донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.09.2011 р.           справа №20/5009/3697/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Геза Т.Д., Манжур В.В.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача

від відповідача

(скаржника):

розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.

ОСОБА_5 –юрисконсульт (довіреність № 44 від 25.01.2011р.)

не з’явився

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6

м. Запоріжжя

на рішення

господарського суду Запорізької  області

від 05.08.2011р. (повний текст складено та підписано 10.08.2011р.)

у справі № 20/5009/3697/11(суддя Л.П.Гандюкова)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

м. Запоріжжя

до відповідача
Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6

м. Запоріжжя

простягнення 16 539грн.86коп.

ВСТАНОВИВ:

        У липні 2011 року відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької  області з позовною заявою до  фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя про стягнення 16 553,08грн., з яких: сума заборгованості з орендної плати за договором оренди майна товариства № 07/12-2010 від 07.12.2010р. у розмірі  15 921,01грн., пеня в сумі 532,37грн. та 3 % річних –99,70грн.

         В процесі розгляду справи  місцевим судом позивач подав заяву (вих. № 413юр від 02.08.2011р.) про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по платі за користування орендованим майном у сумі 15921,01 грн. за грудень 2010 р., січень-березень, травень 2011 р., пеню у сумі 521,30 грн. за період з 11.02.2011р. по 30.06.2011р., 3% річних за період з 11.02.2011р. по 30.06.2011р. в сумі 97,55 грн., що загалом становить - 16539,86грн.

       Відповідно до ст. 22 ГПК України судом вказана заява була прийнята до розгляду.        

       Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.08.2011р. позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»м. Запоріжжя до  фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя про стягнення 16539,86грн., з яких: сума заборгованості з орендної плати за договором оренди майна товариства № 07/12-2010 від 07.12.2010р. у розмірі  15 921,01грн., пеня в сумі 521,30грн. та 3 % річних –97,55грн.

        Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької  області від 05.08.2011р. у справі № 20/5009/3697/11 відповідач - фізична особа –підприємець ОСОБА_6 м. Запоріжжя, подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить  рішення суду від 05.08.2011р. у справі № 20/5009/3697 скасувати як таке що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального.

        В обґрунтування апеляційної скарги  відповідач посилається на недоведеність позивачем факту фактичного користування відповідачем об’єктом оренди. Зазначає, що за своїм цільовим призначення –розміщення станції технічного обслуговування, наголошує, що об’єкт оренди не використовувався, у зв’язку з незадовільним технічним станом приміщень, переданих як складова частина, розміщених на одній території, та неможливості його експлуатації, про що не було повідомлено позивачем в момент його передачі.

Ухвалою від 30.08.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було  порушено апеляційне провадження.

          Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу (вих. № 389-82юр від 13.09.2011р.) у якому  просить  рішенням господарського суду Запорізької  області від 05.08.2011р. у справі № 20/5009/3697/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

 Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення –ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 30.08.2011р. Явка сторін ухвалою від 30.08.2011р. не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причини у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними  в ній матеріалами.   

         Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

        Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги  і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає   задоволенню з огляду на наступне.  

          Як встановлено господарськими судом Запорізької області, 07.12.2010р. між відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Орендодавець) та фізичною особою –підприємцем  ОСОБА_7 (Орендар) був укладений  договір оренди майна товариства № 07/12-2010, згідно з  умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення –2-х поверхову будівлю (літера Б) інвентарний № 30_000051 на території Північного РВЕМ ЗМЕМ (далі –майно), розташовану  за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 148,5 кв.м. Об’єкт оренди передається орендарю для розміщення станції технічного обслуговування (п.п. 1.1, 1.4 договору).

         Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору оренди, з якого виникли цивільні права та обов’язки у Орендодавця та Орендаря, колегія суддів апеляційного господарського суду, дійшла до висновку, що за своїм змістом і правовою природою за даним договором у сторін виникли цивільні права та обов’язки, які за змістом правочину та своєю правовою природою підпадають під правове регулювання норм статей 759-786,   Цивільного кодексу України та статей 283 –286, 291 Господарського кодексу України.

          Передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі (додаток 1 до договору) майна, вказаного в п. 1.1 цього договору, при цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками (п. 2.1).

          Згідно з п. 12.1 договір набирає чинності з моменту його (договору) підписання та діє протягом 35 місяців, а користування майном –з дати підписання акта приймання-передачі майна в оренду та закінчується за 10 днів до закінчення строку дії договору.    

         07.12.2010р. за актом приймання-передачі (Додаток № 1 до договору оренди) позивач передав, а відповідач прийняв вищевказане приміщення. Технічний та санітарний стан майна задовільний. Акт підписаний обома сторонами без будь –яких зауважень та скріплений печатками як Орендодавця тал і Орендаря.

          У розділі 3 договору сторони встановили умови розрахунку.

          Пунктом 3.1. договору визначено, що за користування орендованим об’єктом орендар вносить орендну плату.

          Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата сплачується в грошовій формі, в національній валюті України, та перераховується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим на підставі рахунку орендодавця.

         Розмір орендної плати в грошовій одиниці України становить за один місяць 3055,78 грн., в т.ч. ПДВ 509,30 грн. без урахування комунальних платежів (тепло, електроенергія та інше) (п. 3.3. договору).

         Згідно з п. 6.1.3 договору орендар зобов’язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

         Як вбачається з матеріалів справи, орендодавцем згідно з п. 3.2 договору було направлено відповідачу з супровідними листами рахунки на сплату орендної плати:

-          № 1800026915 від 11.01.2011р. на суму 2607,51 грн.(за грудень 2010р.) –супровідний  лист № 011-06/186 від 13.01.2011р.,

-          № 188 від 09.02.2011р. на суму 3265,64 грн. (за січень 2011р.) –супровідний лист № 011-06/2450 від 31.03.2011р.,

-          № 486 від 09.03.2011р. на суму 3295,03грн. (за лютий 2011р.) –супровідний лист № 011-06/2450 від 31.03.2011р.,

-          № 904 від 11.04.2011р. на суму 3341,16грн. (за березень 2011р.) – супровідний лист а.с. 21,

-          № 1235 від 10.05.2011р. на суму 3384,60грн. (за квітень 2011 р.) –супровідний лист № 011-06/3615 від 13.05.2011р.,

-          № 1623 від 08.06.2011р. на суму 3411,67 грн. (за травень 2011 р.) –супровідний лист № 011-06/4424 від 09.06.2011р.

    Всього за період грудень  2010р. –квітень 2011р. позивачем були направлені рахунки

на оплату на загальну суму 19305,61 грн.

            Одержання вищенаведених супровідних листів про направленні рахунків та самих рахунків підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 19-23) та не спростовано відповідачем.       

           Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку), зокрема, є договори та інші правочини.

          Згідно з  ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

         Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

        В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов’язання за договором по оплаті орендної плати належним чином не виконав, оплату суми орендної плати здійснив частково лише в сумі орендної плати за рахунком  виставленими за квітень 2011р. на суму 3384,60 грн., що підтверджується банківською випискою від 08.06.2011 р. (а.с. 41), внаслідок чого заборгованість за договором оренди за період грудень 2010 р. –березень 2011р. та травень 2011р. склала 15 921,01 грн.

        Відтак, наявність за відповідачем суми боргу у розмірі15 921,01 грн.  кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України,               

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

         Заперечуючи проти стягнення орендної плати, відповідач як і в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі посилається на те, що ним (відповідачем) фактичне використання орендованого об’єкту не здійснювалося через його незадовільний технічний стан. На підтвердження своїх доводів надав лист від 07.04.2011 р. (отриманий позивачем 08.04.2011 р.) про надання дозволу на створення проектно-технічної документації та кошторису капітального ремонту та технічний висновок про стан будівельних конструкцій одноповерхових будівель станції технічного обслуговування, оскільки на приховані недоліки стану будівлі, які неможливо було виявити при підписанні актів прийому-передачі вказує “Технічний висновок” експертної комісії. Також у цьому листі відповідач пропонував витрати на створення проектно-технічної документації та кошторису капітального ремонту компенсувати за рахунок перегляду орендної плати, а нарахування орендної плати скасувати до здійснення повного капітального ремонту і початку використання будівлі в цілях, передбачених у договорах оренди.

         Місцевим судом під час розгляду справи встановлено, що між сторонами було укладено декілька договорів оренди. Предметом спору у справі № 20/5009/3697/11 є стягнення заборгованості за договором № 07/12-2010, тоді як у  вказаному листі  від  07.04.2011р. відповідач посилався на приховані недоліки будівель і пропонував скасувати нарахування орендної плати за іншими договорами: №07/12- 01 -2010 від 07.12.2010р. та 07/12- 02 -2010 від 07.12.2010р.      

        Як вбачається з технічного висновку (а.с. 48-54) в березні 2011 р. було проведено обстеження будівельних конструкцій будівель СТО (АДРЕСА_2 (АДРЕСА_1), в той час як об’єктом оренди згідно з договором № 07/12-2010 є не житлове приміщення –2-поверхова будівля за адресою: АДРЕСА_1, до стягнення заявлена заборгованість з грудня 2010 –березень 2011р., травень 2011р., тоді як висновок складений в березні 2011 року.

        Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (вих. № 233юр від 10.05.2011р. на яку останнім було надано відповідь від 09.06.2011 р. згідно якої зазначив, що з вимогами претензії згоден, сума заборгованості буде сплачуватись по мірі надходження коштів.

       Колегія суддів також звертає увагу на те, що незважаючи  на  незадовільний, непридатний стан об’єкта оренди, відповідач за квітень  2011р. здійснив оплату орендної плати у повному обсязі.  

       Відповідно до п. 5.2.1. договору оренди орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає змінилися передбачені договором умови господарювання, або істотно погіршився стан об’єкта. Згідно з п. 12.4, зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20-ти днів, одностороння відмова від виконання договору та внесення змін до нього не допускаються.

        Чинним законодавством (ст. 188 ГК України) передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема, передачі спору до суду у разі недосягнення згоди щодо зміни договору чи неотримання відповіді на пропозицію про зміну.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

     Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, жодних доказів на заперечення обставин, викладених в позовній заяві та доказів на підтвердження того, що ним було отримано письмову згоду позивача на складення проектно-технічної документації та кошторису капітального ремонту, проведення капітального ремонту орендованого двоповерхового  приміщення чи скасування орендної плати до здійснення повного капітального ремонту не надано. Будь-яких додаткових угод до договору не укладалося. З позовною заявою до суду щодо внесення змін до договору оренди №  07/12-2010 в частині зміни розміру орендної плати відповідач не звертався, зустрічний позов при розгляді справи № 20/5009/3697/11 не заявив.

      Відповідно до ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

      За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого суду, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по платі за користування орендованим майном у сумі 15921,01 грн. за грудень 2010 р., січень-березень, травень 2011р., відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

       Пунктом встановлено, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21-го числа місяця, що настає за розрахунковим.

       Окрім стягнення суми заборгованості з орендних платежів, позивач  з посиланням на п. 8.2 договору оренди №  07/12-2010  від 07.12.2010р. нарахував відповідачу пеню в розмірі 521,30 грн. за період з 11.02.2011 р. по 30.06.2011 р. по виставленим у період грудень 2010, січень –березень 2011, травень 2011р. рахункам.

        Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені, апеляційний суд погоджується з висновками  місцевого суду щодо невірного визначення позивачем  моменту оплати  за рахунками  за березень та травень 2011р., оскільки  позивачем нарахування здійснено без дотримання вимог п. 3.2. щодо кінцевого терміну сплати  орендної плати не пізніше 20 числа, а тому в силу приписів ст. 253 ЦК України  перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок –тобто з 21 числа місяця наступного за розрахунковим. Отже,  саме з 21 числа місяця наступного за розрахунковим боржник є таким що прострочив зобов’язання відповідно до ст. 612 ГПК України.

 У зв’язку з вищенаведеним апеляційним судом здійснено розрахунок пені за виставленими на оплату рахунками  за березень та травень 2011р.

 За рахунком  за березень  2011р. на суму 3341,16 грн. за період з 21.04.2011р. по 30.06.2011р.

 3341,16  * 15,5% * 71 : 365 = 100,74грн.

За рахунком  за травень  2011р. на суму 3411,67грн. за період з 21.06.2011р. по 30.06.2011р.

3411,67грн. * 15,5% * 10 : 365 = 14,49грн.

Отже, належною до стягнення сумою пені  за рахунком  за березень  2011р. на суму –є 100,74грн., а не розрахована позивачем 102,16грн.; за рахунком  за травень  2011р. -  14,49грн., а не 21,73грн.

Таким  чином, з урахуванням  вищенаведеного розрахунку,  місцевий суд дійшов вірного висновку, що належною до стягнення сумою пені  за рахунками  виставленим у період грудень 2010, січень – березень 2011, травень 2011р.  є 512,64грн., а в частині стягнення пені в сумі 8,66грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість  виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

        Позивачем розраховано 3% річних за період з 11.02.2011 р. по 30.06.2011 р. по виставленим у період грудень 2010, січень –березень 2011, травень 2011р. рахункам у розмірі 97,55грн.

За рахунками  за березень та травень 2011р. позивачем нарахування здійснено також без дотримання вимог п. 3.2. щодо кінцевого терміну сплати  орендної плати не пізніше 20 числа, а тому в силу приписів ст. 253 ЦК України з 21 числа місяця наступного за розрахунковим, оскільки саме з 21 числа місяця наступного за розрахунковим боржник є таким що прострочив зобов’язання відповідно до ст. 612 ГПК України.

         А відтак, місцевий суд дійшов вірного висновку, що належною до стягнення сумою 3% річних за виставленим у період грудень 2010, січень –березень 2011, травень 2011р. рахунками є 99,28грн.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

         Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, належними та допустимими доказами не обґрунтував свої заперечення, доказів на підтвердження того, що ним було отримано письмову згоду позивача на складення проектно-технічної документації та кошторису капітального ремонту, проведення капітального ремонту орендованого двоповерхового  приміщення чи скасування орендної плати до здійснення повного капітального ремонту не надано; будь-яких додаткових угод до договору не укладалося. З позовною заявою до суду щодо внесення змін до договору оренди №  07/12-2010 в частині зміни розміру орендної плати відповідач не звертався, процесуальним правом щодо подання зустрічного позову не скористався, тому господарський суд Запорізької області дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 15 921грн.01коп., 512грн.64коп. - пені та 97грн.28коп. –3% річних.

         Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2011р. у справі № 20/5009/3697/11 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

         Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

        Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_6  м. Запоріжжя   на рішення господарського суду Запорізької  області від 05.08.2011р. у справі №     20/5009/3697/11 – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду господарського суду Запорізької області від 05.08.2011р. у справі № 20/5009/3697/11 –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                І.А.Бойко

Судді:          Геза Т.Д.

          Манжур В.В.

          Надруковано: 4 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1- у справу

          1 -ДАГС