донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.11.2011 р. справа №11/189/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБойко І.А.
Марченко О.А., Татенко В.М.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача
(скаржника):
від відповідача:
від третьої особи:
розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.
не з’явився
ОСОБА_1–представник (довіреність № 07 від 27.04.2011))
не з’явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шеф-Повар»
м. Запоріжжя
на рішення
господарського суду Запорізької області
від26.08.2011р. (повний текст складено та підписано 31.08.2011р.)
у справі № 11/189/10 (суддя С.А.Гончаренко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеф-Повар»
м. Запоріжжя
до відповідача
за участю у справі
третьої особи:Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест»
м. Запоріжжя
Фізичної особи –підприємця Олійник Олександра Миколайовича м. Запоріжжя
про стягнення збитків в сумі 8 400,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Шеф-Повар»м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест»м. Запоріжжя про стягнення збитків в сумі 4 598,10 грн.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 09.06.2010р. господарський суд Запорізької області залучив о участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичну особу-підприємця Олійник Олександра Миколайовича м. Запоріжжя.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем 06.05.2011р. надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 8 400,00 грн. збитків.
Заява позивача про збільшення позовних вимог, подана в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, місцевим судом прийнята до розгляду.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. у позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю «Шеф-Повар» м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест»м. Запрріжжя, за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичну особу-підприємця Олійник Олександра Миколайовича м. Запоріжжя про стягнення збитків в сумі 8 400,00грн., було відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. у справі № 11/189/10, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Шеф-Повар», подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду від 26.08.2011р. у справі № 11/189/10 скасувати, як таке що прийняте не з повним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою від 29.09.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було відновлено строк на апеляційне оскарження та порушено апеляційне провадження.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2011р. та у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 1470 від 21.10.2011р.) просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. у справі № 11/189/10 - без змін.
Позивач (апелянт) та третя особа у судове засідання Донецького апеляційного господарського суду 02.11.2011р. не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується штампом вихідної кореспонденції на зворотному боці ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2011р.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причини у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доводи відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом Запорізької області, 27 листопада 2009 року між ТОВ «Шеф-Повар»(Покупець) та ТОВ «Авангард-Інвест»(Продавець) було укладено договір № 27/11/09 купівлі-продажу вугілля деревного «Торгівельної марки Мангал»за умовам и якого Продавець продає вугілля деревне «ТМ Мангал» (Товар), а Покупець приймає та здійснює оплату, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Відповідно до вимог п. 2.1. договору купівлі-продажу Продавець зобов’язаний передати товар в кількості та по якісним показникам, відповідний вимогам дійсного договору.
Пунктом 2.3 договору купівлі-продажу передбачено, що строки, асортимент, обсяги та місце поставок товару (торгівельна точка) обумовлюється продавцем та покупцем щомісячно (в специфікаціях к дійсному договору).
Згідно умовам специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору купівлі-продажу, сторони визначили, що повинно бути поставлено 2 тони вугілля деревного, фракції 20-80 мм, ТУ У24.1-32692239-001:2006, на загальну суму 4 600,00 грн.
30 грудня 2009 року за видатковою накладною № РН-000319 від 28.12.2009р. ТОВ «Авангард-Інвест»здійснена часткова поставка 1,653 тони вугілля на суму 3801грн. 90коп.
Факт отримання вказаної кількості товару підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 37 від 30.12.2009р.
Умовами договору та специфікацією не встановлено строк поставки товару, а також не передбачена поставка однією партією.
ТОВ “Шеф-Повар” свої зобов’язання по оплаті товару не виконав.
06.04.2010р. ТОВ «Шеф-Повар»направив відповідачу вимогу про здійснення у семиденний строк поставки залишку товару - 347 кг вугілля. Вимога відповідачем не виконана, у встановлений термін поставка залишку вугілля не здійснена.
02 листопада 2009 року між ТОВ «Шеф-Повар» та фізичною особою-підприємцем Олійник Олександром Миколайовичем було укладено договір поставки товару.
Згідно п. 1.2 договору поставки під товаром розуміється вугілля деревне торгівельної марки «Мангал», фракція 20-80 мм, ТУ У24.1-32692239-001:2006 масою 2 (дві) тони.
Пунктом 1.4 договору поставки встановлено ціна товару - 10 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору поставки постачальник зобов’язаний поставити покупцю товар у строк до 30 квітня 2010р.
ТОВ “Шеф-Повар” свої зобов’язання по поставці не виконав, вугілля на адресу фізичної особи-підприємця Олійник О. М. взагалі не поставив.
05.05.2010р. на адресу позивача від ФО-П Олійник О. М. надійшла претензія (вих.. № 05/05-10/1 від 05.05.2010р.), в якій останній повідомив про втрату інтересу до подальшого виконання договору та вимагав сплати штрафу в розмірі 3000,00грн. за порушення строків поставки товару.
07.05.2010р. за допомогою поштового переказу ТОВ «Шеф-Повар»перерахувало ФО-П Олійник О. М. суму штрафу у розмірі 3 000,00грн. (поштовий фіскальний чек №0829004646 та довідка 98-го відділення поштового зв’язку Запорізької дирекції УДПШЗ «Укрпошта»від 13.05.10).
Підстави та предмет позову викладені позивачем в позовній заяві за заяві про збільшення позовних вимог.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по поставці товару за договором № 27/11/09 від 27.11.2009р.
Предметом спору в даній справі є стягнення з ТОВ «Авангард-Інвест»на користь ТОВ «Шеф-Повар»упущеної вигоди (різниця між ціною договору поставки з ФО-П ОСОБА_2. та ціною договору купівлі-продажу з ТОВ «Авангард-Інвест») в сумі 5 400,00 грн. та 3 000,00 грн. штрафу, які позивач сплатив третій особі на невиконання умов поставки від 02.11.2009р.
В силу положень ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов’язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); 3) збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом; суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При заявлені вимог про відшкодування упущеної вигоди потерпіла сторона повинна доказати, що вона могла та повинна була отримати прибуток, для чого нею були вжиті всі необхідні заходи, і що прибуток неотриманий виключно внаслідок винного порушення зобов’язань іншою стороною (боржником). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності вини ТОВ “Авангард-Інвест” в невиконанні позивачем своїх зобов’язань перед ФО-П ОСОБА_2., оскільки позивач не поставив ФО-П ОСОБА_2. отримане від ТОВ “Авангард-Інвест” частково поставлене в грудні 2009 року вугілля, в той час як за умовами договору з ФО-П ОСОБА_2. поставка всього товару однією партією не передбачена, строк поставки визначений у п. 2.1. договору становить - 30 квітня 2010 року.
Претензія ФО-П ОСОБА_2. № 05/05-10/1 від 05.05.2010р, задоволена позивачем у добровільному порядку, містить повідомлення про відмову від прийняття виконання зобов’язання з поставки за договором поставки товару від 02.11.2009р. у зв’язку з простроченням поставки, а не у зв’язку з відмовою від отримання частини (а не всієї партії одночасно) обумовленого договором товару.
А тому місцевий суд дійшов до вірного висновку, що позивач не був позбавлений можливості поставити третій особі наявний у нього товар в кількості 1,653 тн.
Крім того, колегія суддів зазначає, що договір купівлі –продажу № 28/11/09 був укладений між позивачем та відповідачем 27.11.2009р., в той час як договір поставки товару був укладений між позивачем та третьою особою –02.11.2009р. З договору купівлі –продажу № 28/11/09 не вбачається, що він був укладений за для забезпечення виконання позивачем зобов’язань за договором поставки товару від 02.11.2009р.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Отже, з урахуванням вищенаведеної норми, саме в інтересах позивача було максимально урахування всіх можливих обставин та негативних наслідків для себе при укладанні договору поставки товару від 02.11.2009р.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивач, в силу вищенаведених норм законодавства, не довів належними, письмовими доказами наявність вини ТОВ “Авангард-Інвест” в невиконанні позивачем своїх зобов’язань перед ФО-П ОСОБА_2.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. у справі № 11/189/10 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Шеф-Повар»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. у справі № 11/189/10 – залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. у справі № 11/189/10 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.А.Бойко
Судді: О.А.Марченко
В.М.Татенко
Надруковано: 5 прим.
1- позивачу
1- відповідачу
1- третій особі
1- у справу
1 -ДАГС