ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" листопада 2011 р. Справа № 5021/845/2011
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1 (дов. б/н від 24.10.11р.)
відповідача –ОСОБА_2 (дов. б/н від 25.07.11р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ “Інженерно-технічний центр “Газтеплосервіс”, м. Суми (вх. № 4191 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 25.08.11 р. у справі № 5021/845/2011
за позовом ТОВ "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс", м. Суми
до ТОВ "Енергомаркет", м. Суми
про зобовязання вчинити дії
та за зустрічним позовом ТОВ “Енергомаркет”, м. Суми
до ТОВ “Інженерно-технічний центр “Газтеплосервіс”, м. Суми
про визнання договорів недійсними
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ТОВ “Інженерно-технічний центр “Газтеплосервіс”, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов’язати відповідача повернути йому майно, передане на відповідальне зберігання відповідно до накладних на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р. та № РН-0000025 від 19.03.2008 р., а у разі відсутності майна, переданого на відповідальне зберігання відповідачеві відповідно до накладних на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р. та № РН-000025 від 19.03.2008 р., стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки, а саме: 10088,06 євро, що в еквіваленті складає 115104,76 грн. (відповідно до офіційного курсу НБУ).
ТОВ “Енергомаркет” подав до суду зустрічний позов, в якому просив суд визнати недійсним договір зберігання від 19.03.2008 р., укладений між сторонами відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р.; визнати недійсним договір зберігання від 05.05.2008 р., укладений між сторонами відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 25.08.2011 р. по справі № 5021/845/2011 ( суддя Левченко П.І.) в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір зберігання від 19.03.2008 року між ТОВ “Інженерно-технічний центр “Газтеплосервіс” та ТОВ “Енергомаркет” відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. Визнано недійсним договір зберігання від 05.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інженерно-технічний центр “Газтеплосервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергомаркет” відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р. Стягнуто з ТОВ “Інженерно-технічний центр “Газтеплосервіс” на користь ТОВ “Енергомаркет” витрати по сплаті держмита в сумі 170,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
ТОВ “Інженерно-технічний центр “Газтеплосервіс” з рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви від 08.11.2011 р. про зміну вимог за апеляційною скаргою, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2011 р. по справі № 5021/845/2011 та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити в частині зобов’язання відповідача повернути йому майно, передане на відповідальне зберігання відповідно до накладних на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р. та № РН-0000025 від 19.03.2008 р., в задоволенні зустрічного позову відмовити.
ТОВ “Енергомаркет” у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 р. розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 24.11.2011 р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс» подало суду копію накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 25.03.2008 р. та копію накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р., а також копію своєї вимоги про повернення майна №19 від 15.03.2011 р. та копію відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаркет»за №38 від 25.03.2011 р. на вимогу про повернення майна.
У вищезгаданих накладних зазначено, що позивач є постачальником за цими накладними, а відповідач –одержувачем, а також платником. Крім того, в накладних зазначена умова продажу: безготівковий розрахунок.
Накладна № РН-0000025 від 19.03.2008 р. містить перелік товару, його кількість, ціну кожної одиниці товару без ПДВ, визначену в євро, загальну суму вартості товару без ПДВ, визначену в євро, загальну суму ПДВ в євро, а також загальну суму вартості всього товару з ПДВ, визначену в євро.
Всього товару по накладній № РН-0000025 зазначено на суму 5453,72 євро, в тому числі ПДВ у сумі 908,95 євро. У цій накладній зазначено: відвантажив ОСОБА_3, є підпис, скріплений печаткою позивача, також зазначено, що отримав ОСОБА_4 , є підпис, скріплений печаткою відповідача, але не зазначені посади цих осіб. В накладній відсутнє посилання на довіреність особи, що отримала товар.
Накладна РН-000043 від 05.05.2008 р. також містить перелік товару, його кількість, ціну кожної одиниці товару без ПДВ, визначену в євро, загальну суму вартості товару без ПДВ, визначену в євро, загальну суму ПДВ в євро, а також загальну суму вартості всього товару з ПДВ, визначену в євро. Всього товару по накладній № РН-0000043 зазначено на суму 4634 євро, у тому числі ПДВ у сумі 772,39 євро.
У цій накладній також зазначено: відвантажив ОСОБА_3, є підпис, скріплений печаткою позивача, також зазначено отримав ОСОБА_4, є підпис інший, ніж у накладній № РН-0000025, скріплений печаткою відповідача, але не зазначені посади осіб, які вчинили підписи, відсутнє посилання на довіреність особи, що отримала товар.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають та задовольнив зустрічні позовні вимоги, визнав недійсним договір зберігання від 19.03.2008 року, укладений між ТОВ “Інженерно-технічний центр “Газтеплосервіс” та ТОВ “Енергомаркет” відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. Визнав також недійсним договір зберігання від 05.05.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інженерно-технічний центр “Газтеплосервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергомаркет” відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р.
З зазначеним рішенням колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
У відповідності з вимогами статті 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 937 ЦК України, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчено розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договори зберігання від 19.03.2008 р. та від 05.05.2008 р. суперечать вимогам Цивільного кодексу України та вимогам Господарського кодексу України.
Так, відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України, законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України –гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.
Із матеріалів справи вбачається, що всупереч зазначеним нормам закону, позивач визначив в договорах, (накладних), вартість товару, суму податку на додану вартість, а також ціну договорів, (загальну суму вартості товарів), в євро. Тобто, зміст правочинів, договорів зберігання від 19.03.2008 р. та від 05.05.2008 р., суперечить Цивільному кодексу України та Господарському кодексу України.
У відповідності з вимогами частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договори на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. та № РН-0000043 від 05.05.2008 р підписані особами, які не були уповноважені на це сторонами, внаслідок чого сторони не набули ніяких прав та обов’язків на підставі підписаних, укладених не уповноваженими особами договорів, (накладних).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4, які підписували накладні (договори) на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. та № РН-0000043 від 05.05.2008 р. не були керівниками підприємств, відсутні будь-які документи, які б підтверджували їх повноваження на підписання, укладення договорів зберігання.
Також, суд першої інстанції надав вірну оцінку доводам позивача про те, що підписуючи накладні на передачу продукції відповідачеві, він ОСОБА_3 керувався відповідними повноваженнями як заступник директора з виробництва. Із наданої копії посадової інструкції заступника директора з виробництва, затвердженої 22.01.2007 р., вбачається, що заступник директора з виробництва не уповноважений на вчинення правочинів, укладення договорів від імені товариства з іншими юридичними особами).
За таких обставин судом першої інстанції вірно встановлений факт недодержання сторонами в момент вчинення правочинів, складення та підписання накладних на відповідальне зберігання, вимог, які встановлені частинами першою та другою статті 203 Цивільного кодексу України.
У відповідності з частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зустрічний позов відповідача у даній справі є правомірним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню та визнав договори зберігання від 19.03.2008 р. та від 05.05.2008 р. між сторонами, укладені шляхом складення та підписання накладних на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. та № РН-0000043 від 05.05.2008 р. недійсними.
Відповідно до частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції вірно не застосовано наслідки недійсності вищезгаданих правочинів, оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами, що відбулась фактична передача майна, зазначеного в накладних на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. та № РН-0000043 від 05.05.2008 р. При цьому колегією суддів не приймаються до уваги докази виготовлення товару, зазначеного в накладних, які надавались позивачем в суді апеляційної інстанції, оскільки вони підтверджують факт виготовлення товару, а не факт його отримання відповідачем.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача, позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 25 серпня 2011 року по справі № 5021/845/2011 винесено без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ТОВ “Інженерно-технічний центр “Газтеплосервіс”, м. Суми залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 25.08.11 р. у справі № 5021/845/2011 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписано 29 листопада 2011 року