донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.10.2011 р.           справа №39/132

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Геза Т.Д., Манжур В.В.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

(скаржника):

від відповідача:

розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.

ОСОБА_1 –представник (довіреність  № 03 від 20.09.2011р.)

не з’явився  

Приватного підприємства “Донбас-Моноліт” м. Зугрес Донецької області  

на рішення

господарського суду Донецької області

від10.08.2011 р.

у справі№ 39/132 (суддя Н.С.Морщагіна)

за позовомПриватного підприємства “Донбас-Моноліт” м. Зугрес Донецької області  

до відповідача
Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Автомобільні дороги України” м. Донецьк в особі філії “Шахтарський автодор” м. Шахтарськ Донецької області

простягнення 12 189,80грн.

ВСТАНОВИВ:

         У липні 2011 року приватне підприємство “Донбас-Моноліт” м. Зугрес Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Автомобільні дороги України” м. Донецьк в особі філії “Шахтарський автодор” м. Шахтарськ Донецької області про стягнення 12 189,80грн., з яких: борг за  договором купівлі –продажу  б/н від 03.11.2008р. в сумі  5 750,00грн., 3% річних –559,5грн., індекс інфляції –1 777,60грн. та пеня –4 102,70грн.

         Рішенням господарського суду Донецької області від 08.08.2011р. позовні вимоги приватного підприємства “Донбас-Моноліт” м. Зугрес Донецької області звернулося до до дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Автомобільні дороги України” м. Донецьк в особі філії “Шахтарський автодор” м. Шахтарськ Донецької області про стягнення 12 189,80грн., з яких: борг за  договором купівлі –продажу  б/н від 03.11.2008р. в сумі  5 750,00грн., 3% річних –559,5грн., індекс інфляції –1 777,60грн. та пеня – 4 102,70грн., провадження в частині стягнення суми  основного боргу у розмірі 5 750,00грн. було припинено відповідно до п. 1-1 ст.80 ГПК України, в частині стягнення пені, індексу інфляції та 3 % річних позовні вимоги були задоволені частково в сумі 1 943,81грн., з яких 3% річних в сумі 294,25грн., індекс інфляції в сумі  1 049,10грн. та пеня сумі 600,46грн.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області позивач -  приватне підприємство “Донбас-Моноліт” м. Зугрес Донецької області - подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області у справі № 39/132 від 08.08.2011р. скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та постановити  нове рішення яким   задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

          Ухвалою від 29.08.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було відновлено строк на подання до суду апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

           Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а рішення  господарського суду Донецької області від 08.08.2011р. у справі № 39/132 –без змін.

          У судове засіданні 04.10.2011р. відповідач не з’явився.

          Позивач (скаржник) надав пояснення, у яких вимоги апеляційної скарги підтримав.

          Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 03.11.2008р. приватним підприємством “Донбас-Моноліт” м. Зугрес  Донецької області (Продавець), та відповідачем, Дочірнім підприємством “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Автомобільні дороги України” м. Донецьк в особі філії “Шахтарський автодор” м. Шахтарськ (Покупець), укладено договір купівлі-продажу б/н, за умовами якого Продавець зобов’язався  продати, а Покупець купити  на умовах даного договору  відсів, іменований у подальшому товар, згідно з додатком до даного договору.

У відповідності з п. 2.1. договору номенклатура, кількість, якість товару наведені в додатках, які є невід’ємною частиною договору.

Транспортування та завантаження здійснюється покупцем (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 3.1. договору ціна товару вказується  в додатках, що є невід’ємною  частиною договору.  

Відповідно до п. 5.1. Договору строки та умови поставки вказані в додатках, які є невід’ємною частиною договору.

Згідно Додатку № 1 від 03.11.2008р. до договору купівлі-продажу б/н від 03.11.2008р. сторони погодили найменування товару, що поставляється, строк поставки: до 31.12.2008р., умови поставки, оплату товару та загальну вартість товару.

На виконання умов договору та вищенаведеного додатку, позивач згідно накладної № 006 від 30.11.2008р. поставив відповідачу товар (відсів) на суму 6750,00грн.

Поставлений згідно зазначеної накладної товар, на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОР № 904827 від 11.11.2008р., прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

         Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

       Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно Додатку № 1 від 03.11.2008р. оплата за товар, який постачається на умовах  договору б/н від 03.11.2008р. здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника, згідно рахунків, виставлених Постачальником.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем неодноразово були виставлені відповідачу рахунки на оплату, а саме: рахунок №  04 від 12.11.2008р. та  рахунок № 19 від 21.10.2009р., однак докази направлення/вручення даних рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, термін виконання Покупцем обов’язку щодо оплати вартості поставленого товару слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК Україн.

         Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частина 2 зазначеної статті встановлює, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

        З матеріалів справи  вбачається, що 21.10.2009р. позивачем  на  адресу відповідача  була направлена претензія № 07 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі  6 750,00грн.

        Докази направлення вищенаведеної претензії  відповідачеві  в матеріалах справи відсутні, однак в матеріалах справи (а.с. 16) міститься лист –відповідь відповідача на вказану претензію за № 183 від 04.11.2009р., згідно якої відповідач визнав суму заборгованості у розмірі 6 750,00грн. та гарантував оплату протягом 2-ох місяців.

         Таким чином, з огляду на відсутність доказів направлення/вручення відповідачеві рахунків на оплату, претензії  № 07 від 21.10.2009р.,  зобов’язання з оплати вартості поставленого товару, враховуючи, що договором чітко не встановлений строк оплати поставленого товару, виникло у відповідача з 04.11.2009р. (тобто з моменту надання відповіді на претензію).

         Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

         Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Однак, прийняті на себе згідно договору зобов’язання по оплаті відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого товару сплатив частково в розмірі 1000,00грн., що підтверджується наявним в матеріалах (а.с. 29) платіжним дорученням № 55 від 19.02.2010р.

          Після звернення позивача з позовом (25.07.2011р.) до суду про стягнення залишку заборгованості в сумі 5 750,00грн., позивач за платіжним дорученням №  203 від 26.07.2011р. здійснив оплату вартості поставленого товару в сумі 5 750,00грн.

У зв’язку  з вищенаведеним, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про припинення провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 5 750,00грн.  згідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, так як відсутній предмет спору.

         Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

          Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами  п. 10.1. договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати покупцем платежів, згідно з умовами договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,2% вартості товару за кожний день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ.

  З огляду на вищенаведений пункт договору, позивачем нарахував пеню в розмірі 4102,70грн., нараховану за періоди з 30.04.2008р. по 14.06.2009р., з 15.06.2009р. по 11.08.2009р., з 12.08.2009р. по 07.06.2010р., 08.06.2010р. по 07.07.2010р., з 08.07.2010р. по 09.08.2010р., з  10.08.2010р. по 25.07.2011р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування.

Зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання  мало бути виконано.

            З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають лише частковому задоволенню в сумі 648,42грн., з урахуванням  ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме з моменту надання відповідачем 04.11.2009р. відповіді № 183 на претензію, оскільки докази направлення рахунків на оплату та докази  направлення претензії відповідачу відсутні та з урахуванням  здійсненої відповідачем 19.02.2010р. часткової оплати на суму 1000,00грн., відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГПК та подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за наступним арифметичним розрахунком апеляційного суду:

За період з 04.11.2009р. по 19.02.2010р.(включно):

6 750,00 * 10,25 * 2 : 365 * 108 : 100 = 409,44грн.

За період з 20.02.2010р. по 04.05.2010р.(включно):

5 750,00 * 10,25 * 2 : 365 * 74 : 100 = 238,98грн.

        Таким чином, загальний розмір пені за договором б/н від 03.11.2008р. становить: 409,44грн. + 238,98грн. = 648,42грн.

         Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов’язку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 559,50грн., нарахованих за періоди з 01.01.2009р. по 28.02.2011р., з 01.03.2010р. по 30.06.2011р. та індекс  інфляції в сумі 1 777,60грн. –нарахованих за період з 01.01.2009р. по 30.06.2011р.

          Вимоги позивача в частині нарахування 3% річних в сумі 559,50грн. та індексу інфляції  в сумі 1 777,60грн.  також підлягають частковому задоволенню, з урахуванням  ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме з моменту надання відповідачем 04.11.2009р. відповіді № 183 на претензію, оскільки докази направлення рахунків на оплату та докази  направлення претензії відповідачу відсутні та з урахуванням  здійсненої відповідачем 19.02.2010р. часткової оплати на суму 1000,00грн., за наступним арифметичним розрахунком апеляційного суду:

            3 % річних:

  За період з 04.11.2009р. по 19.02.2010р.(включно):

           6 750,00грн. * 3 * 108 : 365 : 100 = 59,92грн.

  За період з 20.02.2010р. по 04.05.2010р.(включно):

           5 750,00грн. * 3 * 496 : 365 : 100 = 234,41грн.

        Таким чином, загальний розмір 3% річних за договором б/н від 03.11.2008р. становить: 59,92грн. + 234,41грн. = 294,33грн.

          Індекс інфляції:

          За період з 04.11.2009р. по 28.12.2010р.:

          6 750,00 * 1,113 = 7 512, 75

          7 512, 75 –6 750,00 = 762,75грн.

          За період з 01.03.2010р. по 30.06.2011р.:

          5 750,00 * 1,114 = 6 405,50

          6 405,50 - 5 750,00 = 655,50грн.

          Таким чином, загальний розмір індексу інфляції за договором б/н від 03.11.2008р. становить:  762,75 +  655,50 = 1418,25грн.

          З розрахунку суду першої інстанції пені, індексу інфляції та 3 % річних  не вбачається за який саме період вони розраховані та з чого виходив суд здійснюючи власний розрахунок, тому, встановивши, що вказаний розрахунок місцевого суду не відповідає дійсним обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2011р. у справі № 39/132 підлягає зміні в частині належних до стягнення сум пені, індексу інфляції та 3 % річних.

         Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно  розміру задоволених позовних вимог.

        Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

        Апеляційну  скаргу  приватного підприємства “Донбас-Моноліт” м. Зугрес Донецької області на рішення господарського суду Донецької області  від 08.08.2011р. у справі № 39/132 - задовольнити частково.

        Рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2011р. у справі № 39/132    –змінити.

       3-ій абзац резолютивної частини рішення  господарського суду Донецької області  від 08.08.2011р. у  справі № 39/132  викласти у наступній редакції:

       «Стягнути з дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Автомобільні дороги України” м. Донецьк в особі філії “Шахтарський автодор” м. Шахтарськ Донецької області на користь приватного підприємства “Донбас-Моноліт” м. Зугрес Донецької області пеню в сумі 648,42грн., 3% річних в сумі 294,33грн., індекс інфляції  в сумі 1 418,25грн., витрати зі сплати держмита в сумі 73,61грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 142,51грн.».

         Стягнути з дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Автомобільні дороги України” м. Донецьк в особі філії “Шахтарський автодор” м. Шахтарськ Донецької області на користь приватного підприємства “Донбас-Моноліт” м. Зугрес Донецької області витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 19,06грн.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати відповідні накази у відповідності до вимог ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий          І.А.Бойко

Судді:          Т.Д.Геза

          В.В.Манжур

          Надруковано: 4 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1- у справу

          1 - ДАГС