ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.10.06р.

Справа № А9/366-06

За позовом  Прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі:  

                    Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

                     м. Дніпропетровськ  

до   Комунального житлового підприємства № 9, м. Кривий Ріг

                     Дніпропетровської області     

про стягнення 5195 грн.

Суддя  Подобед І.М.

Представники сторін:

  Від позивача - Ахметова О.О. - пров.спец-т, довіреність № 03-06/04 від 05.01.06 р.

   Від відповідача - представник не з'явився .

   Від прокуратури - Овчар Т.В. - прокурор відділу обл.прокуратури, посв. № 173

                                 від 28.10.03 р.  

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся у серпні 2006 року із позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального житлового підприємства №9, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача 5195 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені у 2005 році місяця для забезпечення працевлаштування інвалідів. Обґрунтовує позовні вимоги не виконанням відповідачем зобов’язань встановлених Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що обов’язок вести облік інваліді та робочих місць для інвалідів покладено на державну службу зайнятості. Вказує, що підприємство зі своєї сторони протягом 2005 року щомісяця надавало Дзержинському центру зайнятості м. Кривого Рогу звіти про потребу в працівнику, який є інвалідом. Вказує також, що у 2005 році та першому півріччі 2006 року підприємство працювало збитково і не мало прибутку за рахунок якого можуть бути сплачені штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне житлове підприємство №9 (далі – відповідач) - є суб’єктом підприємницької діяльності, який використовує працю найманих працівників.

На підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання (далі –підприємства) встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у визначеній кількості вважається працевлаштування підприємством, у тому числі підприємством громадської організації інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

У відповідності до п. 9 ст. 19 вищевказаного Закону підприємства, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, затвердженою Наказом Мінпраці України від 29.12.2004р. №338.

З даних наведених відповідачем у Звіті про зайнятість та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік” (форма 10-ПІ річна) видно, що середньооблікова чисельність штатних працівників на цьому підприємстві –105 осіб; середньооблікова чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4% нормативу –4 особи; за даними розділу 1 звіту на підприємстві відповідача у 2005 році працювало –3 інваліди; сума штрафних санкцій за цим звітом –5195 грн.

Вказана у вищенаведеному звіті сума 5195 грн. штрафних санкцій за нестворені в 2005 році робочі місця відповідачем добровільно не сплачена, що стало приводом для звернення позивача до суду про її примусове стягнення.

Проте, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 18 вищевказаного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином, чинне законодавство України покладає на зазначені органи обов’язок по працевлаштуванню інвалідів за умови інформування їх про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.

Як видно із наданих відповідачем щомісячних звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках та листа Криворізького міського центру зайнятості від 18.0506р. за №478, які є в матеріалах справи, відповідач  заявляв про вакансії для інвалідів, але для працевлаштування на підприємство такі особи центром зайнятості не направлялись.

          На підставі викладеного у позовних вимогах прокурора в інтересах держави в особі позивача про примусове стягнення відповідача суми 5195 грн. штрафних санкцій за нестворені в 2005 році робочі місця слід відмовити, як необґрунтованих оскільки обов’язки по працевлаштуванню інвалідів вищенаведеним законодавством покладені на уповноважені органи і відповідач не може нести відповідальність за невиконання цими органами покладених на них обов’язків по працевлаштуванню інвалідів.

          Судових витрат у справі з відповідача не стягуються, згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 5, 7-12, 19, 69-71, 87, 104, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.М. Подобед

Повний текст постанови підписаний –20.10.06р.