КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 квітня 2025 року                            м. Київ                                                № 640/12601/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося  Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» із позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №00025111405, №0002521405, №0002531405 та №0002541405.

На виконання положень пункту  2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 квітня 2019 року № 0002531405 та №0002541405.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від  16.07.2024 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» та Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишені без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.08.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО” задоволено частково.

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року скасовані в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року № 0002521405, справу № 640/12601/19 в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вказана справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Шевченко А.В.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 21.01.2025 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог, зазначив, що обов`язковою умовою застосування штрафних санкцій, передбачених статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є факт реалізації не облікованих товарів (вручення їх покупцеві або надання в розпорядження), а розмір штрафних санкцій залежить від ціни фактично реалізованого товару, який не облікований належним чином. Тобто, зазначена норма встановлює відповідальність лише за продаж не облікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному акті перевірки та наданому суду відзиві на позовну заяву. Вважає, що позивачем не було надано жодного доказу для підтвердження ведення ним обліку товарних запасів та здійснення продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Так, до матеріалів справи відповідачем з метою дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі надано копії тих документів на підставі яких було встановлено порушення та (або) розраховано штрафну (фінансову) санкцію за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом проведена фактична перевірка магазину «ЕКО-маркет» (м. Київ, вул. Жилянська, 107), що належить позивачу. За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 21 лютого 2019 року №0019/28/10/РРО/32104254.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахунків операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», абзацу 7 пункту 5 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251, статей 11, 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», пункту 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, статті 44 Податкового кодексу України.

Підставою для висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства стало встановлення під час перевірки обставин:

- неведення позивачем обліку товарних запасів на складі та/або на магазині;

- проведення у торговому залі магазину реалізації алкогольних напоїв на розлив та продажу кулінарних виробів для відвідувачів бару маркету за готівковий та безготівковий розрахунок через реєстратори розрахункових операцій у не визначених на це місцях;

- реалізації однієї пляшки горілки з пошкодженою маркою акцизного податку;

- несвоєчасного оприбутковування в книзі обліку розрахункових операцій (далі також – КОРО) за 12 лютого 2017 року готівкової виручки, яка надійшла 10 лютого 2017 року через реєстратор розрахункових операцій (далі також – РРО) з фіскальним номером 2650009700 у сумі 22 084, 30 грн.

- реалізації алкогольних напоїв у невстановлений для цього час.

На підставі описаних в акті перевірки порушень контролюючим органом прийнятті податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року № 0002511405, яким до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 510, 00 грн, № 0002521405, яким до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 1 699 550, 70 грн, № 0002531405, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 110 421, 50 грн, та № 0002541405, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 30 600, 00 грн.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 11 квітня 2019 року №0002521405, було застосовано до позивача фінансову санкцію у розмірі 1 699 550, 70 грн за не ведення обліку товарних запасів на складі та/або на магазині, за що Відповідачем застосовано відповідальність передбачену статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, скасовуючи рішення суддів попередніх інстанцій та направляючи справи на новий розгляд в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року № 0002521405 Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили склад правопорушення, зокрема об`єкт застосування штрафної санкції, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися обставини, якими відповідач доводить встановлене ним порушення, який товар належно не обліковувався на Товаристві, чи був він реалізований або знаходився в місці реалізації, яким шляхом визначений об`єкт застосування штрафу.  

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в даній частині виходячи з наступного.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України   для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За нормами пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкт господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, стаття 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції до 01 серпня 2020 року передбачала, що відповідальність застосовується до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару який не був облікований належним чином.

Водночас 01 серпня 2020 року набрав чинності Закон України від 20 вересня 2019 року №128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг».

Цим Законом статтю 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викладена у новій редакції, де відповідальність суб`єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів. Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.

Таким чином, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Аналіз норм законодавства, яким регулюється облік, дає підстави для висновку, що ведення у встановленому законодавством порядку облік товарних запасів, що знаходяться на складах та/або на місцях їх реалізації здійснюється саме суб`єктом господарювання, а не складами та/або місцями реалізації.

При цьому, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансового звіту, визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, відповідно до пункту 2 статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За положеннями частини п`ятої   статті 8 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»   підприємство, зокрема, самостійно визначає облікову політику підприємства, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського обліку), звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписанні бухгалтерських документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»   підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, як податковим законодавством, так і Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги щодо ведення обліку доходів і витрат, бухгалтерського обліку, складення та подання звітності саме до платника податків - об`єкта господарювання, яким в дослідженому випадку є ТОВ «ЕКО».

При здійсненні фактичної перевірки факту наявності у ТОВ «ЕКО» необлікованого товару та його продажу без застосування реєстратора розрахункових операцій податковим органом не встановлено.

Акт фактичної перевірки не містить опису фактів та обставин, на підставі яких та яким чином податковим органом встановлено здійснення ТОВ «ЕКО» реалізації товару, що необлікований, в тому числі без застосування реєстратора розрахункових операцій, а також не містить і доказів виявлення фактів та обставин здійснення реалізації необлікованого товару, в тому числі без застосування РРО.

Приписи статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»   на підставі якої до позивача застосовано штрафні санкції, передбачають, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням і контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, всі не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, для суб`єктів господарювання до відповідальності згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» необхідно встановити не лише наявність необлікованих товарів, а й їх реалізацію, що безпосередньо передбачено пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Разом із тим, відомостей щодо реалізації товарів, що є обов`язковою умовою для застосування відповідальності, передбаченої   статтею 20 Закону № 265/95ВР, які, на думку контролюючого органу не були обліковані, ні акт фактичної перевірки, ні податкове повідомлення-рішення не містять.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03 квітня 2019 року у справі №812/1508/17 та від 05 березня 2019 року у справі №806/2402/16, стосовно застосування   статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за якою відповідальність за правилами цієї статті настає виключно за реалізацію товарів, які необліковані у встановленому порядку.

Постановою від 03 квітня 2019 року у справі 812/1508/17 встановлено, що податковим органом накладено на Товариство штрафні санкції на підставі положень   статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Верховний Суд сформував правову позицію, за якою, відповідно до вказаної норми до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Для застосування передбаченої   статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»   фінансової санкції контролюючий орган повинен довести, що Товариство здійснювало реалізацію не облікованих товарів.

Висновок про порушення позивачем у справі №812/1508/17 порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, зроблений контролюючим органом, виходячи з факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, тобто невідповідності між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), хоча сам по собі факт нестачі палива не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин. Згідно з висновками акта перевірки ревізори ототожнили надлишок та нестачу товарів з таким порушенням як реалізація товарів, які необліковані в установленому порядку.

Постановою Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №806/2402/16 зазначено, що при визначенні розміру штрафної санкції податковий орган посилається на   статтю 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою визначено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які необліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які необліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що застосування такої санкції можливо до підприємства, яке не облікувало товар та реалізувало його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операції.

Факту наявності у позивача необлікованого товару та його продажу у цій справі податковим органом не встановлено.

Суд у справі №806/2402/16 не погодився з доводом податкового органу стосовно того, що санкція   статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»   застосовується також у випадку не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Ухвалюючи рішення у справі №806/2402/16 Верховний Суд зазначив, що аналогічної позиції дотримується Державна податкова адміністрація України, зокрема, у листі від 14 липня 2003 року №10974/7/23-2117, яким роз`яснено, що відсутність накладних або їх неправильне оформлення не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Крім того, законодавством не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, тому оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, Верховий Суд у справі 806/2402/16 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначена штрафна санкція застосовується виключно за реалізацію товарів, які необліковані у встановленому порядку та у даному випадку не може бути застосована до позивача.

Відповідно частини п`ятої  статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що належні та достатні докази на підтвердження факту реалізації підприємством товарів, які не обліковані належним чином відсутні.

Водночас, під час розгляду справи судом не встановлено неповного відображення господарських операцій з реалізації товарів через реєстратор розрахункових операцій, що використовується в господарській діяльності позивача.

Окрім цього, суд вважає, що фактично, штрафна санкція застосована до позивача за порушення обліку товару на складі/та або магазині, що не є підставою для накладення на позивача штрафу, передбаченого статті 20 Закону №265/95-ВР в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11 квітня 2019 року № 0002521405 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям.

Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Загальна сума сплаченого судового збору позивачем становить 19   210 грн за позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2019 року №00025111405, № 0002521405, № 0002531405 та № 0002541405.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, та постановою Верхового Суду від 27 серпня 2024 року в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 11 квітня 2019 року № 0002531405 та №0002541405. За вказані позовні вимоги рішеннями суду присуджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 471, 49 грн.

Під час даного розгляду справи встановлено обґрунтованість заявлених вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року № 0002521405.

Водночас, постановою Верховного суду від 27 серпня 2024 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №0002511405 залишено без змін.

Згідно з частиною третьою статті  4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень або юридичною особою судовий збір складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921 гривня.

Отже, за оскарження податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №0002511405 підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1921 грн.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача суми сплаченого судового збору у розмірі 15   817, 51 грн = 19210,00 грн - 1471,49 грн  (присуджено рішенням суду першої інстанції) – 1921,00 грн (за оскарження податкового повідомлення-рішення №0002511405).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11 квітня 2019 року № 0002521405.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (ЄДРПОУ 32104254, адреса: 03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 8) понесені ним судові витрати у розмірі 15 817 грн (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 51 копійку за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145, адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                                                                           Шевченко А.В.