ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" листопада 2011 р. Справа № 18/2353/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. № 193/11 від 08.11.11р.)
відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 12.09.11р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Моторс", м. Полтава (вх. № 4681 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.11 р. у справі № 18/2353/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Моторс", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Полтава
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоторіно", м. Одеса
про стягнення 16475,00 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 14475,00 грн. вартості втраченого вантажу та витрати на послуги адвоката в розмірі 2000,00 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 р. у справі № 18/2353/11 (суддя Тимченко Б.П.) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовані обставини справи, не надано належної оцінки доказам у справі, які свідчать про те, що написи «скло»на упаковці вантажу були наявні, але перевізник не дотримався правил перевезення вантажу, в зв’язку з чим ТОВ «Нова пошта»були заподіяні збитки позивачу у вигляді вартості втраченого вантажу. При цьому вважає підставою задоволення позовних вимог ст.ст. 920, 929 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225, 308, 314 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення. При цьому зазначає, що наслідком пошкодження вантажу було не невірне та неправильне його транспортування, а інші фактори, що виникли до початку його транспортування.
Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, своїм правом брати участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, докази її належного повідомлення про час та місце судового засідання знаходяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку сторін не визнано обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, між ТОВ “Полтава Моторс” та ТОВ “Нова Пошта” було укладено разовий договір на надання транспортно-експедиторських послуг шляхом оформлення товарно-транспортної накладної № 11000540623.
Відповідно до договору та товарно-транспортної накладної № 11000540623 ТОВ «Нова Пошта»повинно було доставити вантаж, а саме згідно видаткової накладної, що надавалась відправником –ТОВ «Автоторіно»№ РНТ-000699 від 14.03.2011 р. «Вивіска світляна FTDIC002», вартістю 14475,00 грн. з м. Одеса до м. Полтава.
Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що 21.03.2011 р. ТОВ «Нова Пошта»доставило вантаж до м. Полтава, але при транспортуванні було пошкоджено упаковку та вантаж, про що представниками ТОВ “Полтава Моторс” та ТОВ “Нова Пошта” складено акт приймання-передачі № 10014087 від 21.03.2011 р. В особливих відмітках акту приймання-передачі зазначено, що написи «скло», як спеціальне маркування, були в наявності.
Позивач направив відповідачу - ТОВ “Нова Пошта” як перевізнику –претензії № 35/03 від 01.04.2011р. та за № 53/04 від 20.04.2011р. на суму пошкодженого вантажу.
Відповідач відшкодування збитків не провів.
Оскільки внаслідок пошкодження вантаж став непридатним для використання, позивач просив господарський суд на підставі ст.ст. 920,929 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224,225, 314 Господарського суду України стягнути з відповідача на свою користь вартість вантажу в сумі 14475,00 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до п. 22.6.4 «Правил перевезення листового скла»» Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, маркування листового скла повинно відповідати розділу 7 Правил, п. 7.2 якого визначено, що під час вантажних операцій та зберігання, відправник зобов’язаний нанести на всіх вантажних місцях додаткове спеціальне маркування написом «Верх», «Скло», «Обережно», «Не кантувати», «Не класти плазом»тощо. Як зазначено судом першої інстанції, із тексту акту приймання-передачі вантажу від 21.03.2011 р. № 10014087 вантаж було отримано повністю. В нижній частині картонне пакування деформоване, що не співпадає із пошкодженням вантажу (пластмасова вивіска має тріщину). На пакуванні наявний один напис спеціального маркування «Скло». Вказаний акт підписаний уповноваженими на те представниками позивача та відповідача та, за висновками місцевого господарського суду, свідчить про те, що наслідком пошкодження вантажу було не невірне та неправильне його транспортування, а інші фактори, що виникли до початку його транспортування. Крім того, суд першої інстанції зазначив про ненадання позивачем доказів в підтвердження перевірки вантажу перед відправкою на наявність пошкоджень чи недоліків в упаковці. Таким чином, з врахуванням викладених обставин суд першої інстанції визнав позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, неправомірними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що, в свою, чергу призвело до невірного застосування норм матеріального права до даних правовідносин.
Слід зазначити, що за своєю правовою природою між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з перевезення вантажу за разовим договором про надання експедиторських послуг за товарно-транспортною накладною № 11000540623, за якими ТОВ «Нова Пошта»повинно було доставити позивачу вантаж згідно видаткової накладної, що видавалась відправником –ТОВ «Автоторіно»№ РНТ-000699 від 14.03.2011 р. «Вивіска світляна FTDIC002», вартістю 14475,00 грн. з м. Одеса до м. Полтава.
Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність за схоронність вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та закінчується після його видачі одержувачу в пункті призначення.
Згідно з п. 11.1 –п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
З матеріалів справи вбачається, що товарно-транспортна накладна № 11000540623 містить відомості про вантаж, а саме: скло в кількості 4-х місць вагою 137 кг, оголошена вартість 15000,00 грн.
Слід зазначити, що будь-яких зауважень або іншої інформації про наявність факторів, які б давали підставу вважати, що вантаж був прийнятий в пошкодженому стані вказана товарно-транспортна накладна не містить.
Згідно акту приймання-передачі від 21.03.2011 р., складеним та підписаним замовником (позивачем) та перевізником (відповідачем), замовник отримав товар відповідно до товарно-транспортної накладної № 11000540623 повністю. Вантаж отримано в пошкодженому стані. Одна з упаковок порвана. Написи «Скло»в наявності, але явно видно, що упаковку кинули, як наслідок розбита панель «Fiat»вартістю 15000,00 грн.
Таким чином висновки суду про те, що наслідком пошкодження вантажу було не невірне та неправильне його транспортування, а інші фактори, що виникли до початку транспортування, не мають взагалі документального обґрунтування та повністю спростовуються матеріалами справи.
Посилання суду першої інстанції на порушення «Правил перевезення листового скла»»Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, в зв’язку з відсутністю на вантажних місцях спеціального маркування написів «Верх», «Скло», «Обережно», «Не кантувати», «Не класти плазом»тощо, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що на пакуванні вантажу було наявне маркування «Скло».
Відповідно до п. 8.18 Наказу міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні»вантаження в автомобіль вантажних місць, на яких є спеціальне маркування «Обережно», «Не кидати», «Скло», «Верх», «Не кантувати»і т.п., слід виконувати особливо обережно. Такі вантажні місця розміщують в кузові автомобіля так, щоб при розвантаженні ці написи було видно.
Отже, написи «Скло»на упаковці були наявні, однак в наслідок недотримання перевізником вказаних Правил вантаж було пошкоджено.
Цивільним кодексом України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
В даному випадку відповідачем не доведено належними та допустимим доказами відсутність його вини в пошкодженні вантажу.
Статут автомобільного транспорту та стаття 925 Цивільного кодексу України зобов’язує сторін застосовувати претензійний порядок регулювання спору.
Згідно статті 925 Цивільного кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).
При перевезеннях вантажів автомобільним транспортом право на пред’явлення автотранспортному підприємству або організації претензії, а у відповідних випадку позовів у порядку, мають в разі втрати вантажу –вантажовідправник або вантажоодержувач.
Претензії, що випливають з перевезення вантажів, пред’являються автотранспортному підприємству, що видало вантаж, а в разі повної втрати вантажу –автотранспортному підприємству. Претензії автотранспортному підприємству або організації можуть бути пред’явлені протягом шести місяців. Вказані строки обчислюються по закінченні 10 діб після закінчення строків доставки багажу –по претензіях про відшкодування за втрату багажу.
Позови вантажовідправників і вантажоодержувачів автотранспортному підприємству або організації, що випливають з Статуту автомобільного транспорту, можуть бути пред’явлені тільки у випадках повного або часткового відмовлення автотранспортного підприємства задовольнити претензію або неодержання від них відповіді протягом строків, вказаних у статті 166 цього Статуту.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 35/03 від 01.04.2011 р. та за 3 53/04 від 20.04.2011р. про відшкодування збитків у розмірі фактично втраченого вантажу, а саме: 15000,00 грн. (аркуш справи 17-18). В матеріалах справи також наявні докази направлення та отримання відповідачем вказаний претензій (а.с. 19-20).
Відповідач відповіді на претензію не надав, шкоду не відшкодував.
Згідно статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 314 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу перевізник відповідає: у разі втрати –в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Отже, правовою підставою для стягнення з відповідача 14475,00 грн. вартості втраченого вантажу є статті 920, 924 Цивільного кодексу України та умови пункту 7 договору разового договору транспортно-експедиційних послуг, укладеного між сторонами по справі.
В даному випадку чинні нормативні акти (Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні), матеріали справи в сукупності підтверджують, що вантаж за накладною № РНТ-000699 від 14.03.2011 р. «Вивіска світляна FTDIC002», вартістю 14475,00 грн. був переданий відправником до перевезення відповідачу відповідно до товарно-транспортної накладної № 11000540623 та отриманий позивачем в пошкодженому стані з вини ТОВ “Нова Пошта”, тому наявні підстави для стягнення з відповідача вартості вантажу.
Пунктом 7 разового договору про надання транспортно-експедиторських послуг встановлено, що в разі втрати або пошкодження відправлення з вини виконавця, виконавець повертає відправнику або отримувачу суму, що дорівнює оголошеній вартості, яка задекларована в експрес-накладній..
За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14475,00 грн. вартості втраченого вантажу є обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають задоволенню.
Звертаючись до господарського суду позивач також просив стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката. На підтвердження позовних вимог в зазначеній частині позивачем надано копію договору про надання юридичних послуг від 15.08.2011 р., копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю Щербакові Є.А.
Однак, позивачем не надано належних документальних доказів понесення таких витрат, а саме сплати адвокату 2000,00 грн. за надані правові послуги по правовідносинам, які виникли між позивачем та ТОВ “Нова Пошта” з перевезення вантажу. Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката задоволенню не підлягають, оскільки вони документально необґрунтовані, не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною сумою заборгованості.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, в зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю, і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14475,00 грн. та понесених позивачем судових витрат по справі у вигляді сплаченого державного мита витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Моторс", м. Полтава задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.11 у справі № 18/2353/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (36039, м. Полтава, вул. Фрунзе, 57, код 31316718; ПРУ КБ Приватбанк, МФО 331401; р/р 26004323732001; ІПН 313167116014; СВ № 100148005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Моторс" (36034, м. Полтава, вул. Половка, 107, код 36066239; р/р 26005300003400 в Полтавській філії АКБ «Банк Форум», МФО 331995) 14475,00 грн. вартості втраченого вантажу, витрати по сплаті держмита у розмірі 217,13 грн. та 206,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 2000,00 грн. витрат на правову допомогу в позові відмовити.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписано 28 листопада 2011 року