ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1277/25 Справа № 211/1928/24 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року                                                         м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

       головуючого судді Бондар Я.М.,

       суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І.

       секретар судового засідання Лідовська А.А.

       сторони справи:

       позивач – Криворізька міська рада

відповідач – ОСОБА_1 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відео конференції, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Гордієнко Андрій Іванович на рішення  Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року, ухваленого суддею Ткаченко С.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення виготовлено 20 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ

У березні 2024 року позивач Криворізька міська рада звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просять суд стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:026:0010, за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 в сумі 171 376,33 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що необхідність звернення з даним позовом обумовлена порушенням інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу, як суб`єкта права на землі комунальної власності міста, яке вона реалізує через органи місцевого самоврядування, що зумовлено несплатою ОСОБА_1 коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, що призвело до недоотримання місцем бюджетом коштів у відповідному розмірі.

Земельна ділянка з кадастровим номером №1211000000:03:026:0010 площею 0,1621 га, що розташована по АДРЕСА_1 , є сформованою з 14.06.2018, однак з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2024, на вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна – нежитлові будівлі загальної площі 739,5 кв.м., який на праві приватної власності зареєстрований з 16.06.2021 за відповідачкою.

У зв`язку з користуванням відповідачкою нежитловою нерухомістю, розташованою по АДРЕСА_1 , презюмується користування усією спірною земельною ділянкою. Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянок на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Отже, відповідачка, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:026:0010, яка без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберігала у себе кошти, які мала заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді, а тому просить задовольнити вимоги.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року позовні вимоги Криворізької міської ради задоволені повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:026:0010 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 в сумі 171 376 (сто сімдесят одна тисяча триста сімдесят шість) гривень 33 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням через свого представника – адвоката Гордієнка А.І. оскаржила судове рішення в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, представник відповідача, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити у задоволенні позовних вимог Криворізької міської ради.

Представник відповідача вража позовні вимоги необґрунтованими та вказує на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не надав правової оцінки запереченням викладеним стороною відповідача у відзиві на позов, щодо невстановленого фактичного розміру земельної ділянки, якою користується відповідач. Зазначає, що відповідач використовує меншу площу земельної ділянки ніж зазначена у витягах з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки. Також сторона відповідача вважає недоведеним факт зволікання або ухилення відповідача від укладення договору оренди землі, оскільки відповідач, перебуваючи за межами України не має змоги укласти відповідний договір оренди, що виключає можливість застосування положень ст.1212 ЦК України. Окрім того, відповідач вважає необґрунтованими розрахунки безпідставно збережених коштів у виді розміру орендної плати наведений позивачем у спірний період.

У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача Гордієнка А.І., позивач Криворізька міська рада, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача Сікорську О.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідача з викладених у відзиві підстав, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 739,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І. Право власності за ОСОБА_1 зареєстроване 16 червня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628285712110.

Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:03:026:0010 , власником якої є територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000324842024, земельна ділянка площею 0,1621 га, кадастровий номер 1211000000:03:026:0010, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, є сформованою з 14 червня 2018 року та віднесена до комунальної форми власності територіальної громади міста Кривого Рогу.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє об`єктом нерухомого майна, розташованим на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано, що слідує з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Рішенням Криворізької міської ради від 26 травня 2021 року №523, яке набрало чинності 01 січня 2022 року, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.

Рішенням Криворізької міської ради від 26 травня 2021 року №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу», згідно додатку 2 до якого, ставка орендної плати за землю за кодом «12.04» становила 3,0% від нормативної грошової оцінки земель міста.

З наданого позивачем розрахунку, з яким погодився суд першої інстанції за результатами проведеної перевірки, слідує, що за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 відповідачем ОСОБА_1 збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, яку не сплачено до місцевого бюджету, в сумі 171 376,33 грн., виходячи з розрахунку наведеного у тексті позовної заяви, не спростованого стороною відповідача.

За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за період 2022-2023 р.р. відповідач не обліковується як платник орендної плати та сплату за землю, не декларувала і не сплачувала податкові зобов`язання з орендної плати за землю.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Криворізької міської ради, виходив з встановлених обставин справи, а саме з того, що відповідач ОСОБА_1 протягом періоду з 01.01.2022 по 31.12.2023 користувалась земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:026:0010 без будь-яких правовстановлюючих документів на неї, не сплачуючи відповідну плату та фактично збільшуючи свої доходи. При цьому, використання означеної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі комунальної форми власності, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати, розмір якої становить 171 376,33 грн., який і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не погоджується з доводами представника відповідача Гордієнка А.І., викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Згідно з положенням ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За нормами ст.ст.7, 140 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю та інше.

Відповідно до положень ст.80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Наведена норма кореспондується з приписами ст.ст.142-145 Конституції України, відповідно до яких до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, шляхом прийняття рішень. Права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

У силу ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Криворізька міська рада наділена повноваженнями представляти територіальну громаду міста Кривого Рогу та здійснювати від її імені і в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами, у тому числі вирішувати відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Як унормовано ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю (п.«а» ч.2 ст.83 ЗК України).

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст.120 Земельного кодексу України: норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень ст.120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом ст.ст.122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Як встановлено судом першої інстанції відповідач правомірно володіє об`єктом нерухомого майна, розташованим на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 – нежитловою будівлею загальною площею 739,5 кв.м., яке належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І. Право власності за ОСОБА_1 зареєстроване 16 червня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628285712110.

Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:03:026:0010, власником якої є територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000324842024, земельна ділянка площею 0,1621 га, кадастровий номер 1211000000:03:026:0010, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, є сформованою з 14 червня 2018 року та віднесена до комунальної форми власності територіальної громади міста Кривого Рогу.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіючи об`єктом нерухомого майна, відповідно право щодо вказаної земельної ділянки не зареєструвала, до зокрема підтверджено Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному ст.1212 ЦК України.

Положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Таким чином, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №201/2956/19 (провадження №61-2105св20).

Як встановлено судом та не заперечується стороною відповідача ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не може бути постійним землекористувачем, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Частиною 14.1.136 ст.14 ПК України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою після набуття нерухомого майна у власність, не вчинила, в той час як з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконувала, а отже без законних підстав зберігала у себе майно - кошти за оренду землі.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

За ст.18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є базою оподаткування землі в Україні, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічну правову позицію з цього приводу викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17, від 06 серпня 2019 року у справі №922/3560/18, від 08 жовтня 2019 року у справі №904/4737/18 та від 28 вересня 2020 року у справі №922/4073/19.

При цьому ст.12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст.13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст.18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до ч.2 ст.20, ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік. Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №922/902/18, від 08 серпня 2019 року у справі №922/1276/18, від 01 жовтня 2019 року у справі №922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18).

За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за період 2022-2023 р.р. відповідач не обліковується як платник орендної плати та сплату за землю, не декларувала і не сплачувала податкові зобов`язання з орендної плати за землю.

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала сплатити за користування нею, дійшов правильного висновку, що вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України, тому заявлені Криворізькою міською радою вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, місцевий суд правильно зазначив, що відновлення порушених прав Криворізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які ОСОБА_1 мала би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Отже, доводи апеляційної скарги сторони відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Гордієнко Андрій Іванович  залишити без задоволення.

Рішення  Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 14 квітня 2025 року.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: В.П. Зубакова

О.І. Корчиста