Справа №: 343/609/25

Провадження №: 1-кп/343/91/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області, кримінальне провадження №1-кп/343/91/25, внесене 12.03.2025 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025091160000073, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працюючого оператором НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта», раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участю: прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину:

ОСОБА_3 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.

Злочин вчинено за таких обставин.

Постановою Долинського районного суду Івано - Франківської області від 26.12.2024, яка набрала законної сили 07.01.2025, справа №343/2531/24, ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Обвинувачений ОСОБА_3 будучи належним чином ознайомленим із вказаною вище постановою суду, оскільки безпосередньо брав участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, отримав копію такої, що підтверджується його власноручною розпискою від 26.12.2024, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду у частині позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, керував транспортним засобом.

Так, 11.03.2025, обвинувачений ОСОБА_3 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність постанови суду, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами, в м. Долина, по вул. Обліски Калуського району Івано – Франківської області, керував транспортним засобом марки «Mitsubishi», моделі «Eclipse Cross», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та о 23.38 год., був зупинений працівниками патрульної поліції за порушення Правил дорожнього руху України. При оформленні адміністративних матеріалів, поліцейськими було виявлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , згідно із постановою суду, позбавлений права керування транспортними засобами.

ІІ. Позиція обвинуваченого:

у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України визнав, щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що справді вчинив інкримінований йому злочин за обставин викладених в обвинувальному акті.

ІІІ. Визначений обсяг доказів, які підлягають дослідженню, та встановлений порядок їх дослідження:

враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України визнав повністю, не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз`яснивши їм положення даної статті, а саме про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів і про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнав дослідження доказів відносно фактичних обставин справи недоцільним та обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

ІV. Частина статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:

беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки він умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.

V. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання:

обставиною, яка згідно із ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставин, які б згідно із ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

VІ. Мотиви призначення покарання:

призначаючи покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України, є нетяжким, особа винного, наявність однієї обставини, яка пом`якшує покарання, та відсутність обставини, які обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено, що він раніше не судимий, під спостереженням в лікаря - нарколога та лікаря - психіатра консультативно - діагностичного центру КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» не знаходиться, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має постійне місце роботи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд також приймає до уваги обставини, що, згідно зі ст. 65 КК України, підлягають врахуванню, а саме мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні кримінального правопорушення, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу, які наведені вище.

Враховуючи наявність однієї обставини, яка пом`якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу винного, його вік, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді одного року позбавлення волі.

Водночас, як встановлено ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, враховуючи особу винного, те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем проживаннята роботи характеризується позитивно, має постійне місце роботи, суд приходить висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання із застосуванням ч. 1 ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На думку суду, саме таке покарання буде справедливим та законним з урахуванням всіх фактичних обставин кримінального провадження в їх сукупності, а також буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень ним та іншими особами, буде відповідати принципу співрозмірності конкретних кримінальних протиправних діянь, вчинених обвинуваченим з призначеним йому покаранням, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

VІІ. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

VІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався, обвинувачений виконував покладені на нього обов`язки щодо явки до суду, а тому суд не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Вчиненим обвинуваченим ОСОБА_3 злочином матеріальної шкоди не заподіяно.

Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання документів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 394, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ч. 1 ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік.

Згідно із ст. 76 Кримінального кодексу України, покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Документи по справі після набрання вироком законної сили:

- накази про призначення на посаду поліцейських СРПП ВП №1 (м. Долина) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 №47 о/с від 15.02.2021; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4249980; витяг з бази "Армор", копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №269016; копію супровідного листа; DVD-R диск, на якому наявні відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля екіпажу "Буквар 15", нагрудного відеореєстратора за 11.03.2025 та 12.03.2025 - зберігати при матеріалах кримінального провадження №12025091160000073.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано - Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано - Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1