Справа № 2-2823/2007 р

Категорія 34

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 червня 2007 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі: головуючого судді Луньової С.І. , при секретарі Сиротенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 03 серпня 1991 року. Від сумісного життя мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження.

Позивач звернулася до суду із справжнім позовом і просить розірвати шлюб, зареєстрований з відповідачем, вказуючи, що відповідач зловживає спиртними напоями, вчиняє сварки у присутності дітей. Почуття любові, поваги та довіри до відповідача втрачені, примирення та збереження сім'ї неможливі.

В судове засідання позивач не з'явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надіслала заяву з проханням справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач у судове засідання не з'явився, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву з проханням справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнає.

Суд розглядає справу у відсутності сторін за правилами ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у ній даних та доказів про права та взаємовідносини сторін.

Суд, вивчивши матеріали справи знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. перебувають в зареєстрованому шлюбі з 03 серпня 1991 року.

Суд вважає, що причини, що спонукали позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, розлад між подружжям носить тривалий характер, сторони не ведуть спільне господарство, сумісний бюджет, сумісно не проживають. Подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї неможливі. Суд вважає, що сторони втратили відчуття любові і пошани один до одного, не підтримують подружніх відносин. Примирення між сторонами неможливе. Спору про розподіл спільно нажитого майна не має.

Відповідач є батьком дітей, що підтверджується свідоцтвами про народження. Діти проживають з матір'ю. Відповідач не надає допомоги на утримання дітей.

Відповідно до ст. 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері або батька і (або) в твердій грошовій сумі. Розмір аліментів на одну дитину, ні за яких обставин не може бути менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З урахуванням викладеного, матеріального положення дитини, матеріального положення відповідача, того, що у відповідача відсутні інші зобов'язання по виплаті аліментів на дітей, непрацездатних дружини, батьків, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. З відповідача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/3 частини від доходу відповідача, але не може бути менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, до повноліття дітей.

Судові витрати при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 105, 112, 114 180, 181, 182, 183 СК України, ст. ст. 10,11, 60, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1    задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 03 серпня 1991 року відділом РАГС міста Саратова (актовий запис НОМЕР_1) між ОСОБА_1та ОСОБА_2, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, який народився у м. Краснодар, на користь   ОСОБА_1    аліменти на утримання   дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2року у розмірі 1/3 части від доходу відповідача, але не може бути менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, до повноліття дитини, починаючи з 03 квітня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_2державне мито в дохід держави в сумі 51 (п'ятдесят одна) гривня.

Стягнути при видачі свідоцтва в органах РАЦС держмито в дохід держави з ОСОБА_2- 17 (сімнадцять) гривень, ОСОБА_1від сплати судових витрат звільнити.

Заочне рішення може бути переглянуто у порядку, передбаченому ст.ст. 228 - 232 ЦПК України.