14.04.2025

Справа № 331/1247/25

Провадження № 2-о/331/157/2025

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

14 квітня 2025 року місто Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя Яцун О.О., в стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник Кара Юлія Миколаївна , заінтересовані особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування, ОСОБА_4 , особа стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною ОСОБА_5 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2025 року до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради, як орган опіки та піклування, особа стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною: ОСОБА_5 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. У заяві заявники просять суд визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , недієздатним; встановити опіку над ОСОБА_5 ; призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , опікуном над недієздатним ОСОБА_5 .

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею по вищезазначеній цивільній справі визначено суддю Яцун О.О., в провадження якої 03.03.2025 року було передано дану цивільну справу.

В період з 03 березня 2025 року по 13 березня 2025 року головуюча по справі суддя перебувала на лікарняному.

06 березня 2025 року до канцелярії суду надійшла уточнена заява ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в інтересах яких, на підставі ордерів на надання правничої допомоги серії АР № 1223920 від 06.03.2025 року і серії АР № 1223921 від 06.03.2025 року, діє представник - адвокат Кара Юлія Миколаївна, заінтересовані особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування, ОСОБА_4 , особа стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною: ОСОБА_5 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14 березня 2025 року зазначену заяву було залишено без руху з наступних підстав.

Так, відповідно до пункту 1 частини 2, частини 4 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Згідно частини 1 статті 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року, роз`яснюється, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам ЦПК України.

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом (ч. 3 ст. 296 ЦПК України).

Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду № 5-рп/99 від 03 червня 1999 року зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Статтею 2 Сімейного кодексу України, визначено, що Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України не визначають поняття близькі родичі та переліку таких осіб.

Згідно частини 1 статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У подібних правовідносинах, які виникають між опікуном та підопічним, в тому числі який визнаний судом недієздатним, віднесено до близьких родичів лише батьків, дітей, братів, сестер, що вбачається з положень ч. 1 ст. 68 ЦК України, згідно якої опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.

Конституційний суд України у рішенні № 5рп/99 від 03 червня 1999 року у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») вирішив, що близькими родичами є рідні брати, сестри, онуки, дід, баба, іншими родичами є неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші.

Комплексний аналіз чинного цивільного законодавства, яке регулює виниклі питання, дає можливість стверджувати, що племінник не віднесений законом саме до близьких родичів його дядька, при цьому частиною 4 статті 2 СК України прямо вказує, що даним кодексом не регулюються взаємовідносини, що склалися, зокрема, між племінником та його дядьком.

Із змісту заяви про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна вбачається, що особа, відносно якої ставиться питання про визнання її недієздатною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється двоюрідним братом заявника ОСОБА_1 , яка являється матір`ю другого заявника ОСОБА_2 .

Отже, ОСОБА_5 являється двоюрідним дядьком ОСОБА_2 .

Проаналізувавши вищезазначене, заявник ОСОБА_2 не є у розумінні Цивільного кодексу України і Сімейного кодексу України членом сім`ї чи близьким родичем особи, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною, а отже, ОСОБА_2 не належить до осіб, визначених частиною 3 статтею 296 ЦПК України, які можуть бути заявниками у справі про визнання фізичної особи недієздатною.

Доводи заявника про те, що він проживає разом зі своїм дядьком за однією адресою, не свідчать про те, що він є членом сім`ї або близьким родичем ОСОБА_5 , відносно якого ставиться питання про визнання його, ОСОБА_5 , недієздатним, та що вони пов`язані спільним побутом.

Крім того, фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов`язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров`я заявник може бути опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).

Пунктом 3.3 частини 3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді від 17 червня 1999 року, визначений перелік документів за наявності яких орган опіки та піклування призначає опікуна, а саме: рішення суду про визнання громадянина недієздатним, акт обстеження умов проживання особи, що потребує опіки, опис її майна та майбутнього опікуна, довідки про стан здоров`я особи, яка потребує опіки та її опікуна, довідки про судимість майбутнього опікуна.

Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий перелік документів та порядок призначення над недієздатними особами опіки.

Згідно положень частини 3 статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом ІV ЦПК України.

Отже, подана заява також не відповідає вимогам, які містяться у частинах пункту 8) частини 3 статті 175 ЦПК України, якими встановлено, що позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Оглянувши додатки до заяви, суддею було встановлено, що письмовий доказ, який заявники додали до заяви, на обґрунтування заявлених вимог, а саме копія посвідки про шлюб № 777 - є неналежної якості, що позбавляє суд можливості ознайомитися з її змістом.

Також, заявниками було додано до заяви копію актового запису про народження ОСОБА_6 , із змісту якої не зрозуміло, яким саме органом державної реєстрації був вчинений актовий запис.

В порушення норм частин 3 та 4 статті 177 ЦПК України, заявником до заяви не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або ж документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 299 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Однак, Законом України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання до суду заяви про встановлення опіки над недієздатною особою та призначення опікуна.

Отже, в порушення вищезазначеного, заявниками до заяви не було долучено документ, що підтверджує сплату судового збору за вимогами про встановлення опіки над недієздатною особою та призначення опікуна.

Разом з тим, заявникам було роз`яснено, що за правилами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно положень п.п.4) п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою, встановлена ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць в розмірі, зокрема, з 01 січня - 3028,00 грн.

Отже, за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою встановлена ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

За правилами статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, при зверненні до суду з заявою про встановлення опіки над недієздатною особою та про призначення опікуна, заявники повинні були сплатити судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Таким чином, зазначені вище обставини перешкоджали відкриттю провадження у цивільній справі.

Для усунення зазначених вище недоліків. ухвалою судді від 14 березня 2025 року вищевказану заяву було залишено без руху на надано заявникам п`ятиденний строк для усунення недоліків, який відраховується з дня вручення заявникам копії ухвали.

Вищевказану ухвалу було направлено на електронну адресу представника заявників - адвоката Кари Ю.М.: ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на вищевказану електронну адресу. Так, 26 березня 2025 року представник заявників адвокат Кара Ю.М. отримала вказану вище ухвалу суду.

Між тим, в визначений термін та на момент постанови цієї ухвали заявниками так і не було виконано вимоги, які зазначені в ухвалі судді від 14 березня 2025 року.

Відповідно до п. 2) ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, виконати вимоги, які зазначені в ухвалі Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14 березня 2025 року, заявники мали можливість у строк до 02 квітня 2025 року включно.

Станом на 14 квітня 2025 року за даними автоматизованої системи Жовтневого районного суду міста Запоріжжя, від заявників заяв про усунення недоліків заяви не надходило, а тому наявні підстави для повернення заяви.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

За правилами ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позовна заява подана без додержання вимог передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, зазначені в ухвалі суду недоліки позовної заяви позивачем не усунуто, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачеві.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

За змістом частини 7 статті 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Аналізуючи вищезазначене, слід прийти до висновку, що повернення заяви відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 294, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник Кара Юлія Миколаївна , заінтересовані особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування, ОСОБА_4 , особа стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною: ОСОБА_5 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, вважати неподаною та повернути заявникам.

Роз`яснити заявникам, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Надіслати копію даної ухвали заявникам та їх представнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя О.О. Яцун