АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-А-574
Головуючий по 1-й інстанції Бутенко
Суддя-доповідач: Гавриш В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Гавриша В.М.
суддів Копитько Л.І. Юренко Л.А.
за участю прокурора Столяра Д.Є.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляцію помічника прокурора м. Комсомольська Рябих С.В. та засудженого ОСОБА_3 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 листопада 2010 року
В с т а н о в и л а:
Згідно з цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Воркута, Комі АРСР, Росія, громадянина України, розлученого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:
1) 25.05.1999 року Комсомольським міським судом
Полтавської області за ст. 140 ч.3, ст. 140 ч. 2, ст. 229-6
ч.1, ст. 42 КК України до 5 років позбавлення волі з
конфіскацією майна. Звільнений 10.08.2001 року за
постановою Полтавського районного суду на підставі
ст.6 Закону України «Про амністію » від 5.07.2001 р
невідбутий строк позбавлення волі змінено на
на умовний з іспитовим строком 2 роки 3 міс. 21 день в встановлення адміннагляду на 1 рік.
2) 09.04.2002 року Комсомольським міським судом
Полтавської області за ст. 185 ч.2, ст. 71 КК України
до 3 років 8 місяців позбавлення волі. Звільнений
26.04.2005 року за постановою Крюківського
районного суду м. Кременчука Полтавської області від
19.04.2005 року за ст. 81 КК України умовно -
достроково на 5 місяців 15 днів.
- засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 2 500грн. та на користь Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №1 1 7630 грн. 50 коп. на відшкодування завданої майнової шкоди.
Вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що в період з 24 по 30 жовтня 2009 року, близько 2 год. ночі, знаходячись поблизу АДРЕСА_3, шляхом підбору ключа навісного замка проник до підвального приміщення, що належить ОСОБА_6, звідки умисно таємно повторно і викрав велосипед марки «Україна» вартістю 180 грн. та велосипед марки «Viking» вартістю 740 грн., якими розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 920 грн.
30 листопада 2009 року з 20 год.00 хв. по 22год. 30хв., ОСОБА_3 знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу, таємно і повторно викрав телевізор марки «Reinford» моделі « TV-5126(32)» вартістю 1000 грн. та DVD –програвач марки «ВВК» моделі «DV-3135» вартістю 500грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 1500 грн., викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
Продовжуючи злочинну діяльність, приблизно о 4 год. 09 березня 2010 р., знаходячись на сходовому майданчику між 3 та 4 поверхами першого під’їзду будинку АДРЕСА_4, шляхом вільного доступу, пошкодивши кріплення заднього багажного відділення велосипеда, ОСОБА_3 повторно і таємно викрав велосипед марки «Bergamont» вартістю 4 000 грн., що належав потерпілому ОСОБА_5
Близько 02 год. 19 квітня 2010р., ОСОБА_3, шляхом підбору ключа, проник до комори, що розташована біля входу до АДРЕСА_5 та таємно повторно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_8, а саме: шуруповерт марки «VITALS» моделі «ASD-18D» вартістю 340 грн., три банки фарби фірми «Зебра» об’ємом по 2,8 кг. загальною вартістю 270 грн., одну банку фарби фірми «Зебра» об’ємом по 0,9 кг. загальною вартістю 45 грн. та пляшку з розчинником вартістю 15 грн. Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 680 грн.
В період часу з 20 квітня по 03 травня 2010 р. ОСОБА_3 знаходячись на території гаражного товариства №2 м. Комсомольськ Полтавської області, шляхом підбору ключів проник до гаражу № НОМЕР_1, який належить ОСОБА_9, звідки повторно таємно викрав належне останньому майно: компресор повітряний вартістю 200 грн., електричний насос марки «БЦ – Ворскла» вартістю 300 грн., насос водяний ручний вартістю 70 грн., електричний наждак марки «Темп» вартістю 150 грн., два туристичні намети: двомісний та трьохмісний вартістю відповідно 50 грн. та 100 грн., саморобний мотоблок вартістю 700 грн., свердлильний станок вартістю 300 грн., дві циркулярки: саморобну та заводського виробництва вартістю відповідно 150 грн. та 300 грн., тиски металеві великі вартістю100 грн., тиски металеві малі вартістю 50 грн., велосипед марки « Салют» вартістю 20 грн., а всього майна на загальну суму 2 670 грн., заподіявши потерпілому майнову шкоду на зазначену суму.
З квітня по 17 травня 2010 року, близько 09 год. 20хв. ОСОБА_3, шляхом викручування гвинта гвинтового замку, проник до елеваторного вузлу, що знаходиться у АДРЕСА_6 та таємно повторно викрав циркулярний насос «KLP 40/900» потужністю 0,37 кВт, вартістю 892 грн. 50 коп. та ультразвуковий лічильник тепла «ULTRA HEAT 2 WRS» вартістю 6738 грн., що перебувають на балансі Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №1, заподіявши останньому шкоду на загальну суму 7 630 грн. 50 коп.
16 травня 2010 р. приблизно о 3 год. ночі, знаходячись на території гаражного товариства «Ветеран» по вул. Космонавтів в м. Комсомольську, ОСОБА_3, шляхом відмикання замку воріт, проник до приміщення гаража, що належить ОСОБА_10, але крадіжки до кінця не довів, будучи викритий та затриманий громадянином ОСОБА_11
Всього внаслідок вчинення перелічених злочинів ОСОБА_12 заволодів чужим майном на загальну суму 11 508 грн.
В поданій апеляції помічник прокурора м. Комсомольська Полтавської області Рябих С.В. просив вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 листопада 2010 року скасувати в зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок його м’якості та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3. 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, але апеляцію відкликав.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_3 просить змінити вирок суду першої інстанції, застосувавши ст. 69 та ст. 75 КК України, при цьому засуджений посилається на те, що судом не взято до уваги його визнання вини, явки з повинною, думку потерпілих про призначення не суворої міри покарання та наявність на утриманні неповнолітньої дитини, тобто онуки дружини, мати якої виїхала на заробітки в інше місто.
Інші учасники процесу вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 і в його інтересах захисника ОСОБА_2, які підтримали подану апеляцію, вислухавши заперечення проти апеляції прокурора Столяра Д.Є, дослідивши матеріали справи і обговоривши мотиви апеляції, колегія суддів не знаходить підстав до її задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції у вступній частині вироку вказано, що ОСОБА_3 має непогашену у встановленому порядку судимість за вироком Комсомольського міського суду від 1 листопада 1995 року за ст. 140 ч. 2 КК України яким він засуджений на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України ( в ред. 1960 р.) з відстрочкою виконання на 1 рік.
Між тим, посилання суду на наявність у ОСОБА_3 цієї судимості є безпідставним.
Відповідно до ст. 55 ч.3-2 КК України (за станом діючого законодавства на 1 вересня 1997 року) такими, що не мають судимості визначаються особи, засуджені до позбавлення волі з застосуванням ст. 46-1 КК України, якщо вони протягом строку відстрочки виконання вироку не вчинять нового злочину і відносно них у встановленому порядку вирок не буде виконано.
Оскільки матеріали справи не містять будь –яких даних про вчинення ОСОБА_3 нових злочинів в період відстрочки виконання попереднього вироку від 1 листопада 1995 року, він вважається не судимим, а тому з вступної частини вироку слід виключити посилання на наявність цієї судимості.
Поряд з цим, судом першої інстанції вірно встановлені обставини вчинення злочинів, злочинні дії ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно, учасниками процесу, в т ому числі, засудженим та його захисником не оспорюються.
При визначенні міри покарання судом в повній мірі були враховані всі обставини, які пом’якшують покарання ОСОБА_3, в тому числі і ті, на які він звертає увагу у своїй апеляції.
Суд пославшись на позитивну характеристику засудженого, його з’явлення з зізнанням, щире каяття у вчинених злочинах, відсутність даних про перебування на відповідних обліках з приводу зловживання спиртними напоями та вживання наркотичних засобів, обґрунтовано призначив за статтями ОСОБА_3 покарання близьке до мінімального, а за їх сукупністю, застосував принцип повного поглинення менш суворих покарань більш суворим.
Саме призначення судом реального покарання засудженому ОСОБА_3, на переконання колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, враховуючи дані про його особу, в тому числі наявність у нього судимостей за вчинення аналогічних, корисливих злочинів, що свідчить про його вперте небажання стати на шлях виправлення.
Із матеріалів справи вбачається, що засуджений тривалий час не був залучений до суспільно-корисної праці, будь – яких законних джерел до існування не мав, значну кількість корисливих та тяжких злочинів вчинив на протязі тривалого часу і свою злочинну діяльність припинив лише після його затримання правоохоронними органами.
Твердження ОСОБА_3 щодо відсутності у потерпілих до нього будь-яких претензій не відповідає дійсності, оскільки вони в судовому засіданні підтримали свої цивільні позови та вони за вироком суду задоволені повністю.
За таких умов, суд першої інстанції обґрунтовано і справедливо, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, призначив ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, а тому його прохання пом’якшити призначене покарання і застосувати ст. 69 та ст. 75 КК України не підлягає задоволенню.
Виходячи з наведених підстав, колегія суддів вважає не підлягаючим і задоволенню клопотання колективу громадської організації « Будинок захищеної старості » щодо обрання засудженому ОСОБА_3 покарання не пов’язаного з позбавленням його волі.
Керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 та клопотання громадської організації « Будинок захищеної старості » залишити без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України з вступної частини вироку виключити
вказівку суду на наявність у ОСОБА_3 судимості Комсомольського міського суду від 1 листопада 1995 року за ст. 140 ч. 2 КК України ( в ред. 1960 р.)
В решті вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 листопада 2010 року відносно засудженого ОСОБА_3 залишити без змін.
Головуючий: В. М. Гавриш
Судді:
Копія