ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" грудня 2011 р. Справа № 12/17/5025/627/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМогила С.К.,
суддіБорденюк Є.М.,
суддіКондратової І.Д.,
за участю представників сторін
від позивачане з'явився;
від відповідача ОСОБА_1.- пред. за дов. № б/н від 06.11.09 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Проскурів"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р.
у справі№ 12/17/5025/627/11 Господарського суду Хмельницької області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Проскурів"
доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції
провизнання кредитного договору № 010/02-07/1-8796 від 27.02.2007 р. (із змінами та доповненням) недійсним
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Проскурів" (надалі –ВАТ "Проскурів" ) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції (надалі –ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") про визнання кредитного договору № 010/02-07/1-8796 від 27.02.2007р. (із змінами та доповненнями) недійсним.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2011р. (суддя Шпак В.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. (колегія суддів у складі : Гулова А.Г. –головуючий суддя, судді –Маціщук А.В., Петухов М.Г.) в позові відмовлено повністю, оскільки операція з надання банками кредитів в національній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, а відповідач, на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р., прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та зазначає, що встановлення надання банком позичальнику кредиту у вигляді відкличної невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії та виконання позивачем своїх обов'язків (сплата процентів, комісій) в іноземній валюті без отримання індивідуальної ліцензії суперечить ст. 99 Конституції України, ст. 192, ч. 1 ст. 524, ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу (надалі –ЦК) України, ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу (надалі –ГК) України, ст.ст. 2, 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ч.ч. 4, 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 та п.п. 1.5, 1.10 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 14.10.2004 р. № 483.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. у справі № 12/17/5025/627/1 залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши згідно ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі –ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07.02.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Проскурів" (надалі - позичальник) та Хмельницькою обласною дирекцією Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (надалі - кредитор) був укладений кредитний договір № 010/02-07/1-8796, відповідно до якого кредитор надає позичальнику у кредит для використання на розвиток бізнесу грошові кошти в сумі 1250000,00 доларів США, строком до 04.02.2017р. із сплатою 13% річних за користування кредитними коштами.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору з підстав невідповідності його умов вимогам чинного законодавства щодо встановлення зобов'язання в іноземній валюті.
Колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи позивача щодо недійсності зазначеного правочину суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився і апеляційний господарський суд, правильно відзначив, що згідно статей 192, 533, 1054 ЦК України, статей 198, 345 ГК України, статей 32, 44 Закону України "Про Національний банк України", статей 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Національний банк України видав Відкритому акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого на підставі п.п. 1.3. Статуту є АТ "Райффайзен Банк Аваль") банківську ліцензію № 10 від 11.10.2006р. та банківський дозвіл № 10-4 від 11.10.2006р. (додаток до банківського Дозволу № 10-4 від 11.10.2006р.) на здійснення операцій, визначених ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Доводи касаційної скарги про необхідність позичальнику, який за своїм правовим статусом не є фінансовою установою, отримувати індивідуальну ліцензію Національного банку України для здійснення платежів на погашення кредиту відповідно вимог підпунктів в, г пункту 4 статті 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який передбачає наявність індивідуальної ліцензії для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 березня 2011 р. у справі N 6-7ц11, яка згідно зі ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для судів, які повинні привести судову практику у відповідність до його рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції вважає, що суди дали належну оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, а тому оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Проскурів" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. у справі № 12/17/5025/627/11–без змін.
Головуючий суддя Могил С.К.
Суддя Борденюк Є.М.
СуддяКондратова І.Д.