Спр. № 2-766/2007 p.
РІШЕННЯ
Іменем України
19 липня 2007 року Оболонський районний суд м. Києва в
складі головуючого Шевченко Л.В.
при секретарі Бородавко Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-і особи: Служба у справах неповнолітніх Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, ВГІРФО Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про виселення без надання іншого житлового приміщення та про зобов'язання скасувати реєстрацію,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про виселення без надання іншого жилого приміщення та про зобов'язання скасувати реєстрацію, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Згідно постанови президії Федерації професійних спілок України від 25.03.1993 року № П-3-20 "Про реалізацію та передачу основних фондів збиткових та безперспективних лікувально-оздоровчих закладів AT "Укрпрофоздоровниця" було дозволено правлінню вказаного акціонерного товариства реалізацію на конкурсних засадах основних фондів збиткових лікувально-оздоровчих закладів, зокрема відділення санаторію ім. І Травня (Пуща-Водиця), яке на той час було філією акціонерного товариства (а.с. 8).
Між Київським відділенням AT "Укрпрофоздоровниця" та Виробничо-побутовим кооперативом "Зоряний", правонаступником якого є ТОВ "ВПК "Зоряний", 04.10.1993 року був укладений договір купівлі-продажу відділення санаторію ім. І Травня (а.с 9).
Відповідно до умов цього договору ТОВ "ВПК "Зоряний" є власником нерухомих засобів, будівель, споруд та інженерних мереж відділення санаторію ім. І Травня. Передача основних нерухомих фондів, в тому числі - корпусу № 13, відбулась 19 листопада 1993 року (а.с 10).
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 26.05.1998 року № 18/183 було визнано право власності ВПК "Зоряний" на об'єкти нерухомого майна відділення санаторію ім. І Травня та видано
відповідний наказ, згідно якого БТІ м. Києва здійснило реєстрацію об'єктів нерухомого майна відділення санаторію ім. І Травня (АДРЕСА_1) на праві власності за ТОВ "ВПК "Зоряний" (а.с. 11).
На підставі вищезазначеного рішення Арбітражного суду міста Києва ВПК "Зоряний" було видано реєстраційне посвідчення від 11.03.1999 року та записано в реєстрову книгу за реєстровим номером 508-з (а.с. 12).
ОСОБА_2 (донька ОСОБА_1) без дозволу ВПК "Зоряний" проживає зі своєю неповнолітньою дитиною у кімнаті АДРЕСА_1 взагалі без реєстрації у встановленому законом порядку.
На даний час сім'я ОСОБА_1 займає та користується жилою кімнатою без належних на те підстав. Санаторієм ім. І Травня ордер на вказане приміщення не видавався, договір найму житла не укладався.
02 жовтня 1992 року було зареєстровано статут Київського відділення AT "Укрпрофоздоровниця", згідно якого відділення санаторію ім. І Травня являлося лише філією згаданого товариства і не мало статусу юридичної особи. В наступний час ні акціонерним товариством, ні ВПК "Зоряний" ордер на дане житлове приміщення відповідачці ОСОБА_1 не видавався.
Крім того сім'єю ОСОБА_1 самоправно зайнято сусідні кімнати АДРЕСА_1.
Особистий рахунок на займане житлове приміщення не відкрито, нарахування за проживання не проводиться, а відповідачі добровільно звільнити займані приміщення відмовляються.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просить його задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що поселилась в указане житлове приміщення правомірно, оскільки та той час працювала медичною сестрою в санаторії ім. І Травня і на її поселення давав дозвіл керівник зазначеного санаторію, одночасно вона була тимчасово прописана в гуртожитку за спірною адресою. Згодом її прописали постійно, оскільки вона зареєструвала шлюб з чоловіком, який був постійно зареєстрований в даному гуртожитку. Розпорядженням Подільської районної державної адміністрації м. Києва № 261 від 04.04.1994 року чоловіка ОСОБА_3, її, як його дружину та доньку ОСОБА_2 було поставлено на квартирний облік в загальну чергу у квартирному відділі Оболонського району м. Києва (а.с. 119, 126). ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_3 помер
(a.c. ). В даний час її донька ОСОБА_2 повнолітня, має свою неповнолітню дитину і виселитись їм нікуди.
Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не може виселити відповідачів з займаного приміщення без надання іншого житла.
Представник 3-ї особи: відділу соціально-правового захисту дітей служби у справах неповнолітніх Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації проти позову заперечував.
Представник 3-ї особи - ВПРФО Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, про причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідачки ОСОБА_1, її представника та представника відповідачки ОСОБА_2, 3-ї особи - представника відділу соціально-правового захисту дітей служби у справах неповнолітніх Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, показання свідків, дослідивши всі матеріали справи, суд визнає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно постанови Президії Федерації професійних спілок України від 25.03.1993 року № П-3-20 "Про реалізацію та передачу основних фондів збиткових та безперспективних лікувально-оздоровчих закладів AT "Укрпрофоздоровниця" було дозволено правлінню вказаного акціонерного товариства реалізацію на конкурсних засадах основних фондів збиткових лікувально-оздоровчих закладів, зокрема відділення санаторію ім. І Травня (Пуща-Водиця), яке на той час було філією акціонерного товариства (а.с. 8).
Між Київським відділенням AT "Укрпрофоздоровниця" та Виробничо-побутовим кооперативом "Зоряний", правонаступником якого є ТОВ "ВПК "Зоряний", 04.10.1993 року був укладений договір купівлі-продажу відділення санаторію ім. І Травня (а.с. 9).
Відповідно до умов цього договору ТОВ "ВПК "Зоряний" є власником нерухомих засобів, будівель, споруд та інженерних мереж відділення санаторію ім. І Травня. Передача основних нерухомих фондів, в тому числі - корпусу № 13, відбулась 19 листопада 1993 року (а.с 10).
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 26.05.1998 року № 18/183 було визнано право власності ВПК "Зоряний" на об'єкти нерухомого майна відділення санаторію ім. І Травня та видано відповідний наказ, згідно якого БТІ м. Києва здійснило реєстрацію об'єктів нерухомого майна відділення санаторію ім. І Травня (АДРЕСА_1) на праві власності за ТОВ "ВПК "Зоряний" (а.с. 11).
На підставі вищезазначеного рішення Арбітражного суду м. Києва ВПК "Зоряний" було видано реєстраційне посвідчення від 11.03.1999 року та записано в реєстрову книгу за реєстровим номером 508-з (а.с. 12).
Раніше забудови по вул. М. Юнкерова у м. Києві мали статус гуртожитків. Всі мешканці гуртожитків за вказаною адресою вселились у 90-х роках. Право на тимчасову прописку мешканці отримали відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 19.05.1975 року № 504/1 (а.с. 13).
Згідно вищевказаного рішення, санаторію ім. І Травня було дозволено прописку в м. Києві робітничих кадрів на вільні місця в гуртожитку.
Житлові будинки по АДРЕСА_1, рішенням Подільського райвиконкому від 31.07.1986 року № 384, визнані непридатними для проживання (а.с. 14).
Також Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів, було прийнято рішення від 06.04.1987 року № 326 "Про затвердження переліку непридатних для проживання будинків в м. Києві", в тому числі і будинків по АДРЕСА_1, що вбачається з наданого суду акту до вказаного рішення (а.с. 57, 58-69).
Із листа Прокуратури Оболонського району м. Києва від 10.07.2006 року № 645з, за результатами проведеної перевірки, було встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 була прописана в гуртожиток по АДРЕСА_1 тимчасово і на це була згода посадових осіб санаторію ім. І Травня (а.с. 7).
Пояснення відповідачки ОСОБА_1 про те, що вона була поселена та зареєстрована за спірною адресою на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкової організації підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підтверджуються дані пояснення і листом № 19 від 31.01.1991 року санаторію ім. 1 Травня (а.с. 102).
З зазначеного листа та пред'явленої ксерокопії трудової книжки відповідачки ОСОБА_1 вбачається, що вона в той період часу працювала в санаторії ім. 1 Травня медичною сестрою (а.с. 102, 128).
ОСОБА_1 була прописана у кімнаті АДРЕСА_1 з 19.02.1991 року по 16.02.1996 року тимчасово, а з 28.01.1993 року - постійно, що вбачається з виписки з паспорта (а.с. 130).
Разом з відповідачкою ОСОБА_1 в спірне приміщення вселилась і її неповнолітня донька ОСОБА_2 (а.с. 130).
Відповідачка ОСОБА_1 04.09.1992 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, який після реєстрації став також ОСОБА_1, перейшовши на прізвище дружини, що вбачається з ксерокопії свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 132).
Відповідно до наданих документів чоловік відповідачки був зареєстрований в АДРЕСА_1 постійно (а.с. 131) і в 2002 році з сім'єю з трьох осіб, а саме: він, дружина ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 став на квартирний облік, що підтверджується довідкою від 25 грудня 2006 року № 3474 (а.с. 126).
Як пояснила відповідачка ОСОБА_1 і вбачається з ксерокопії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 її чоловік ОСОБА_3 помер в травні 2003 року на 43 році життя (а.с. 133).
На даний час сім'я ОСОБА_1 займає та користується
кількома кімнатами разом з донькою ОСОБА_2 та
неповнолітньою дитиною останньої, про що пояснили в судовому
засіданні. Та обставина, що відповідачка ОСОБА_2 має
неповнолітню дитину, сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2
народження, підтверджується ксерокопією свідоцтва про
народження дитини (а.с. 36).
З врахуванням вищезазначеного, суд визнає твердження представника позивача про те, що позивачка ОСОБА_1 самоправно зайняла кімнату № 9 та сусідні кімнати АДРЕСА_1, голослівними.
При вказаних обставинах суд вважає не можливим виселити відповідачів з неповнолітньою дитиною без надання іншого житлового приміщення.
З карток прописки ОСОБА_1 випливає, що вона була прописана у гуртожитку по АДРЕСА_1 тимчасово і на це була згода посадових осіб санаторію ім. 1 Травня. Жодних доказів незаконності отримання з 28.01.1993 року постійної прописки за вказаною адресою немає, оскільки відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 03.04.1987 року № 2 вселення та прописка нерозривно пов'язані, а видача ордера для проживання в гуртожитку на той час була необов'язковою.
Згідно ст. 319 ЦК України та ст. 4 Закону України "Про власність", власник на свій розсуд володіє і розпоряджається належним йому майном, а згідно ч.2 ст. 46 Закону України "Про власність", власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Однак, суд враховує, що на момент підписання угоди купівлі-продажу відділення санаторію ім. І Травня разом з житловими
корпусами, де і на той час проживали мешканці, позивач повинен був оговорити і питання відселення мешканців з будівель, які ним купувались, чого не відбулось.
При постановленні рішення по даній справі суд враховує і положення Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, оскільки разом з повнолітніми позивач просить виселити без надання іншого житлового приміщення і малолітню дитину.
Таким чином, оцінюючи всі зібрані по справі докази, суд визнає встановленим, що відповідачі на законних підставах поселились в займане житлове приміщення і не можуть бути виселені з нього без надання іншого житлового приміщення.
Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 47, 55 Конституції України, суд,
ВИРІШИВ:
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-і особи: Служба у справах неповнолітніх Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, ВГІРФО Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про виселення без надання іншого житлового приміщення та про зобов'язання скасувати реєстрацію відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.