УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "05" грудня 2011 р. справа № 18/5007/139/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №119 від 25.05.2011р.;
ОСОБА_2, довіреність від 06.03.2011р. (була присутня
в судовому засіданні 28.11.2011р.);
від відповідача: ОСОБА_3 - фізична особа-підприємець (була присутня в
судовому засіданні 28.11.2011р.),
розглянув справу за позовом Житомирського комунального комерціалізованого підприємства "М'ясомолторг" Житомирської обласної ради (м.Житомир)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир)
про стягнення 3078,16грн. (згідно заяви про зменшення суми позову, а.с.42),
з перервою в судовому засіданні з 28.11.2011р. до 05.12.2011р. згідно ст.77 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 31562,89грн., з яких: 2287,93грн. - основного боргу, 205,91грн. інфляційних, 51,24 3% річних, 418,69грн. пені та 28599,12грн. штрафу.
Представник позивача в судовому засіданні надав докази здійснених відповідачем часткових оплат (починаючи з моменту укладання договору купівлі-продажу №80/81 від 23.12.2010р.), обґрунтований розрахунок штрафу, інфляційних, 3% річних, пені та письмове пояснення, в якому позивач у зв'язку із перерахунком штрафних санкцій фактично уточнив позовні вимоги, зменшивши їх розмір, та просить суд стягнути з відповідача 3078,16грн., з яких: 2287,93грн. - основного боргу, 205,91грн. - інфляційних, 51,24грн. - 3% річних, 418,69грн. - пені, 114,39грн. - штрафу. Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням уточнених вимог (а.с.42-44).
Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказане пояснення, яке оцінено судом як заява про зменшення позовних вимог, не суперечить чинному законодавству України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 3078,16грн.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні 28.11.2011р. проти позову заперечив; підтвердив факт отримання товару, однак посилався на те, що товар, який поставив позивач, був неякісний та прострочений, в зв'язку з чим в судовому засіданні оголошувалась перерва для надання можливості відповідачу довести документально обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень. Однак відповідач після оголошеної перерви в судове засідання 05.12.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить підпис відповідача у повідомленні про оголошення перерви у справі, а.с.40).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2010 року між Житомирським комунальним комерціалізованим підприємством "М'ясомолторг" Житомирської обласної ради (Продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №180/81 (а.с.12-13), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п.1.1. Договору).
Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється на протязі 14 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів банківським переказом на поточний рахунок продавця вказаний у даному договорі, або шляхом надходження грошових коштів в касу продавця.
На виконання умов договору №80/81 від 23.12.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7687,93рн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000972 від 24.12.2010р., та не заперечується відповідачем (а.с.14).
Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши позивачу 5400,00грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами, (а.с.45-52), в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 2287,93грн.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Посилання відповідача на те, що отриманий товар був неналежної якості, не заслуговують на увагу, оскільки документально не підтверджені; відповідач прийняв товар без заперечень, доказів про повернення позивачу отриманого товару відповідач не надав.
Враховуючи, що відповідач не провів розрахунки з позивачем в установлені договором терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2287,93грн. заборгованості за поставлений товар обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач відповідно до п.п.7.3-7.4 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню в сумі 418,69грн. та 114,39грн. штрафу.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно статті 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Проте, визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов'язання за договором поставки, позивач не врахував вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому суд самостійно здійснює розрахунок пені, виходячи з наступного:
на суму 2287,93грн.: за період з 24.01.2011р. по 30.09.2011р. згідно наступного розрахунку: 2287,93грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) х183 (кількість прострочених днів) = 177,80грн.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір пені, що підлягає до стягнення, складає 177,80грн. З врахуванням вищевикладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 240,89грн. пені.
Перевіривши уточнений розрахунок штрафу (а.с.44 на звороті), суд вважає його обґрунтованим, оскільки штраф у розмірі 114,39грн. нараховані відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 51,24грн. 3% річних та 205,91грн. інфляційних.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Судом встановлено, у поданому позивачем розрахунку (а.с.44), останній здійснював нарахування 3% річних з урахуванням інфляційних втрат, тому суд самостійно розраховує річні, відповідно до вимог чинного законодавства, згідно наступного розрахунку:
за період з 24.01.2011р. по 30.09.2011р. на суму 2287,93грн. (сума боргу) х 3% річних х250(кількість прострочених днів) /365 = 47,01грн.
Таким чином, розмір 3% річних, що підлягає задоволенню, складає 47,01грн.; вимоги в частині стягнення 4,23грн. 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 205,91грн. господарський суд враховує наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – е показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в н а с т у п н о м у м і с я ц і з а місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України по справі №21/108-10 від 24.11.2010р. та по справі №33/149-10 від 29.12.2010р.
Тобто, до простроченого платежу за поставлений товар у грудні 2010р., має застосовуватись індекс інфляції, визначений у березні 2011р. за лютий 2011р. і до моменту погашення боргу.
Натомість позивач здійснив розрахунок інфляційних, застосувавши індекс інфляції за січень 2011р. (а.с.43 на звороті), що є неправомірним.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних складає 73,56грн.; вимоги в частині стягнення 132,35грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 2700,69грн., з яких: 2287,93грн. - основний борг, 177,80грн. - пеня, 114,39грн.- штраф, 47,01грн. - 3% річні та 73,56грн. - інфляційні.
В позові в частині стягнення 240,89грн. пені, 4,23грн. 3% річних та 132,35грн. інфляційних слід відмовити.
Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1)
на користь Житомирського комунального комерціалізованого підприємства "М'ясомолторг" Житомирської обласної ради (10025, м.Житомир, вул.Павла Сингаївського, 3, код 01553557)
- 2287,93грн. - основний борг;
-177,80грн. - пеня;
- 114,39грн. - штраф;
- 47,01грн. - 3% річних;
- 73,56грн. - інфляційні;
- 89,49грн. витрат по сплаті державного мита;
- 207,06грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 240,89грн. пені, 4,23грн. 3% річних та 132,35грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
< Текст >
Віддрукувати: 3 прим.
1 - в справу;
2 - позивачу;
3 - відповідачу (рек. з повід.)
< Текст >
05.12.2011