донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.11.2011 р. справа №4/297
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБойко І.А.
Зубченко І.В., Марченко О.А.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача
(скаржника):
від відповідача 1:
від відповідача 2:
розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.
ОСОБА_2 –юрисконсульт (довіреність № 03-508 від 01.09.2011р.)
не з’явився
ОСОБА_1 –юрисконсульт (довіреність № 05-09/044 від 10.12.2010р.)
Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Регіонального виробничого управління з експлуатації каналу комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Горлівка Донецької області
на рішення
господарського суду Донецької області
від15.09.2011 р.
у справі № 4/297 (суддя С.Ю.Гринько)
за позовомКомунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Регіонального виробничого управління з експлуатації каналу комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Горлівка Донецької області
до відповідачів
1.Комунального виробничого підприємства „Краматорський водоканал” м. Краматорськ Донецької області
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорськводоканал” м. Краматорськ Донецької області
простягнення 846 688,62грн.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2011 року комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Регіонального виробничого управління з експлуатації каналу комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Горлівка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до комунального виробничого підприємства „Краматорський водоканал” м. Краматорськ Донецької області (відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорськводоканал” м. Краматорськ Донецької області (відповідач 2) про стягнення 846 688,62грн., з яких: 290 286,57грн. –сума заборгованості за договором на послуги водопостачання № 14/26 від 29.02.2008р. по оплаті послуг з водопостачання технічної напірної води у серпні, жовтні, листопада 2010р., сума пені за невиконання грошових зобов’язань по оплаті послуг з водопостачання технічної напірної води у серпні, жовтні, листопада 2010р. у розмірі 23 385,88грн., сума індексу інфляції за невиконання грошових зобов’язань по оплаті послуг з водопостачання технічної напірної води у серпні, жовтні, листопада 2010р. у розмірі 28 403, 01грн., 3% річних за невиконання грошових зобов’язань по оплаті послуг з водопостачання технічної напірної води у серпні, жовтні, листопада 2010р. у розмірі 7553,82грн., а також 3% річних в сумі 6067,33грн та індекс інфляції в сумі 22 125,40грн. за рішенням господарського суду Донецької області у справі № 2/250 від 27.08.2009р., 3% річних в сумі 76 778,13грн. та індекс інфляції 288 281,95грн. за рішенням господарського суду Донецької області у справі № 14/207 від 18.02.2009р., 3% річних в сумі 27 094,53грн. та індекс інфляції в сумі 76 711,99грн. за рішенням суду у справі № 14/14 від 02.03.2010р.
Рішенням господарського суду Донецької області позовні вимоги комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Регіонального виробничого управління з експлуатації каналу комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Горлівка Донецької області були задоволені частково за рахунок відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорськводоканал” м. Краматорськ Донецької області в сумі заборгованості за послуги з водопостачання в період з серпня, жовтня, листопада 2010р. в сумі 290286,57грн., 3% річних в сумі 7553,82грн., індексу інфляції в сумі 28403,01грн. та пені в сумі 23385,88грн. Відносно комунального виробничого підприємства „Краматорський водоканал” провадження по справі припинено. В решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі № 4/297, позивач - КП „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Регіонального виробничого управління з експлуатації каналу комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищенаведене рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. як таке що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 109 939,99грн. та індексу інфляції в сумі 387 119,34грн., нарахованих на суми стягнуті за рішеннями господарського суду Донецької області у справі № 2/250 від 27.08.2009р., у справі № 14/207 від 18.02.2009р. та у справі № 14/14 від 02.03.2010р.
Ухвалою від 07.10.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.
Позивач (апелянт) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечив, рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі № 4/297 просить залишити без змін.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом Донецької області, 29.02.2008р. між КП „Компанія „Вода Донбасу” в особі регіонального виробничого управління з експлуатації каналу (Підприємство) та КВП „Краматорський водоканал” (Споживач) підписаний договір на послуги водопостачання №14/26 (14- реєстраційний номер позивача, 26 –реєстраційний номер відповідача), правонаступником якого є ТОВ „Краматорськводоканал” (відповідач 2) на підставі рішення Краматорської міської ради №38/V-29 від 31.08.2010р.
У відповідності з п. 1.1 договору (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 27.03.2008р.) підприємство (позивач), із закріплених водних об’єктів, проводить забір технічної води та передає її в районі ПС-1 (перегороджуючи споруди) споживачу в обсягах згідно помісячному графіку (п. 2.3 договору), в межах технічних можливостей підприємства, а споживач здійснює своєчасну оплату, за отримані обсяги води, по встановленим тарифам в терміни та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 4.4 договору (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 27.03.2008р.) місцем передачі послуг водопостачання є узгоджена сторонами точка розподілу балансової приналежності мереж водопостачання та експлуатаційної відповідальності сторін згідно додатку №1.
Надання послуг водопостачання здійснюється рівномірно протягом всього періоду дії договору згідно замовлення споживача (п. 2.1 договору).
Згідно п. 4.6 договору (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 27.03.2008р.) споживач здійснює облік спожитої води за приладом обліку, який розташовується в спеціально обладнаній камері. Місце розташування камер зазначено в додатку №1.
П 5.1 договору передбачено, що споживач сплачує підприємству послуги водопостачання за тарифами, які встановлені у відповідності з діючим законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. Тарифи на момент укладення договору складають: за 1 куб. м. технічної напірної води для промислових підприємств 1,25грн. без ПДВ, за 1 куб. м. технічної напірної води для подальшого оброблення на питну на фільтрувальній станції 0,46грн. без ПДВ, за 1 куб. м. технічної води для сільськогосподарських виробників та садівничих товариств –0,42грн. без ПДВ.
При зміні тарифів на послуги водопостачання уповноваженим на це органом сторони застосовують їх з дня вступу в силу. Про зміну тарифів підприємство повинно повідомити споживача окремим листом. Про зміну тарифів, що планується, повідомляти споживача (мінімум за 2 місяця до введення тарифів) в письмовому вигляді. Споживач самостійно здійснює поточні платежі за поставку води, починаючи з 20 числа поточного місяця, виходячи з замовленої кількості води та діючого на цей період часу тарифу. Кінцевий розрахунок за надані послуги за місяць, що сплинув, споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту в отриманні води та рахунку, наданого на адресу споживача не пізніше 2 числа місяця наступного за звітнім. Розрахунок проводиться платіжним дорученням до 7-го числа місяця наступного за звітнім. В разі перевищення планових платежів, різниця буде зараховуватись в суму планового платежу поточного місяця. (п. п. 5.3,-5.5 договору (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 27.03.2008р.)
Відповідно до п. 9.1 договору він діє по 31.12.2008р. Дія договору продовжується на наступний рік на тих самих умовах, шляхом підписання додаткової угоди, з урахуванням зміни замовлення на споживання води, які є невід’ємною частиною договору(п. 9.3 договору).
12.12.2008р. сторонами підписана додаткова угода до договору, в якій змінений обсяг послуг з водопостачання та продовжений строк дії договору до 31.12.2009р.
09.11.2009р. сторонами підписана додаткова угода до договору, в якій змінений обсяг послуг з водопостачання та продовжений строк дії договору до 31.12.2010р.
Таким чином, договір є укладеним, оскільки містить всі істотні умови.
На виконання умов вищенаведеного договору позивачем відповідачу 1 - КВП „Краматорський водоканал” у серпні, жовтні, листопада 2010р. були надані послуги по подачі технічної води.
Факт недавня позивачем відповідачеві вищенаведених послуг у заявлений період підтверджується підписаними обома сторонами без заперечень та зауважень актами щодо обсягів поданої води № 08 від 31.08.2010р. - за серпень 2010р. загальним обсягом 1331150 м. куб., №10 від 31.10.2010р. - за жовтень 2010р. загальним обсягом 1258205 м. куб., №11 від 30.11.2010р. - за листопад 2010р. загальним обсягом 1227321 м. куб.
Позивачем, відповідно до підписаних актів та обсягів спожитої води, виписані рахунки:
- №14/8 від 31.08.2010р. на суму 1 088 654,74грн. за серпень 2010р.;
- №14/10 від 31.10.2010р. на суму 1077609,29грн. за жовтень 2010р.;
- №14/11 від 30.11.2010р. на суму 1038591,55грн. за листопад 2010р., всього на загальну суму 3204855,58грн.
Згідно п. 5 договору споживач самостійно здійснює поточні платежі за поставку води, починаючи з 20 числа поточного місяця, виходячи з замовленої кількості води та діючого на цей період часу тарифу. Кінцевий розрахунок за надані послуги за місяць, що сплинув, споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту в отриманні води та рахунку, наданого на адресу споживача не пізніше 2 числа місяця наступного за звітнім. Розрахунок проводиться платіжним дорученням до 7-го числа місяця наступного за звітнім.
Позивач за текстом позовної заяви зазначає, що суми відповідачем надані за вищенаведеними актами послуги були частково оплачені, доказів часткової оплати виставлених рахунків матеріали справи не містять, однак відповідач у відзиві на позовну заяву погодився із сумою боргу за послуги надані у серпні 2010р., яка складає 134 654,74грн., за жовтень 2010р. - 60000,00грн. і за листопад 2010р. в сумі 95 631,83грн., що загалом становить 290 286,57грн.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, апеляційний суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.
Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.
В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач 2 зобов’язання по оплаті наданих у серпні, жовтні, листопаді 2010р. послуг з подачі технічної води виконав частково, у зв’язку з чим за період за відповідачем 2 рахується заборгованість в сумі 290 286,57грн., наявність якої кваліфікується апеляційним судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
З наявного в матеріалах справи рішення Краматорської міської ради від 30.03.2011р. № 5/14-47 (а.с. 77) вбачається, що діяльність КВП «Краматорський водоканал»була припинена шляхом приєднання до ТОВ «Краматорськводоканал»(п. 1), яке є правонаступником КВП «Краматорський водоканал»(п. 3).
За наведених підстав, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо припинення провадження відносно КВП «Краматорський водоканал»та задоволення позовних вимог за надані у серпні, жовтні, листопаді 2010р. послуги з подачі технічної води в сумі 290 286,57грн. за рахунок відповідача 2 –ТОВ «Краматорськводоканал».
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пункт 7.2. договору закріплює, що у разі несвоєчасної оплати споживачем послуг з водопостачання, споживач зобов’язаний сплатити підприємству пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 7.2. договору та Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, по кожному місяцю окремо. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 23 385грн.88коп. за період за загальний період 07.09.2010р. по 06.06.2011р.
Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, розмір пені на правильність розрахунку колегією перевірений та є таким що відповідає дійсності та вірності зазначених у розрахунку даних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував на суми боргу по кожному місяцю інфляційні витрати наступним чином: за серпень 2010р. з вересня 2010року по липень 2011р. в сумі 17 643,61грн.; за жовтень 2010р. з листопада 2010року по липень 2011р. в сумі 4266,00грн.; за листопад 2010р. з грудня 2010р. по липень 2011р. в сумі 6 493,40грн., що загалом становить –28 403,01грн. та 3% річних в сумі 7553,82грн.
Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.
Апеляційний суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про їх відповідність та правомірність нарахування.
Щодо стягнення 3% річних в сумі 109 939,99грн. та індексу інфляції в сумі 387 119,34грн., нарахованих позивачем на суми стягнуті за рішеннями господарського суду Донецької області у справі № 2/250 від 27.08.2009р., у справі № 14/207 від 18.02.2009р. та у справі № 14/14 від 02.03.2010р., колегія суддів зазначає наступне.
Так, рішенням господарського суду Донецької області по справі № 14/207 від 18.02.2009року, позов задоволено частково. Стягнуто з комунального виробничого підприємства „Краматорський водоканал” на користь комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі регіонального виробничого управління з експлуатації каналу комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Горлівка загальний борг в сумі 1 213 173,50грн.., пеню в сумі 23 661,71грн., інфляційні витрати в сумі 53 360,10грн. і три проценти річних в сумі 2 957,72грн., нарахованих за період з 08.11.2008р. по 18.02.2009р.
Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 2/250 від 27.08.2009року, позов задоволено частково. Стягнуто з комунального виробничого підприємства „Краматорський водоканал” на користь комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі регіонального виробничого управління з експлуатації каналу комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Горлівка загальний борг в сумі 101819,58грн.., пеню в сумі 319,11грн., три проценти річних в сумі 167,38грн., нарахованих за період з 08.07.2009р. по 28.07.2009р.
Рішенням господарського суду Донецької області № 14/14 від 02.03.2010року, позов задоволено. Стягнуто з комунального виробничого підприємства „Краматорський водоканал” на користь комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі регіонального виробничого управління з експлуатації каналу комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Горлівка загальний борг в сумі 886 510,37грн., пеню в сумі 9230,80грн., інфляційні витрати в сумі 1807,28грн. і три проценти річних в сумі 1350,85грн., нарахованих за період з 06.01.2010р. по 21.02.2010р.
Рішення мотивовані тим, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. При цьому суд послався на приписи статей 519, 612 та 625 ЦК України.
Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 №1/384-07).
Рішеннями господарського суду Донецької області у справах № 2/250 від 27.08.2009р., № 14/207 від 18.02.2009р. та № 14/14 від 02.03.2010р. встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов’язання на час вирішення рішень, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з п.2 ст. 35 ГПК України.
Позивач просить суд стягнути з боржника річні проценти за період з 19.02.2009року по 22.08.2011р. в сумі 76 778,13грн. і інфляційні витрати за період з лютого 2009р. по 31.07.2011р. в сумі 288 281,95грн., нарахованих на суму боргу, стягнутого господарським судом від 18.02.2009року по справі № 14/207.
Позивач просить суд стягнути з боржника річні проценти за період з 28.08.2009року по 22.08.2011р. в сумі 6067,33грн. і інфляційні витрати за період з листопада 2009р. по 31.07.2011р. в сумі 22 125,40грн., нарахованих на суму боргу, стягнутого господарським судом від 27.08.2009року по справі № 2/250.
Позивач просить суд стягнути з боржника річні проценти за період з 03.03.2010року по 22.08.2011р. в сумі 27 094,53грн. і інфляційні витрати за період з 03.03.2010р. по 31.07.2011р. в сумі 76 711,99грн., нарахованих на суму боргу, стягнутої господарським судом від за рішенням від 02.03.2010року по справі № 14/14.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивач, в силу вищенаведених норм законодавства, не довів факту набрання рішеннями господарського суду Донецької області у справі № 2/250 від 27.08.2009р., у справі № 14/207 від 18.02.2009р. та у справі № 14/14 від 02.03.2010р. законної сили, не представив жодних належних письмових доказів, які б свідчили, що після набрання вказаними рішеннями законної сили відповідачем ані в добровільному ані в примусовому порядку не виконані зобов’язання з оплати за рішеннями судів сум основного зобов’язання.
Наявний в матеріалах справи акти звірок розрахунків станом на 01.09.2010р., станом на 01.11.2010р. та станом на 01.11.2010р. не можуть бути належним доказом в підтвердження невиконання позивачем суми основного зобов’язання за рішеннями судів, оскільки мають містять в собі відомості майже річної давності.
Акт звірки розрахунків станом на 01.08.2011р. (а.с. 38) також не є належним доказом в підтвердження наявності за відповідачем суми грошових зобов’язань стягнутих саме за рішеннями судів, оскільки, по –перше: відсутні докази набрання вказаними рішеннями законної сили, по –друге, у вказаному акті розбіжні суми заборгованості стягнутої за рішенням господарського суду Донецької області № 14/207 від 18.02.2009р., не відображені суми стягнуті за рішенням суду № 2/250 від 27.08.2009р., а саме грудень 2009р.
Згідно ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрало законної сили, виконуються у порядку встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».
Отже, за наведених вище підстав колегія суддів апеляційного суду, погоджується з висновком місцевого суду, що позивач не довів суду, що заборгованість, яка стягнута за рішеннями господарського суду Донецької області до наступного часу в повному обсязі залишилась несплаченою, не представив належних доказів в підтвердження фактичного існування грошового зобов’язання на час звернення з позовом до господарського суду, не надав документів, які б свідчили, що накази господарського суду про примусове виконання рішень були передані виконавчої службі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 109 939,99грн. та індексу інфляції в сумі 387 119,34грн., нарахованих позивачем на суми стягнуті за рішеннями господарського суду Донецької області у справі № 2/250 від 27.08.2009р., у справі № 14/207 від 18.02.2009р. та у справі № 14/14 від 02.03.2010р.
Доводи апелянта стосовно не витребування судом першої інстанції нових доказів необхідних для розгляду справи колегія суддів апеляційного суду до уваги не приймає, оскільки, процесуальним законом не передбачено право суду за власною ініціативою витребувати документи (необхідні докази) для розгляду справи. Витребування доказів здійснюється господарським судом на підставі ст. 38 ГПК України, а саме за обґрунтованим клопотанням сторін у справі, в той час як позивачем ані при поданні позову до суду ані під час розгляду справи, не було заявлено обґрунтованого письмового клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування будь - яких доказів.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі № 4/297 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Регіонального виробничого управління з експлуатації каналу комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі № 4/297 –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі № 4/297 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.А.Бойко
Судді: І.В.Зубченко
О.А.Марченко
Надруковано: 5 прим.
1- позивачу
2- відповідачам
1- у справу
1 -ДАГС