донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.09.2011 р. справа №4/5009/3571/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБойко І.А.
Геза Т.Д., Манжур В.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача
(скаржника):
розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.
ОСОБА_5 –представник (доручення № 17 від 07.06.2011р.), ОСОБА_6 –представник (доручення б/н від 28.07.2011р.)
ОСОБА_7–представник (довіреність № 2921 від 12.07.2010р.)
Фізичної особи –підприємця ОСОБА_8
м. Запоріжжя
на рішення
господарського суду
Запорізької області
від 08.08.2011р. (повний текст складено та підписано 11.08.2011р.)
у справі № 4/5009/3571/11 (суддя Н.Г. Зінченко)
за позовомФермерського господарства «ОСОБА_9»
с. Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області
до відповідача
Фізичної особи –підприємця ОСОБА_8
м. Запоріжжя
простягнення 46 362грн.20коп.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2011 року фермерське господарство «ОСОБА_9»с. Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до фізичної особи –підприємця ОСОБА_8 м. Запоріжжя про стягнення 46 390,62грн., з яких заборгованість з орендної плати за договором оренди № 3/8 від 01.03.2008р. в сумі 36 303,00грн., пеня в сумі 3 605, 92грн., індексу інфляції в сумі 5 121,08грн. та 3 % річних в сумі 1 360,62грн.
В процесі розгляду справ судом першої інстанції, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог згідно якої просив стягнути з відповідача суму у розмірі 46 362, 20грн, з яких заборгованість з орендної плати за договором оренди № 3/8 від 01.03.2008р. в сумі 36 303,00грн., пеня в сумі 3 605, 92грн., індексу інфляції в сумі 4 916,62грн. та 3 % річних в сумі 1 536,66грн.
Вказані уточнення позивача місцевим судом прийняті до розгляду.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.08.2011р. позовні вимоги фермерського господарства «ОСОБА_9»с. Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області до фізичної особи –підприємця ОСОБА_8 м. Запоріжжя про стягнення 46 362, 20грн, з яких заборгованість з орендної плати за договором оренди № 3/8 від 01.03.2008р. в сумі 36 303,00грн., пеня в сумі 3 605, 92грн., індексу інфляції в сумі 4 916,62грн. та 3 % річних в сумі 1 536,66грн., були задоволені у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 08.08.2011р. у справі № 4/5009/3571/11, відповідач – фізична особа –підприємець ОСОБА_8 м. Запоріжжя подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищенаведене рішення господарського суду Запорізької області від 08.08.2011р. як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на положення статті 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»та статті 291 ГК України. Зазначає, що договір оренди № 3/8 від 01.03.2008р. припинив свою дії у зв’язку з закінченням строку на який від був укладений та не може бути продовжений в силу вимог ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України, так як відсутнє його нотаріальне посвідчення згідно ст. ст. 793-794 ЦК України. З посиланням пожежу, що відбулася на 11.03.2010р. на об’єкті оренди та ч. 6 ст. 762 ЦК України відповідач вважає, що звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використане через обставини, за які він не відповідає.
Ухвалою від 02.09.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вих. № 19/01 від 19.09.2011р.), у якому просить рішенням господарського суду Запорізької області від 08.08.2011р. у справі № 4/5009/3571/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом Запорізької області, 01.03.2008р. між фермерським господарством «ОСОБА_9»(Орендодавець) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_8 (Орендар) був укладений договір оренди будинку, споруди (іншого об’єкту нерухомості) № 3/8, за умовами якого позивач надав, а відповідач прийняв тимчасове користування за плату частину приміщення площею 307,3 кв.м. в будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Дослідивши вищенаведений договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки Орендаря та Орендодавця, колегія суддів дійшла до висновку, що укладений між сторонами правочини за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) нерухомого майна, який підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України та ст.ст. 283 –291 ГК України.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Положення аналогічного змісту містить ст. 283 ГК України, якою передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що строк оренди вставлений з 01.03.2008р. по 31.12.2008р.
Факт передачі приміщення в користування відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2008 р., який підписано сторонами договору.
Відповідно до Акту приймання-передачі приміщення в оренду від 01.03.2008 р. об’єкт оренди переданий у задовільному стані, претензій по передачі об’єкта оренди сторони одна до одної не мають.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.
Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
31.12.2008р. між Орендодавцем та Орендарем була укладена угода про зміни та доповнення до договору оренди № 3/8 від 01.03.2008 р., за якою сторони домовилися про продовження строку дії договору оренди до 31.12.2009р.
У Розділі 8 укладеного договору оренди сторони узгодили порядок повернення Орендодавцю об’єкта, що орендується.
Так, згідно п. 8.1. договору визначено, що повернення Орендодавцю об’єкта, що орендується здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників обох сторін, яких сторони повинні призначити для передачі об’єкта, протягом 5-ти днів з моменту закінчення терміну дії договору (п. 8.2. договору).
Протягом 5-ти денного строку передбаченого п. 8.2. договору Орендар зобов’язаний виїхати з об’єкту, що орендується, та підготувати його до передачі Орендодавцю (п. 8.3. договору).
За умовами пункту 8.4. договору оренди визначено, що протягом 5-ти днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії, об’єкт оренди повинен бути переданий Орендарем Орендодавцю.
У п. 8.5. договору сторони узгодили, що передача об’єкта складається акт здачі –приймання, який підписується членами двосторонньої комісії.
Об’єкт, що передається в оренду, вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі –приймання (п. 8.6. договору) та повинен бут переданий Орендодавцю у тому ж стані, в якому від був переданий в оренду (п. 8.7. договору).
Одна, після закінчення терміну дії оренди відповідач не повернув позивачу приміщення в термін протягом одного місця, як це передбачено вищенаведеними пунктами договору та не відмовився від даного договору в порядку п. 4.3. договору, яким передбачено право відмови Орендаря від договору шляхом попередження Орендодавця в місячний термін.
Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частина 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлює, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, виходячи з дій сторін, термін дії договору оренди сторонами фактично було продовжено.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.02.2011 р. у справі № 11/199/10, залишеним без мін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2011р., за позовом фермерського господарства «ОСОБА_9»с. Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області до фізичної особи –підприємця ОСОБА_8 м. Запоріжжя про стягнення 483 332,15 грн. збитків встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди № 3/8 від 01.03.2008 р. (31.12.2009р.) сторони своїми діями надали згоду на продовження терміну дії договору оренди в порядку ст. 764 ЦК України.
Частиною 2 статті 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду, що фактично правовідносин сторін у справі щодо оренди нежитлового приміщення загальною площею 307,3 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 тривають.
Відповідно до п. 5.1 договору відповідач зобов’язаний щомісяця сплачувати орендну плату в розмірі 2 320,20 грн. (без комунальних послуг та інших платежів).
Згідно умов п. 5.6 договору за прибирання туалетів, коридорів відповідач сплачує додатково кожного місяця 100,00 грн.
Пунктом 5.3 договору визначено, що орендна плата перераховується позивачу на його поточний рахунок в банку або готівкою в касу підприємства до 3-го числа кожного поточного місця згідно рахунку.
З моменту укладення договору до березня 2010 року орендна плата відповідачем вносилася в порядку та обсягах, відповідно до умов договору.
Однак, починаючи з березня 2010 року відповідач взяті на себе зобов’язання зі сплати орендної плати належним чином та в повному обсязі не виконав у зв’язку з чим за період з 01.03.2010р. по 01.06.2011р. за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати в сумі 36 303,00 грн.
02.06.2011 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 20 від 01.06.2011 р. з вимогою про погашення заборгованості з орендної плати в сумі 36 303,00 грн.
Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.
Також позивач за листом від червня 2010р., отриманий відповідачем 16.07.2010р. та листом від 23.08.2010р. № 17 направляв відповідачеві рахунки на сплату та акти виконаних робіт, а також висловлював у вказаних листах вимогу про сплату орендної плати або повернути орендоване приміщення за актом приймання передачі.
Відповідач не вчинив дій по поверненню орендованих приміщень, лист від 02.10.2010р. на адресу позивача, в якому він повідомляє про припинення договірних відносин, повернувся з адреси позивача з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.
Відповідач в обґрунтування строку припинення дії договору оренди виникненням пожежі 11.03.2010р. в частині приміщень, що були об’єктом оренди виникла пожежа, в залі другого поверху нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок якої були повністю або частково втрачені функціональні властивості елементів конструкцій та обліцовки об’єкта.
Проте, в оренду позивачу були передані приміщення загальною площею 307,3 кв.м, з них на другому поверсі 167,2 кв.м., 52,3 ув.м. підвальних приміщень (п.1.5.договору) та решта на першому поверсі.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами факт повної загибелі об’єкту оренди та неможливість використовувати його за призначенням після пожежі, що сталася 11.03.2011р., а отже місцевий суд обґрунтовано дійшов до висновку, що підстав вважати договір оренди припиненим не існує.
Втім, відповідачем з моменту виникнення пожежі 11.03.2010р. до позивача не направлено жодного листа з приводу неможливості використання об’єкту оренди, припинення договірних правовідносин та повернення орендованих приміщень.
Клопотання про призначення експертизи по справі будівельно –технічної експертизи, місцевий суд правомірно відхилив, як безпідставне та необґрунтоване, оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості з орендної плати, індексу інфляції, 3% річних та пені, питання щодо можливості використання об’єкту оренди за його цільовим призначенням не є предметом дослідження, а постанова на Пленуму ВСУ від 02.07.1976р. № 4, на яку посилається відповідач, прийнята щодо праильного застосування кримінального та кримінально –процесуального законодавства з метою з’ясування мотивів та кваліфікації злочину при призначенні винним мір покарання.
Апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що проведення судової будівельно –технічної експертизи щодо визначення технічного стану конструктивних елементів будівлі за адресою: АДРЕСА_1, пошкодженої внаслідок пожежі, що сталася 11.03.2010р. станом на час безпосередньо після пожежі та на теперішній час є недоцільним.
Пунктами 1.11, 5.1 –5.6 Договору встановлено, що розмір орендної плати за весь об’єкт складає 2 320,20 грн. на місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача або готівкою в касу підприємства. Відповідач зобов’язаний сплачувати оренду плату по передоплаті до 3-го числа кожного місяця згідно рахунку. До орендної плати додатково входить компенсація за комунальні послуги згідно приборів обліку (електроенергія, утримання підстанції, вода, каналізація, транзит води та інші платежі). За прибирання туалетів, коридорів відповідач додатково сплачує кожного місяця 100,00 грн.
Всього за період орендних відносин з 01.03.2010 р. по 01.06.2011 р. відповідачу нарахована орендна плата та плата за прибирання відповідно до п. 5.6 Договору в сумі 36 303,00 грн.
Пунктом 6.1 Договору відповідач взяв на себе зобов’язання своєчасно здійснювати оренді платежі.
В порушення умов Договору відповідач орендну плату та плату за прибирання за спірний період з 01.03.2010р. по 01.06.2011р. у повному обсязі позивачу не оплатив.
На час звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті орендної плати та плати за прибирання склала 36 303,00 грн.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.
В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов’язання за договором по оплаті орендної плати належним чином не виконав, оплату суми орендної плати за період з 01.03.2010р. по 01.06.2011р. в сумі 36303грн.00коп. не здійснив.
Відтак, наявність за відповідачем суми боргу у розмірі 36303грн.00коп. кваліфікується апеляційним судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України,
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факту не звільнення приміщення та не чинив дій по поверненню орендованих приміщень, не надав жодних доказів в підтвердження направлення позивачу листів про розірвання договору, тому апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 08.08.2011р. у справі № 4/5009/3571/11 в частині задоволення позовних про стягнення орендних платежів у розмірі 36 303,00грн. є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України та підстав для його скасування в цій частині та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пункт 9.1. договору закріплює, що у випадку прострочення сплати орендних платежів відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення.
Місцевим судом помилково зазначено, що позивачем нарахована пеня лише на підставі п. 9.1. договору та у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення, оскільки позивачем нарахована пеня з посиланням на п. 9.1. договору та ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до розрахунку розмір пені становить 3 605грн.92коп. за період з 01.03.2010р. по 01.09.2010р., що становить 185днів.
Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування.
Зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Окрім неврахування вищенаведених вимог, позивачем пеня нарахована на загальну суму боргу 36 303,00грн., що виник за період з 01.03.2010р. по 01.06.2011р., в той час як пеня заявлена за період з 01.03.2010р. по 01.09.2010р. за який, виходячи з суми щомісячних платежів передбачених п. 1.10. та п. 5.6. у розмірі 2 420,20грн., сума основного боргу дорівнює 14 521,20грн.
Крім того, за п. 5.3. договору Орендар зобов’язався сплачувати орендну плату по передоплаті до 3-го числа кожного місяця згідно рахунку.
Матеріали справи свідчать, що позивачем рахунки на оплату своєчасно не виставлялися.
Верховний суд України у постанові від 29.09.2009р. у справі № 37/405 зазначив, що рахунок –фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку –фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка –фактури не звільняє відповідача від обов’язку сплатити надані послуги.
Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
Отже, нарахування пені повинно бути здійснено з 4-го числа місяця.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають лише частковому задоволенню в сумі 1 374,73грн. з урахуванням кінцевого терміну здійснення оплати передбаченого п. 5.3. договору, відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГПК (за 182 дня) та подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, на суму основного боргу що була наявна за заявлений до стягнення період пені, за наступним арифметичним розрахунком апеляційного суду:
14 521,2грн. * 10,25 * 2 : 365 * 96 : 100 = 782,95грн.
14 521,2грн. * 9,5 * 2 : 365 * 30 : 100 = 226,77грн.
14 521,2грн. * 8,5 * 2 : 365 * 33 : 100 = 223,18грн.
14 521,2грн. * 7,75 * 2 : 365 * 23 : 100 = 141,83грн.
Таким чином, загальний розмір за період з 04.03.2010р. по 01.09.2010р. (за 182 дня) становить 1 374,73грн., а в частині стягнення пені в сумі 2 231грн.19коп. слід відмовити за безпідставністю нарахування.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
Позивачем розраховано 3% річних у розмірі 1 536,66грн. за період з 01.03.2010р. по 28.07.2011р. (включно) за 515 днів прострочення на загальну суму боргу у розмірі 36 303,00грн.
З урахуванням кінцевого терміну здійснення оплати передбаченого п. 5.3. договору апеляційним судом здійснено наступний арифметичний розрахунок суми 3 % річних за період з 04.03.2010р. по 28.07.2011р. (включно):
36 303,00грн. * 3 * 512 : 365 : 100 = 1 527,71грн.
Розрахунок індексу інфляції здійснений відповідачем за період березень 2010 –травень 2011р. на суму 4 916,62грн., однак позивачем не вірно визначені встановлений у січні 2011. індекс інфляції, а саме позивачем у січні 2011р. зазначено індекс інфляції –101,8 замість встановленого –101,0.
З урахуванням вищенаведеного сума апеляційним судом здійснено перерахунок індексу інфляції за сукупним індексом інфляції –1, 109 у за період березень 2010 –травень 2011р.:
36 303,00грн. * 1,109 = 40 260, 03грн.
40 260, 03грн. - 36 303,00грн. = 3 957,03грн.
Отже, належною до стягнення сумою 3% річних є 1 527,71грн., сумою індексу інфляції - 3 957,03грн.; а в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 8,95грн. та індексу інфляції в сумі 959,59грн. слід відмовити за безпідставністю та невідповідністю нарахування.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 400грн.00коп.
В обґрунтування витрат на правову допомогу в сумі 400грн.00коп. позивач посилається на прибутковий касовий ордер № 1-06 від 01.06.2011р. на суму 400,00 грн. в якому зазначено, що підставою оплати позивачем адвокату суми у розмірі 400,00грн. є подання позовної заяви до ПП ОСОБА_8, консультація, складання позову.
Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.
Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 711 від 05.12.2008р. ОСОБА_6 на підставі рішення Кваліфікаційно –дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 05.12.2008р. № 33 має право на зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно ст.12 вказаного ЗУ «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.
Прибутковий касовий ордер № 1-06 від 01.06.2011р. на суму 400,00 грн. підтверджує надання юридичних послуг адвокатом в рамках даної справи та факт оплати позивачем вказаних витрат.
Таким чином, апеляційний суд робить висновок, що за усною домовленістю (угодою) позивач здійснив оплату послуг адвоката прибутковий касовий ордер № 1-06 від 01.06.2011р. на суму 400,00 грн. саме за надані послуги по даній справі, оплата адвокатських послуг в розмірі 400грн.00коп. документально підтверджена та обґрунтована, тому місцевий суд правомірно дійшов висновку про відшкодування витрат за послуги адвоката в сумі 400грн.00коп. за рахунок відповідача.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105, 104, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_8 м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 08.08.2011р. у справі № 4/5009/3571/11 –задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 08.08.2011р. у справі № 4/5009/3571/11 – скасувати частково.
Позовні вимоги фермерського господарства «ОСОБА_9»с. Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області до фізичної особи –підприємця ОСОБА_8 м. Запоріжжя в частині стягнення пені в сумі 3 605, 92грн., індексу інфляції в сумі 4 916,62грн. та 3 % річних в сумі 1 536,66грн. –задовольнити частково в сумі 6 859,47грн., з яких пеня в сумі 1 374,73грн., індекс інфляції в сумі 3 957,03грн. та 3 % річних в сумі 1 527,71грн.
В частині стягнення пені в сумі 2 231грн.19коп. –відмовити.
В частині стягнення індексу інфляції в сумі 959,59грн. –відмовити.
В частині стягнення 3% річних в сумі 8,95грн. –відмовити.
Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_8 м. Запоріжжя на користь фермерського господарства «ОСОБА_9»с. Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області пеню в сумі 1 374, 73грн., індекс інфляції в сумі 3 957,03грн. та 3 % річних в сумі 1 527,71грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 431, 62грн., витрати по сплаті інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 219,71грн. та витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 143,87грн.
В решті рішення господарського суду Запорізької області від 08.08.2011р. у справі № 4/5009/3571/11 –залишити без змін.
Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати наказ відповідно до вимог ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.А.Бойко
Судді: Т.Д.Геза
В.В.Манжур
Надруковано: 3 прим.
1- позивачу
1- відповідачу
1- у справу
1 -ДАГС