ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" грудня 2011 р. Справа № 5019/1270/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМогила С.К.,
суддіБорденюк Є.М.,
суддіКондратової І.Д.,
за участю представників сторін
від позивачаОСОБА_4- пред. за дов. № 07 від 10.11.11 р.,
від відповідача не з'явився;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5
на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 р.
у справі № 5019/1270/11 Господарського суду Рівненської області
за позовомПриватного акціонерного товариства "Лада – Полісся"
доФізичної особи –підприємця ОСОБА_5
простягнення 132176,00 грн. боргу за оренду нежитлового приміщення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.07.2011р. (суддя Мамченко Ю.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 р. (колегія суддів у складі: Грязнов В.В. –головуючий суддя, судді Мельник О.В., Савченко Г.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 (надалі –ФОП ОСОБА_5.) на користь Приватного акціонерного товариства "Лада –Полісся" (надалі –ПАТ "Лада –Полісся") 132176,00 грн. боргу за оренду нежитлового приміщення, 1321,76 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ФОП ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 р., прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15.08.2007 р. між Акціонерним товариством закритого типу "Лада-Полісся", правонаступником якого є ПАТ "Лада-Полісся" (надалі - орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (надалі - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №11/4 (надалі –договір оренди), відповідно якого орендар прийняв у строкове платне користування частину не житлового приміщення площею 648 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що строк дії договору був погоджений сторонами з 01 вересня 2007р. по 01 вересня 2008р. (п. 3.1 договору оренди), а у відповідності до п. 3.3 договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 30 (тридцяти) днів, договір вважається пролонгованим (продовженим) на той самий термін і на тих самих умовах.
Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що відповідно до акту прийняття-передачі (повернення) приміщення від 16.03.2011 р., підписаного сторонами та скріпленого їх печатками, орендар повернув орендодавцю орендоване приміщення.
Предметом даного судового розгляду є вимога позивача, як орендодавця, до відповідача, як орендаря, про стягнення заборгованості з орендної плати станом на 16.03.2011 р. в сумі 132176,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд першої інстанції, посилаючись на аудиторський висновок як на доказ існування заборгованості та керуючись нормами ст.ст. 509, 525, 526, 530, 759, 762 Цивільного кодексу (надалі –ЦК) України, виходив з того, що заборгованість відповідача з орендної плати станом на 16.03.2011 р. в розмірі 132176,00 грн. підтверджена позивачем та не спростована відповідачем належними доказами (а саме : платіжними дорученнями, квитанціями, банківськими виписками, тощо, які підтверджують сплату відповідачем орендної плати згідно договором оренди).
З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, залишивши його без змін.
Разом з тим, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно з частиною другою статті 105 названого Кодексу у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Зі змісту наведених процесуальних норм випливає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.
В порушення викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень надано оцінку лише поданим позивачем доказам та його доводам, натомість, доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, зокрема, щодо того, що з 01.08.2008 р. орендні правовідносини сторін припинились та сторони домовились зупинити сплату орендної плати з 01.01.2008 р., залишились поза увагою господарських судів, підстави відхилення вказаних доводів та поданих відповідачем доказів, а саме: заява від 01.01.2008 р. (а.с. 64, т. 1), у рішенні та постанові не наведені, оцінка їм не надана.
Суди попередніх інстанцій, визначивши аудиторський висновок як доказ існування заборгованості, припустились порушень правила оцінки доказів та не врахували, що даний висновок не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь встановленої сили. Суди, зазначивши, що відповідачем не надані докази, які підтверджують сплату орендної плати згідно договором оренди, безпідставно не надали юридичної оцінки квитанції № 204-28 від 28.01.2008 р. (а.с. 65, т. 1), яка додана відповідачем до відзиву та яка не знайшла свого відображення ні в аудиторському висновку, ні в оскаржуваних судових актах.
Не здійснивши оцінки відповідних доказів та не встановивши пов'язаних з ними фактичних обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, господарські суди допустили порушення процесуальних норм, що є правовою підставою для їх скасування.
Згідно з частиною першою статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
За умовами розділу 2 договору оренди сторони погодили, що прийняття-передача приміщення, що орендується здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. При передачі приміщення складається акт прийняття-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії. Приміщення, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання договору та акту прийняття-передачі. Акт прийняття-передачі приміщення є додатком до договору оренди (п. 10.1 договору).
Отже, зі змісту договору та статті 795 ЦК України вбачається, що належним доказом фактичного передання приміщення в найм є акт приймання-передачі.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір, чітко не встановили, коли позивачем фактично було передано відповідачу орендовані приміщення, не з'ясували чи дотримано сторонами погоджений умовами договору порядок передавання об’єкта оренди, а відповідно і не встановили з якого моменту у відповідача виник обов’язок сплачувати орендну плату позивачу.
З огляду на недослідження вказаних вище обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення даного спору, неможливо погодитись з передчасними висновками судів обох інстанцій, зроблених за результатом розгляду позову у даній справі.
Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваних судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарськими судами не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; прийняті судами рішення та постанова не відповідають приписам ст.ст. 43, 84 та 105 ГПК України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Окрім того, суди попередніх інстанцій у порушення вимог норм процесуального права ст. ст. 84, 105 ГПК України у прийнятих рішеннях не навели доводів, за якими були відхилені докази та доводи відповідача.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України, постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст. 11112 ГПК України доручити господарському суду першої інстанції врахувати викладене у постанові, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити доводи сторін та подані ними докази, що мають значення для її розгляду, вичерпно встановити права і обов'язки сторін, і виходячи з цього, - визначитись із застосуванням усіх норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, здійснити належну правову кваліфікацію відносин сторін та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 р. у справі № 5019/1270/11.
Справу № 5019/1270/11 передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя Могил С.К.
Суддя Борденюк Є.М.
СуддяКондратова І.Д.