ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.10.06р.

Справа № А9/369-06

За позовом  Прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської                  області в інтересах держави в особі: Дніпропетровського обласного

                     відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ   

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремто", м. Кривий Ріг

                     Дніпропетровської області  

про стягнення 2669 грн. 23 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники сторін:

  Від позивача – Ахметова О.О. – провідний спеціаліст – юрисконсульт, довіреність №03-

 06/04 від 05.01.06р.

 Від відповідача – представник не з’явився

 В судовому засіданні прийняли участь – Овчар Т.В. – прокурор відділу облпрокуратури,

посвідчення №173 від 28.10.03р. 

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся у серпні 2006 року із позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ „Ремто”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача 2669,23 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені у 2005 році місяця для забезпечення працевлаштування інвалідів. Обґрунтовує позовні вимоги не виконанням відповідачем зобов’язань встановлених Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на підприємству не було роз’яснено, на яких умовах повинні бути прийняті інваліди. Вважає, що на відділення Фонду соціального захисту інвалідів покладений обов’язок сприяти створенню робочих місць для інвалідів, співпрацювати з громадськими організаціями інвалідів, надавати інформацію  підприємствам тощо. Вказує, що до ТОВ „Ремто” ніхто не направляв для праці робітників з числа інвалідів. Вважає також, що без роз’яснень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” чи Положення про Фонд інвалідів підприємство не порушувало яких-небудь вимог цього Закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ремто” (далі –відповідач) - є суб’єктом підприємницької діяльності, який використовує працю найманих працівників.

На підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання (далі –підприємства) встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у визначеній кількості вважається працевлаштування підприємством, у тому числі підприємством громадської організації інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

У відповідності до п. 9 ст. 19 вищевказаного Закону підприємства, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, затвердженою Наказом Мінпраці України від 29.12.2004р. №338.

З даних наведених відповідачем у Звіті про зайнятість та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік” (форма 10-ПІ річна) видно, що середньооблікова чисельність штатних працівників на цьому підприємстві –13 осіб; середньооблікова чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4% нормативу –1 особа; за даними розділу 1 звіту на підприємстві відповідача у 2005 році інваліди не працювали; сума штрафних санкцій за цим звітом –534 грн.

У відповідності до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, підприємства, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких  працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації  громадських  організацій  інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч.1 ст. 20 вказаного Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося  порушення нормативу.

За розрахунками позивача відповідач зобов’язаний був створити, але не створив у 2005 році 1 місце для працевлаштування інвалідів. Оскільки відповідач вимог вищевказаного Закону не виконав, позивач самостійно нарахував відповідачу за вищевказаним звітом (форми 10-ПІ річна) суму 2669,23 грн. адміністративно-господарських санкцій, виходячи із половини середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача у 2005 році.

Зазначені штрафні санкції за нестворені в 2005 році робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідачем добровільно не сплачені, що стало приводом для звернення позивача до суду про їх примусове стягнення.

Відповідно до ст. 18 вищевказаного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Отже, чинне законодавство України покладає на зазначені органи обов’язок по працевлаштуванню інвалідів за умови інформування їх про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.

Як видно із листа Криворізького міського центру зайнятості від 18.0506р. за №478, який є в матеріалах справи, відповідач відомості про наявні вакансії для інвалідів в звітах форми 3-ПН (кількість робочих місць) не надавав, інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача цим центром зайнятості не направлялись.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, відповідач робоче місце для інваліда не створив, уповноважені органи про це не повідомив чим порушив вищевказані приписи Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а тому має нести встановлену цим законом відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій.

          На підставі викладеного позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача про примусове стягнення відповідача суми 2669,23 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені в 2005 році робочі місця для інвалідів - є обґрунтованими і їх слід задовольнити.

          Судові витрати у справі з відповідача не стягуються, згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 5, 7-12, 19, 69-71, 87, 104, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремто” на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму 2669 грн. 23 коп. адміністративно-господарських санкцій.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.М. Подобед