ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.10.06р.

Справа № А9/365-06

За позовом  Прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі:

                    Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

                    м. Дніпропетровськ 

до   Відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл КривийРіг",

                    м. Кривий Ріг Дніпропетровської області  

про стягнення 27503761 грн. 74 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники сторін:

  Від позивача - Ахметова О.О. - пров.спец-т, довіреність № 03-06/04 від 05.01.06 р.

   Від відповідача - Шатохін В.В. - нач. відділу, довіреність № 19-173 від 22.09.06 р.

                               - Маринюк Н.М. - нач. бюро, довіреність № 19-21юр від 27.06.06 р.

   Від прокуратури - Овчар Т.В. - прокурор відділу обл.прокуратури, посв. № 173

                                 від 28.10.03 р.  

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся у серпні 2006 року із позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ „Мітал Стіл Кривий Ріг”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача 27503761,74 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені у 2005 році місяця для забезпечення працевлаштування інвалідів. Обґрунтовує позовні вимоги не виконанням відповідачем зобов’язань встановлених Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що згідно законодавства  про захист інвалідів обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Вважає, що такий обов’язок покладений на органи працевлаштування. Вказує, що підприємство у 2005 році щомісячно повідомляло Центрально-міський районний центр зайнятості м. Кривого Рогу про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів та потребу в цих робітниках шляхом надання звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), а також повідомляло про наявність вільних робочих місць для інвалідів Відділ праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м.Кривого Рогу, як орган уповноважений  працевлаштовувати інвалідів. Вказує, що Центрально-Міський районний центр зайнятості м. Кривого Рогу у 2005 році направив до відповідача для працевлаштування трьох інвалідів, які були працевлаштовані підприємством, а Відділ праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м.Кривого Рогу та інші органи, уповноважені працевлаштовувати інвалідів, у 2005 році не направили на підприємство для працевлаштування жодного інваліда. Вказує також, в місті Кривому Розі в цілому кількість інвалідів значно менше встановленого для підприємства нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, внаслідок чого існують об’єктивні причини через які неможливо забезпечити встановлений норматив. Окрім того, вважає, що створення робочого місця для інваліда можливо лише при наявності направлення або звернення інваліда на підприємство, оскільки для створення вказаного робочого місця необхідно враховувати індивідуальні медичні показання та стан здоров’я кожного конкретного інваліда. При відсутності таких звернень на відповідача не може бути покладена відповідальність за незайнятість робочих місць інвалідами, оскільки вина підприємства відсутня.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Мітал Стіл Кривий Ріг” (далі –відповідач) - є суб’єктом підприємницької діяльності, який використовує працю найманих працівників.

На підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання (далі –підприємства) встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у визначеній кількості вважається працевлаштування підприємством, у тому числі підприємством громадської організації інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

У відповідності до п. 9 ст. 19 вищевказаного Закону підприємства, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, затвердженою Наказом Мінпраці України від 29.12.2004р. №338.

З даних наведених відповідачем у Звіті про зайнятість та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік” (форма 10-ПІ річна) видно, що середньооблікова чисельність штатних працівників на цьому підприємстві –55367 осіб; середньооблікова чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4% нормативу –2215 осіб; за даними розділу 1 звіту на підприємстві відповідача у 2005 році працювало –709 інвалідів; сума штрафних санкцій за цим звітом – 27503761,64 грн.

Вказана у вищенаведеному звіті сума 27503761,64 грн. штрафних санкцій за нестворені в 2005 році робочі місця відповідачем добровільно не сплачена, що стало приводом для звернення позивача до суду про її примусове стягнення.

Проте, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 18 вищевказаного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином, чинне законодавство України покладає на зазначені органи обов’язок по працевлаштуванню інвалідів за умови інформування їх про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.

Як видно із наданих відповідачем щомісячних звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, а також листа Криворізького міського центру зайнятості від 18.05.06р. №478, які є в матеріалах справи, протягом 2005 року уповноваженими органами було направлено на підприємство відповідача лише 4-х інвалідів, які були працевлаштовані відповідачем.

Таким чином, доказів про відмову відповідача від працевлаштування інвалідів, які були направлені уповноваженими органами, на час розгляду справи судом не надано.

Відповідно до приписів „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” (пункти 1, 2 і 3), робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднані), в установі та організації (далі –підприємство) незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем інваліда може бути: звичайне місце, якщо умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда  воно може бути використано для його працевлаштування;  спеціалізоване робоче місце інваліда –робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащення, пристосуванням і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію щляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Із змісту вищенаведених норм „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” випливає, що робоче місце для працевлаштування інваліда підприємство може створити лише за наявності конкретного інваліда (який звернувся для працевлаштування за власною ініціативою або був направлений для працевлаштування  уповноваженими органами) залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань конкретного інваліда, тобто лише після того, як певний інвалід звернеться до підприємства для працевлаштування.

          На підставі викладеного у позовних вимогах прокурора в  інтересах держави в особі позивача про примусове стягнення з відповідача суми 27503761,74 грн. штрафних санкцій за нестворені в 2005 році робочі місця слід відмовити, як необґрунтованих оскільки обов’язки по працевлаштуванню інвалідів вищенаведеним законодавством покладені на уповноважені органи і відповідач не може нести відповідальність за невиконання цими органами покладених на них обов’язків по працевлаштуванню інвалідів.

          Судових витрат у справі з відповідача не стягуються, згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 5, 7-12, 19, 69-71, 87, 104, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.М. Подобед

Повний текст постанови підписаний –20.10.06р.