Справа № 2-754/11          

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

          16 грудня 2011 року                                                                 м. Кіровське

Кіровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого –судді                                        Назаренко Г.В.

при секретарі                                                  Крамар В.М.

за участю позивача                                        ОСОБА_1

представника відповідача                              ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК шахта ОСОБА_3 Донбасу»про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

          У грудні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства „ДТЕК шахта ОСОБА_3 Донбасу»(далі –ПАТ «ДТЕК шахта ОСОБА_3 Донбасу”). В обґрунтування позову послався на те, що 17 березня 2011 року Донецькою обласною МСЕК № 3 йому вперше було встановлена стійка втрата професійної працездатності безстроково в розмірі 40% у зв’язку з професійним захворюванням: хронічне обструктивне захворювання легенів, друга стадія, пилової етіології у фазі тривалого загострення. Осл. Легенева недостатність першого-другого ступенів. ІБС: атеросклеротичний кардіосклероз, СН один, ФК один. Міопія обох очей слабкого ступеня. Ангіопатія сітківки, встановлена Ш група інвалідності до 1 квітня 2013 року. Тривалий період роботи у відповідача на підземних роботах з 15 грудня 1982 року по 23 лютого 2011 року та важки умови праці призвели до розвитку у нього професійних захворювань. Оскільки втрата працездатності спричинила позивачеві фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв’язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральну шкоду, яку просив відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 40000 грн.  Просив визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною та поновити строк звернення до суду, оскільки фізичні страждання він відчуває постійно, отже моральна шкода йому також заподіюється постійно.

          В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

          Представник відповідача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності від 26 липня 2011 року № 02-5159 без обмеження повноважень, позов не визнала і суду пояснила, що позивач був обізнаний про характер та умови праці, однак, не дивлячись на це, навіть після виникнення права на отримання пенсії, продовжив працювати на підприємстві з важкими та шкідливими умовами. З 2001 року обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, підприємство застрахувало позивача відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань”, а з 1 січня 2008 року законодавчо скасовано відшкодування моральної шкоди, завданої працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я при виконанні трудових обов’язків, зазначила, що позивачем не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди та не обґрунтована сума заявленої моральної шкоди.         

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

          Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

          Позивач працював у ПАТ «ДВАТ шахта ОСОБА_3 Донбасу” в якості учня електрослюсаря, електрослюсаря 4,5 розрядів, заступником механіка ділянки, механіком підземним з повним робочим днем під землею з 15 грудня 1982 року по 23 лютого 2011 року, звільнений з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію.

Згідно висновку КЛПУ ОКБПЗ м. Донецьку від 26 січня 2011 року позивачу вперше встановлено професійне захворювання –хронічне обструктивне захворювання легенів, друга стадія, пилової етіології у фазі тривалого загострення. Осл. Легенева недостатність першого-другого ступенів. ІБС: атеросклеротичний кардіосклероз, СН один, ФК один. Міопія обох очей слабкого ступеня. Ангіопатія сітківки.

Як зазначене в акті розслідування хронічного професійного захворювання від 25 лютого 2011 року професійне захворювання виникло за таких обставин: недосконалість технологічних процесів проходження гірничих виробок, тривала робота в умовах дії  шкідливих факторів виробництва; причиною професійного захворювання є запиленість повітря на робочому місці електрослюсаря підземного дільниці, дія фіброгенна.

          За висновком МСЕК від 17 березня 2011 року позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності з 17 березня 2011 року  до 17 березня 2013 року у зв’язку з професійним захворюванням, визначена потреба у санаторно-курортному, медикаментозному лікуванні, а також встановлена Ш група інвалідності у зв’язку з професійним захворюванням до 1 листопада 2013 року, рекомендовано лікування у пульмонолога, кардіолога.

          Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.

          Згідно з роз’ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

          Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

          Судом установлено, що позивач працював у ВАТ „Шахта „ОСОБА_3 Донбасу”, яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, що утворилось внаслідок недосконалості технологічних процесів добичі вугілля, тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробництва, отже, роботодавець не забезпечив створення нешкідливих умов праці для позивача, у чому є його провина.

          Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв’язку з ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням трудових обов’язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв’язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідок МСЕК, витягами з історії хвороби, довідкою лікувально-профілактичного закладу, акту розслідування хронічного професійних захворювань, санітарно-гігієнічної характеристики умов праці.

          При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров’я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному лікуванні.

          З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в  12000 грн.

Позивач вважає пропущеним строк звернення до суду із позовом і ставить питання про його відновлення, наводивши причини, які вважає поважними. Дійсно, згідно роз’яснень, викладених у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями, до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності. Оскільки здоров’я позивача, втратою якого він обґрунтовує заявлені вимоги, не відновлене, моральна шкода йому спричиняється постійно до відновлення здоров’я, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено тримісячний строк позовної давності.

          Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судові витрати, так як позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від їх сплати.

          Відповідно до ст. ст.153, 233, 234, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст.60, 88, 213-213 ЦПК України, суд, -  

                                                            ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК шахта ОСОБА_3 Донбасу»на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням та його наслідками, 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу»в дохід держави судовий збір в розмірі 94 (дев»яноста чотирьох) гривень 10 копійок.

          В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

          Суддя                                                                                          Г.В. Назаренко