ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

28 листопада 2011 р.                                                                                   № 5023/321/11  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.,

суддів:Добролюбової Т.В.,

Могил С.К.,

Подоляк О.А.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2011

у справі№5023/321/11

за заявоюПриватного підприємства "РС-Центр"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т"

провизнання банкрутом,

ліквідаторарбітражний керуючий Зеленцов О.П.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2011 у справі №5023/321/11 за заявою Приватного підприємства "РС-Центр" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі- Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 24.01.2011 у справі №5023/321/11 визнано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, встановлено, що розмір безспірних вимог Приватного підприємства "РС-Центр" складає 240995,48 грн., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зеленцова О.П.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 у цій справі постанову господарського суду Харківської області від 24.01.2011 скасовано, провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011 у справі №5023/321/11 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 скасовано, постанову господарського суду Харківської області від 24.01.2011 залишено в силі.

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2011 у справі №5023/321/11, в якій просить зазначену постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 1, 6, 7, 11 Закону про банкрутство, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як докази неоднакового застосування зазначених норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2009 у справі №24/19-б, від 29.04.2009 у справі №24/505б, від 27.05.2009 у справі №15/410-б-43/495, від 02.06.2009 у справі №Б18/013-09, від 23.02.2011 у справі
№05-5-43/12324, від 19.04.2011 у справі №5002-30/5156-2010(2-30/5156-2010), від 26.04.2011 у справі №44/550-б, від 07.09.2011 у справі №02-02/25/1053/2011/282, від 20.09.2011 у справі №7/468-10-4957, від 27.09.2011 у справі №16/142б.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011 у справі №5023/321/11, про перегляд якої подано заяву, залишено в силі постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, встановлення розміру безспірних вимог. Визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції виходив з того, що боржник має заборгованість, визнану рішенням господарського суду, на підставі якого відкрито виконавче провадження, та зазначену суму заборгованості стягнути неможливо у зв'язку з відсутністю боржника за його місцезнаходженням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Водночас у постановах від 29.04.2009 у справі №24/505б, від 27.05.2009 у справі №15/410-б-43/495, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та припиняючи провадження у справі, суд касаційної інстанції виходив з того, що ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника та відкриття виконавчого провадження, а  також належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням, у зв'язку з чим дійшов висновку про те, що провадження у справі про банкрутство відповідно до статті 52 Закону про банкрутство порушено без належних правових підстав.

У постанові від 23.02.2011 у справі №05-5-43/12324, від 07.09.2011 у справі №02-02/25/1053/2011/282, залишаючи без змін ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, якими залишено без розгляду заяву ініціюючого кредитора про визнання боржника банкрутом відповідно до статті 52 Закону про банкрутство, Вищий господарський суд України виходив з того, що у справі
№05-5-43/12324 до заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед бюджетами та/або державними цільовими фондами відповідно до Закону про банкрутство; у справі №02-02/25/1053/2011/282 заявником не надано доказів безспірності його грошових вимог, що є підставою для залишення заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 63 ГПК України.

Постановою від 19.04.2011 у справі №5002-30/5156-2010(2-30/5156-2010) залишено без змін постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій, якими провадження у справі про банкрутство боржника, порушене відповідно до статті 52 Закону про банкрутство, припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України з огляду на те, що кредитором не надано доказів безспірності його вимог та належних доказів, що свідчать про відсутність юридичної особи - боржника за її місцезнаходженням. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, не відносяться до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів), тому наявність лише штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не може бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Постановами Вищого господарського суду України від 27.09.2011 у справі №16/142б, від 20.09.2011 у справі №7/468-10-4957 залишено без змін постанови судів попередніх інстанцій, якими припинено провадження у справі про банкрутство, порушене відповідно до статті 52 Закону про банкрутство, оскільки ініціюючим кредитором не надано до суду доказів безспірності грошових вимог, а також допустимих доказів відсутності боржника за місцезнаходженням (у справі №7/468-10-4957), враховуючи те, що податкові повідомлення рішення та податкові вимоги не є виконавчими документами в розумінні статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" (у справі №16/142б).

Зміст наведених постанов не підтверджує доводів заявника щодо неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, оскільки свідчить лише про наявність у цих справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постановами Вищого господарського суду України від 01.04.2009 у справі №24/19-б, від 02.06.2009 у справі №Б18/013-09, від 26.04.2011 у справі №44/550-б, на які посилається заявник як на докази неоднакового застосування норм права, судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на розгляд до місцевих господарських судів, у зв'язку з чим на зазначені постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №5023/321/11 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" у допуску справи №5023/321/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Удовиченко

Судді:
Т.Добролюбова

С.Могил

О.Подоляк

В.Селіваненко

  KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)