донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.10.2011 р.           справа №11/142

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Геза Т.Д., Манжур В.В.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача (скаржника):

розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.

ОСОБА_1. –представник (довіреність № 22 від 21.03.2011р.)

не з’явився

Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»

м. Краматорськ Донецької області

на рішення

господарського суду Донецької області

від07.09.2011 р.

у справі№11/142 (суддя Сич Ю.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮжСтанкоМаш»м. Павлоград

до відповідача

Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»

м. Краматорськ Донецької області

простягнення 40 123,86грн.

ВСТАНОВИВ:

        У червні 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «ЮжСтанкоМаш»м. Павлоград звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м. Краматорськ Донецької області  про стягнення 50 345,85грн, з яких: 45 500,00грн. –сума боргу за договором № 07/1162 від 21.09.2009р., 3 592,03грн. –пеня, 740,00грн. – індекс інфляції та 3% річних –513,82грн.

        В процесі розгляду справи, позивач неодноразово надавав заяви про уточнення позовних вимог, якими корегував суми позовних вимог.

        Так, згідно останньої заяви про уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача  40 123,86грн., з яких: 30 000,00грн. –сума боргу за договором № 07/1162 від 21.09.2009р., 4 416,32грн. –пеня, 5 212,50грн. – індекс інфляції та 3% річних –495,04грн.

        Вказана заява, подано в порядку ст. 22 ГПК України,  судом першої інстанції прийнята до розгляду.  

        Рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2011р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЮжСтанкоМаш»м. Павлоград до публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м. Краматорськ Донецької області про стягнення 40 123,86грн., з яких: 30 000,00грн. –сума боргу за договором № 07/1162 від 21.09.2009р., 4 416,32грн. –пеня, 5 212,50грн. – індекс інфляції та 3% річних –495,04грн., були задоволені у повному обсязі.

        Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2011р. у справі №  11/142 відповідач - публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»,   подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить  скасувати  вищенаведене рішення суду від 07.09.2011р. як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 05.10.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.

Позивач у судовому засіданні 25.10.2011р. надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить  рішення господарського суду Донецької  області від 07.09.2011р. у справі № 11/142   – залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Відповідач (апелянт) у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення –ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 05.10.2011р.    

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причини у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

         Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги  і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

        Заслухавши  пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з огляду на наступне.  

          Як встановлено господарським судом Донецької області, 21.09.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю „ЮжСтанкоМаш” (Виконавець) та відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь” (нині –публічне акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, Замовник) укладено договір на виконання робіт №07/1162 (далі –Договір), за умовами якого на підставі цього договору сторони зобов’язані: замовник –поставити виконавцю вертикально-фрезерний станок 6Р12 інв.№34849 в кількості, вказаній в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору; виконавець –виконати капітальний ремонт станка, поставленого замовником у строки та на умовах, встановлених цим договором; замовник –прийняти виконані роботи та оплатити їх ціну на умовах, зазначених цим договором (п.1.1. Договору).

Вартість виконаних робіт визначається в гривнях згідно специфікацій (п.2.1. Договору).

Згідно специфікації №1 (додаток №1 від 21.09.2009р. до спірного Договору), яка підписана з обох сторін, а підписи скріплені печатками підприємств, вартість виконаних робіт складає 45 500грн.00коп. (т.1 а.с. 34).

Відповідно до п.3.7. Договору за результатами виконаних робіт сторонами підписуються акти виконаних робіт.

Так, сторонами 29.01.2010р. складений акт № 83 приймання виконаних робіт з капітального ремонту станка вертикально-фрезерного мод. 6Р12 за договором №07/1162 від 21.09.2009р., відповідно за яким виконані роботи на суму 45 500грн.00коп. Зазначений акт підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств, відповідно до чого, суд робить висновок, що замовником роботи прийняті без заперечень.

П.4.2. Договору передбачено, що строки та прядок оплати виконаних робіт зазначаються в специфікаціях.

Так, вищезазначеною специфікацією №1 встановлено умови оплати: 100% після підписання актів виконаних робіт на території виконавця протягом 5-ти банківських днів.

Отже, кінцевим строком оплати виконаних робіт за вказаним Договором є 05.02.2010р. Відповідно до чого, 06.02.2010р. у відповідача перед позивачем за Договором виникла заборгованість у розмірі 45 500грн.00коп.

Однак, відповідачем, незважаючи на настання строку оплати, була виконана оплата за виконані роботи лише частково з порушенням встановленого строку оплати, так відповідач за платіжними дорученнями № 54874 від 06.10.2010р., № 59692 від 05.04.2011р. сплатив заборгованість у розмірі 15 500грн.00коп.

        Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

        Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

    Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, апеляційний суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864 ЦК України.

        Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

        При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

        Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 30 000,00грн.

       Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

         Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

          Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

          Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

         Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування.

 Зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання  мало бути виконано.

Пунктом 6.7. Договору визначено, що у випадку неоплати виконаних робіт у строк, встановлений договором, замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% вартості виконаних та не оплачених робіт за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п.  6.7. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Розрахунок пені позивачем здійснено з урахуванням кінцевого терміну сплати передбаченого специфікацією № 21 від 21.09.2009р.  до договору  за період з 06.02.2010р. по 04.08.2010р. (180 днів) на суму 4 416,32грн.

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам  ст. 231,  ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996,  розмір пені на правильність розрахунку колегією перевірений, розрахунок є таким що відповідає дійсності та вірності зазначених у розрахунку даних, а тому місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 4 416,32грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 495,04грн. за період з 06.02.2010р. по 21.06.2010р. (136 днів) та індекс інфляції в сумі 5 212,50грн. нарахований за період з лютого 2010р. по червень 2011р. Розрахунки 3% річних та індексу інфляції здійснені позивачем  з урахуванням кінцевого терміну сплати передбаченого специфікацією № 21 від 21.09.2009р.  до договору та здійснених відповідачем часткових оплат, у відповідності з вимогами листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Апеляційний суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про їх відповідність та правомірність нарахування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

         Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, тому господарський суд Донецької  області дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані на підставі  договору № 07/1162 від 21.09.2009р. роботи в сумі 30 000грн.00коп., 4 416,32грн. –пеня, 5 212,50грн. – індекс інфляції та 3% річних –495,04грн.

       Доводи апеляційної скарги стосовно невідповідності заяви позивача про уточнення позовних вимог вимогам ст. 22 ГПК України, судова колегія вважає помилковими, оскільки за своєю правовою природою заява позивача про уточнення позовних вимог є заявою про зменшення суми основного боргу,  3% річних та збільшення суми пені та індексу інфляції.

       Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2011р. у справі № 11/142 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита за подання  апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статями  43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

         Апеляційну  скаргу публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2011р. у справі № 11/142 –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької  області від 07.09.2011р. у справі № 11/142   – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий          І.А.Бойко

Судді:          Т.Д. Геза

          В.В.Манжур

          Надруковано: 4 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1- у справу

          1 -ДАГС