донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.11.2011 р.           справа №23/80

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Марченко О.А., Татенко В.М.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача

(скаржника):

від відповідача:

від третьої особи:

розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.

ОСОБА_1 –представник (довіреність б/н від 04.09.2011р.), ОСОБА_2 –начальник юридичного відділу

(довіреність № 01/892 від 27.09.2011р.)

ОСОБА_3 –юрисконсульт (довіреність № 08-81/45д)

не з’явився

Товариства з обмеженою відповідальністю ”Макіївпромтранс” м. Макіївка Донецької області

на рішення

господарського суду Донецької області

від15.08.2011 р. (повний текст складено та підписано 22.08.2011р.)

у справі       № 23/80 (суддя М.І.Забарющий)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ”Макіївпромтранс” м. Макіївка Донецької області

до відповідача
     Державного підприємства ”Макіїввугілля” м. Макіївка        

     Донецької області

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з боку позивача

проДержавного підприємства ”Макіїввантажтранс” м. Макіївка

Донецької області

стягнення 7 865 887, 33 грн.   

ВСТАНОВИВ:

          У травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю ”Макіївпромтранс” м. Макіївка Донецької області звернувся  до господарського суду Донецької області з позовною заявою до державного підприємства ”Макіїввугілля” м. Макіївка Донецької області про стягнення 7 745 542,03грн., з яких: 6 184 716,11грн. заборгованості, 1 191 987,52грн. –індекс інфляції та 368 838,21грн. –3% річних.

         В  процесі розгляду справи, суд першої інстанції ухвалою від 14.06.2011р. залучив до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з боку позивача –державне підприємство ”Макіїввантажтранс”.

         Під час розгляду справи позивач неодноразово подавав заяви про збільшення розміру позовних вимог, так:

         - 05.07.2011р. подав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій з посиланням на ст.22 Господарського процесуального кодексу України просив стягнути з відповідача на свою користь 6 184 716,11грн. боргу, 1 253 834,69грн. індексу інфляції  та 388 788, 78 грн. –3% річних.

     - 19.07.2011р. подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій з посиланням на ст.22 ГПК просить суд стягнути з відповідача на  свою користь  6 184 716, 11грн. боргу, 1 284 758, 27 грн. інфляційних та 396 412, 95 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.08.2011р. у позовних  вимогах

товариства з обмеженою відповідальністю ”Макіївпромтранс” м. Макіївка Донецької області до державного підприємства ”Макіїввугілля” м. Макіївка Донецької області про стягнення 7 865 887, 33 грн., з яких 6 184 716, 11грн. боргу, 1 284 758, 27 грн. інфляційних та 396 412, 95 грн. 3% річних, було  відмовлено.

         Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 15.08.2011р. у справі № 23/80, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю ”Макіївпромтранс” м. Макіївка Донецької області, подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати  вищенаведене рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2011р., як таке що прийняте з порушенням норм матеріального  права та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

         Ухвалою від 13.09.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було відновлено строк на апеляційне оскарження та порушено апеляційне провадження.

         Відповідач у  відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 12/110 від 27.09.2011р.) просив рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2011р. у справі № 23/80   залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Позивачем за супровідним листом (вих. № 12/989 від 24.10.2011р.) надано витяг з протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Макіївпромтранс»від 11.08.2011р., наказ № 211/к від 12.08.2011р. та довіреність № 01/892 від 27.09.2011р.

         Від третьої особи за супровідним  листом (вих. № 12/520 від 24.10.2011р.) надійшов відзив на апеляційну скаргу та копії правоустановчих документів.

        Перелічені представлені сторонами документи судовою колегією оглянуті та долучені до матеріалів справи.

        У відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 12/517 від 06.10.2011р.) третя особа -  ДП ”Макіїввантажтранс” зазначив, що вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим, посилаючись на заміну кредитора у зобов’язанні.

        У судове засідання 02.11.2011р. представник третьої особи не з’явився.

        Позивач (апелянт) у судовому засіданні 02.11.2011р. вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі; за письмовим клопотанням надав для доручення до матеріалів справи копію постанови Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2010р. у справі № 2а-11548/10/0570, залишену без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010р., за адміністративним позовом ТОВ ”Макіївпромтранс” до Міністерства вугільної промисловості України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, з боку позивача: ДП ”Макіїввантажтранс” та Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, якою  визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства вугільної промисловості України № 87 від 18.03.2010р. «Про скасування Наказу  Міністерства вугільної промисловості України № 75 від 03.03.2010р.»та зобов’язано Міністерства вугільної промисловості України виконати Наказ Міністерства вугільної промисловості України № 75 від 03.03.2010р. «Про припинення діяльності ДП ”Макіїввантажтранс”»в повному обсязі.

        Відповідач у судовому засіданні 02.11.2011р. апеляційну скаргу позивача просить залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2011р. у справі № 23/80   - без змін.

        Згідно вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

        Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги  і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга  підлягає  задоволенню з огляду на наступне.  

        Як встановлено господарським судом Донецької області,   02.01.2007р. між ДП «Макіїввантажтранс»(Транспорт, третя особа у даній справі) та ДП «Макіїввугілля»(Підприємство, відповідач у даній справі) був укладений  договір № 102/17 на транспортне обслуговування державним підприємством ”Макїіввантажтранс” відособлених підрозділів державного підприємства ”Макіїввугілля”, за умовами якого Транспорт здійснює транспортне обслуговування Підприємства  на умовах цього договору і як володілець під’їзного шляху на підставі ст.ст.73, 119 Статуту залізниць України сплачує Донецькій залізниці за підприємство, як контрагента під’їзного шляху, плату за користування вагонами Міністерства транспорту і зв’язку України, а підприємство зобов’язується оплатити транспортні послуги на умовах цього договору (п.1.1. договору).

       Пунктом 4.1.9. договору № 102/17 від 02.01.2007р. встановлено, що всі платежі здійснюються шляхом попередньої оплати за послуги, які будуть надаватися, строк попередньої оплати - 3 дні до початку періоду надання послуг.  

      Договір № 102/17 від 02.01.2007р. був укладений строком на 1 рік і набрав чинності з моменту його підписання сторонами і вважається продовженим на наступні роки у разі відсутності заперечень з боку однієї з сторін (п.6.1. договору).

         Окрім того, також 01.07.2009р. між ТОВ ”Макіївпромтранс” (Цесіонарій) та ДП «Макіїввантажтранс»(Цедент) був укладений договір відступлення за умовами якого Цедент в порядку та на умовах, визначених цим договором, відступає право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за договором № 102/17 від 02.01.2007р. на транспортне обслуговування відокремлених підрозділів, які входять до складу ДП «Макіїввугілля», між Цедентом  і ДП «Макіїввугілля»(який у подальшому йменується як Боржник) (п. 1.1. договору).

         Відповідно до п. 2 вищенаведеного договору, згідно п. 1.7. Договору оренди цілісного майнового комплексу № 7/2009 від 30.03.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області  та ТОВ «Макіївпромтранс»орендар (Цесіонарій) державного майна виступає правонаступником прав та обов’язків ДП «Макіїввантажтранс»(Цедента) згідно ст. 15 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»та додатковою угодою від 01.07.2009р. до договору № 102/17 від 02.01.2007р. на транспортне обслуговування ДП «Макіїввугілля».

Згідно п.12 договору відступлення вимоги від 01.07.2009р. строк його дії закінчився 31.12.2009р.

        Сторони договору № 102/17 від 02.01.2007р. та позивач 01.07.2009р. підписали додаткову угоду до цього договору і встановили, що у преамбулі цього договору ДП ”Макіїввугілля” іменується у подальшому тексті договору ”Підприємством”, а ТОВ ”Макіївпромтранс” - ”Транспорт”.     

Заміна сторони відбулася в зв'язку з орендою цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Макіїввантажтранс” на підставі наказу Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області від 30.03.2009 р. № 00410 та на підставі договору оренди від 30.03.2009р. №7/2009 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Донецькій області та товариством з обмеженою відповідальністю “Макіївпромтранс”.

Отже, за наявності трьохсторонньої угоди між сторонами, викладеної у додатковій угоді від 01.07.2009р. до договору № 102/17 від 02.01.2007р., колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду щодо відсутності правонаступництва позивача  прав і обов’язків третьої особи за договором  є передчасним та помилковим, оскільки між сторонами  відбулася заміна кредитора у зобов’язанні шляхом внесення змін додатковою угодою 01.07.2009р. у преамбулу договору № 102/17 від 02.01.2007р.

         Згідно п. 4.1.9 договору  передбачено, що всі платежі  за транспортне обслуговування відповідач здійснює шляхом передплати за майбутні послуги.

         Пунктом 4.1.10 договору передбачено, що нарахування платежів здійснюється Транспортом з оформленням відповідних видів транспортних послуг по кожному відокремленому підрозділу з направленням рахунків за кожну декаду місяця.

          В порушення умов п. 4.1.9. договору відповідач не здійснював передплату за послуги, однак, як свідчать наявні в матеріалах справи копії первинних документів, послуги у період у квітні 2009р. –червні 2009р. отримував.

          На виконання вимог п. 4.1.10. договору Транспорт нараховував Підприємству платежі за надані транспорті послуги та виставляв відповідні рахунки по закінченню декади та місяця.

          Факт направлення відповідачу рахунків на оплату наданих у   квітні 2009р. –червні 2009р. підтверджується навіяними  в матеріалах справи відомостями обліку рекомендованих листів  по відправленню  рахунків  (т. 11 а.с. 26-50).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

 Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.    

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов’язання по оплаті за транспортне обслуговування не здійснив, у зв’язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 6 184 716, 11грн.

Відтак, наявність за відповідачем суми  боргу у розмірі  6 184 716,11грн. кваліфікується апеляційним судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.    

         Матеріали справи свідчать, у відзиві (вих. № 12/72 від 17.07.2011р., т. 11 а.с. 64 ) на заяву позивача про збільшення позовних вимог відповідач суму боргу у розмірі 6 184 716, 11грн. підтвердив.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі  396 412,95грн. за період з 03.05.2009р. по 20.07.2011р. та індекс інфляції в сумі  1 284 758,27грн. за період травень  2009р. –червень 2011р.

Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Апеляційний суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про їх відповідність та правомірність нарахування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

         Відповідач, в силу вищенаведених вимог закону не спростував факту наявності за ним заборгованості в сумі 6 184 716,11грн., доказів її сплати не представив, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає, позовні вимоги про стягнення 6 184 716,11грн. основного боргу, 1 284 758, 27 грн. індексу інфляції та 396 412, 95 грн. 3% річних, обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

         Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2011р. у справі № 23/80 є таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

          Позивач платіжним дорученням № 1135 від 30.05.2011р. оплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 263,00грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825, що  набула чинності з 13.08.2009 р., внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

        Згідно вищезазначеної Постанови розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом господарських справ, з 13.08.2009  складає 236,00грн.

Отже, позивач сплатив суму за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у більшому розмірі, ніж встановлено постановою КМУ, тому зайво сплачена сума в розмірі 27,00грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

         Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статями 43, 49,  99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

         Апеляційну  скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ”Макіївпромтранс” м. Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2011р. у справі № 23/80 –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2011р. у справі № 23/80  – скасувати.

         Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ”Макіївпромтранс” м. Макіївка Донецької області до державного підприємства ”Макіїввугілля” м. Макіївка Донецької області про стягнення 6 184 716, 11грн. боргу, 1 284 758, 27 грн. інфляційних та 396 412, 95 грн. 3% річних –задовольнити.

         Стягнути з державного підприємства «Макіїввугілля»м. Макіївка Донецької області та користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Макіївпромтранс” м. Макіївка Донецької області заборгованість в сумі 6 184 716,11грн., 1 284 758, 27 грн. інфляційних та 396 412, 95 грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита за подання позову до суду в  сумі 25 500,00грн., витрати зі сплати інформаційно –технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги  до суду в сумі 12 750,00грн.

Позивачу видати довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 27грн.00коп.

         Зобов’язати господарський суд Донецької області видати відповідний наказ згідно з вимогами  ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий          І.А.Бойко

Судді                                                                                                        О.А.Марченко

          В.М.Татенко

          Надруковано: 5 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

                                                                                                                                                                   1 –третій особі;

          1- у справу

          1 -ДАГС