Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-13644/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Дранчук П.Ю.
100 Доповідач Єгорова С. М.
УХВАЛА
Іменем України
07.11.2011
року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Полежая В.Д.,
суддів Єгорової С.М.,
Чельник О.І.
розглянула в порядку письмового провадження в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області про перерахунок пенсії, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2010 року позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області про перерахунок пенсії задоволено.
Суд зобов’язав управління пенсійного фонду України в Долинському районі з 22 травня 2008 року провести перерахунок і виплату позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 2 групи, у відповідності з вимогами, встановленими ст.50, п.4 ст.54, п. 3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, розрахованих з урахуванням визначеного ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
У апеляційній скарзі управління ставить питання про скасування рішення суду як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, і просить ухвалити нове рішення.
Позивач рішення суду не оскаржив.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, поданої управлінням Пенсійного фонду України, немає.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Безпідставними є посилання відповідача, як на підставу заперечень проти позову, на положення ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст.ст. 50, 54 вказаного Закону під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи наведене, суд при вирішенні справи обгрунтовано виходив з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відсутність бюджетних асигнувань для перерахунку та виплати пенсій у передбаченому Законом розмірі не є підставою для відмови у позові, оскільки реалізація особою права, пов’язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.
Управління Пенсійного фонду є належним відповідачем за позовом про нарахування та виплату підвищення до пенсії, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 212, 254 ч.5 КАС України, Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-У1 «Про внесення змін до розділу ХП «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області відхилити.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді