Справа № 1-629/11                                                        Головуючий у І інстанції Квятковський М.С.

Провадження № 11/0390/751/11                              Доповідач Міліщук С.Л.

Категорія: ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 27

ч. 2 ст. 369, ч.2 ст. 190 КК України                                                                                

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 грудня 2011 року                                                                                 місто Луцьк                                                                                           

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:          

головуючого –             судді Міліщука С.Л.,

суддів –                        Польового М.І., Борсука П.П.,

з участю прокурора – Старчука В.М.,

потерпілої –                ОСОБА_2,   

засудженого –             ОСОБА_3,

захисників –                ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2011 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, одружений, приватний підприємець, адвокат, раніше несудимий,  -

          засуджений:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України (в редакції з 01.07.2011 року) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави;

- за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Остаточне покарання ОСОБА_3 визначено на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань –у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з моменту взяття під варту, зарахувавши у цей строк час перебування під вартою з 01.03 по 04.03 та з 09.03 по 19.03.2011 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній –підписку про невиїзд.

Долю речових доказів по справі вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України, -

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати –

В С Т А Н О В И Л А :

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що  будучи захисником –адвокатом ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману:

- приблизно 17 –18 листопада 2010 року, схилив ОСОБА_1 до дачі хабара в розмірі 2000 доларів США суддям апеляційного суду Волинської області, які мали розглядати апеляцію  прокурора  на постанову  Луцького міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді взяття під варту, за залишення її без задоволення;

- 19 листопада 2010 року повторно схилив ОСОБА_1 до дачі хабара в розмірі 1500 доларів США працівникам прокуратури Луцького району за невтручання їх у хід досудового слідства та за сприяння в обранні йому запобіжного заходу, не пов’язаного з утриманням під вартою;

- приблизно 15 - 16 грудня 2010 року,  повторно схилив ОСОБА_1 до дачі хабара судді Луцького міськрайонного  суду в розмірі 5000 доларів США  за вирішення питання про призначення йому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі;

- на початку лютого 2011 року повторно схилив дружину ОСОБА_1 –ОСОБА_2 до дачі хабара в розмірі 6000 доларів США суддям апеляційного суду Волинської області, які мали розглядати апеляцію захисника  на вирок  Луцького міськрайонного суду від 29 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1, за вирішення питання про призначення останньому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Фактично ОСОБА_3 отримані від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти нікому із суддів апеляційного суду Волинської області, працівників прокуратури Луцького району, судді Луцького міськрайонного суду передавати не збирався, а мав намір їх привласнити.

Діючи в межах попередньої домовленості:

- ОСОБА_1 в офісі по вул. Рівненській, 54, м. Луцька 17 –18 листопада та 15 - 16 грудня  2010 року особисто, а  19 листопада 2010 року, через свого знайомого ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 гроші відповідно в сумі 2000 доларів США (еквівалент 15860 грн. по курсу НБУ станом на 17.11.2010р.), 5000 доларів США (еквівалент 46500 грн. по курсу НБУ станом на 15 грудня 2010 р.), та 1500 доларів США (еквівалент 11 895 грн. по курсу НБУ станом на 19.11.2010 р.);

- ОСОБА_2 1 березня в дворі будинку № 7 по вул. Конякіна в м. Луцьку, передала ОСОБА_3 гроші в сумі та 4000 доларів США (еквівалент 31 748 грн. по курсу НБУ станом на 01.03.11)

Отримавши вищевказані кошти, ОСОБА_3 повторно привласнив їх, та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав потерпілому значної шкоди.

У поданій апеляцій засуджений вказує на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, оскільки судом не встановлено точний час  передачі йому ОСОБА_1 грошей; показання свідків ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з цього приводу суперечливі; не допитаний свідок ОСОБА_9, який зі слів ОСОБА_1 був присутнім при їх передачі. Вказує, що докази у справі здобуті з порушенням норм КПК України, зокрема, заяви  потерпілої про вимагання хабара не зареєстровані, протокол огляду місця події складений не уповноваженою особою та не підписаний спеціалістом, порушено порядок зберігання та передачі речового доказу диктофону. Зазначає, що інкримінованих йому злочинів не вчиняв, а отримані  1 березня 2011 року від ОСОБА_2 4 000 доларів США –є частиною обумовленого з останньою гонорару в розмірі 6 000 доларів США за захист її чоловіка. Кошти для передачі хабарів за позитивне вирішення справи його підзахисного від ОСОБА_2 не отримував і до давання хабарів нікого не схиляв. Вважає кваліфікацію своїх дій неправильною  та просить змінити вирок суду і постановити новий –не пов’язаний з позбавленням волі.

Прокурор у поданій апеляції вказує на неврахування судом при призначенні ОСОБА_3 покарання тяжкості, суспільної небезпечності та мотивів вчинених ним злочинів та відсутність каяття. Просить вирок скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_3  за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК України (з урахуванням санкції ч. 3 ст. 369 КК України в редакції 07.04.2011р.) 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави, за ч. 2 ст. 190 КК України –2 роки позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України – 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора, який підтримав подану ним апеляцію та заперечив проти апеляції засудженого, засудженого та його захисників, які просили задовольнити апеляцію засудженого та відмовити у задоволенні апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи за доводами апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого і прокурора задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_3 у підбурюванні  до  закінченого замаху на давання хабара, вчинених повторно, та у  заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненими повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, ґрунтується на сукупності зібраних у справі та досліджених в суді доказів і є правильним.  

Доводи засудженого про однобічність та неповноту досудового і судового слідства колегія суддів вважає безпідставними.

Твердження ОСОБА_3, що інкриміновані йому злочини він не вчиняв, а отримані 1 березня 2011 року від ОСОБА_2 4 000 доларів США –є частиною обумовленого з останньою гонорару в розмірі 6 000 доларів США за захист її чоловіка, детально перевірялись місцевим судом і вони спростовуються наведеними у вироку доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_2 як в ході досудового слідства так і в суді, послідовно показувала, що на вимогу ОСОБА_3 ОСОБА_1, передавав останньому в його офісі по вул. Рівненській, 54, м. Луцька,  17 –18 листопада та 15 - 16 грудня  2010 року особисто, а  19 листопада 2010 року, через свого знайомого ОСОБА_6, гроші в сумі 2000 доларів США, 5000 доларів США, та 1500 доларів США, для подальшого їх передачі відповідно суддям апеляційного і міськрайонного судів, а також працівникам прокуратури Луцького району для позитивного вирішення питань по кримінальній справі чоловіка. Окрім цього ОСОБА_3 у лютому –березні 2011 р., вимагав у неї ще 6 000 доларів США для передачі суддям апеляційного суду Волинської області за зміну вироку, з яких, після написання про це заяви в правоохоронні органи, вона 1 березня 2011 р. передала йому лише 4 000 доларів США, відразу після чого останній був затриманий працівниками міліції.

Свої показання про обставини передачі грошей ОСОБА_3 потерпіла повністю підтвердила як в ході проведення очної ставки з останнім, так і при проведенні з нею 3 березня 2011 року відтворення обстановки та обставин події.

Дані показання потерпілої повністю підтверджуються протоколами-заявами про в чинення злочину, а також протоколами огляду та вручення грошових коштів, огляду місця події, із яких вбачається, що працівниками правоохоронних органів 1 березня 2011 року потерпілій по справі ОСОБА_2 були вручені 4000 доларів США,  які того ж дня під час огляду місця події були виявлені та вилучені у ОСОБА_3, а пізніше оглянуті як речові докази.

Обставини передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 коштів ОСОБА_3 також підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_1, із яких вбачається, що дійсно  на вимогу ОСОБА_3 він передавав останньому в його офісі 17 –18 листопада та 15 - 16 грудня  2010 року особисто, а  19 листопада 2010 року, через свого знайомого ОСОБА_6, гроші в сумі 2000 доларів США, 5000 доларів США, та 1500 доларів США, для подальшої їх передачі відповідно суддям апеляційного і міськрайонного судів, а також працівникам прокуратури Луцького району для позитивного вирішення питань по своїй кримінальній справі. Окрім того від дружини йому відомо, що ОСОБА_3 у лютому –березні 2011 р., вимагав у неї ще 6 000 доларів США для передачі суддям апеляційного суду Волинської області за зміну вироку, з яких, після написання про це заяви в правоохоронні органи, вона передала 1 березня 2011 р. йому  лише 4 000 доларів США.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 також показали, що їм зі  слів потерпілої  та ОСОБА_1 було відомо про вимагання адвокатом грошей для дачі хабара, а ОСОБА_6, крім того вказав, що в листопаді 2010 року особисто, на прохання ОСОБА_1, передавав адвокату ОСОБА_3 в його офісі гроші для зазначеної мети.

Свої показання вищезазначені свідки повністю підтвердили й під час проведення очних ставок із ОСОБА_3

Підтверджуються вони і протоколом  добровільної видачі аудіо записуючого пристрою Ergo, від 1 березня 2011 року, на якому записані   розмови  ОСОБА_3 з  ОСОБА_6  та ОСОБА_7, з приводу обставин і розміру майбутньої передачі хабара суддям апеляційного суду, які були досліджені під час судового слідства.

Оскільки вищенаведені показання потерпілої та свідків узгоджуються між собою та іншими фактичними обставинами справи, то будь-яких підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було, а тому він обґрунтовано поклав їх в основу вироку, навівши, при цьому переконливі мотиви, чому він взяв до уваги одні докази та відхилив інші.

Доводи засудженого про те, що у справі не встановлено точної дати передачі ОСОБА_1 грошей ОСОБА_3 для дачі хабара, не ставить під сумнів висновків суду про доведеність вини останнього, оскільки про вчинення вказаних ним злочинів дружина ОСОБА_1 заявила більш, ніж через три місяці від дати першої передачі грошей адвокату для дачі хабара.

Посилання апелянта  на те, що докази у справі здобуті з порушенням вимог кримінально-процесуального закону та порушено порядок зберігання й передачі речового доказу диктофону, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при перевірці справи не встановила істотних порушень судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість засудження ОСОБА_3 

Проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, зокрема ті, що зазначені у в апеляції засудженого, та давши їм належну оцінку, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні ним, за викладених у вироку обставин злочинів, та  правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України (в редакції з 01.07.2011 року), та ч.2 ст. 190 КК України.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності,  характеризується позитивно, відсутність обставин, що пом’якшують і обтяжують його покарання.  

Призначене ОСОБА_3 покарання є необхідним  та достатнім для його виправлення і попередження вчиненням ним нових злочинів. 

Усі наведені в апеляції прокурора дані про особу винного враховані судом  при призначені ОСОБА_3 покарання. Підстав вважати, що призначене йому покарання є надто м’яким, немає.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку з мотивів наведених в апеляціях.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засудженого ОСОБА_3 та прокурора, який приймав участь у розгляді справи  судом першої інстанції, залишити без задоволення, а  вирок Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2011 року щодо ОСОБА_3 –без зміни.

Головуючий                                         

Судді