ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" листопада 2011 р.Справа № 9/17-3046-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 25.01.2011р. №УТР-12
від відповідача: ОСОБА_2, за паспортом
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної судноплавної компанії „УКРТАНКЕР”
на рішення господарського суду Одеської області від 14 вересня 2011 року
у справі №9/17-3046-2011
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до відповідача Державної судноплавної компанії „УКРТАНКЕР”
про стягнення 42046,47 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державної судноплавної компанії „УКРТАНКЕР” 42046,47 грн., з яких: 29500 грн. основного боргу за договором №01/08-06 від 28.08.2006р., 1140,01 грн. пені, 2190,18 грн. трьох відсотків річних та 9216,28 грн. інфляції.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14 вересня 2011 року у справі №9/17-3046-2011 (суддя Меденцев П.А.) позов ФО-П ОСОБА_2 задоволено: з ДСК „УКРТАНКЕР” на користь позивача стягнуто 29500 грн. боргу, 1140,01 грн. пені, 2190,18 грн. трьох відсотків річних, 9216,28 грн. інфляційних витрат, 420,46 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що на виконання своїх зобов’язань за договором №01/08-06 від 28.08.2006р. ФО-П ОСОБА_2 надав відповідачу послуги на загальну суму 29500 грн., оплату яких відповідачем не здійснено, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 29500 грн., несплатою якої відповідач порушує свої договірні зобов’язання. Окрім того, суд першої інстанції також прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог позивача про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат на підставі ст. 611 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач (ДСК „УКРТАНКЕР”), в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника місцевим господарським судом позбавлено відповідача конституційного права на захист через неповідомлення належним чином про час та місце розгляду справи. Разом з тим, 29.03.2011р. Контрольно-ревізійне управління в Одеській області проводило перевірку роботи ДСК „УКРТАНКЕР” з 01.06.2008р. по 31.12.2010р., внаслідок чого виявило порушення ведення бухгалтерського обліку, послуги з ведення якого надавались позивачем відповідачу на підставі договору 01/08-06 від 28.08.2006р., а саме: виявлено зайво нараховані за вказаних договором платежі.
Апеляційна скарга ДСК „УКРТАНКЕР” прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Михайлов М.В., Ярош А.І., про що 29.09.2011р. винесено відповідну ухвалу.
Відповідно до розпорядження голови суду від 12.10.2011р. №602 справа №9/17-3046-2011 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
Згідно з розпорядженням заступника голови суду від 07.11.2011р. №670 справа №9/17-3046-2011 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
29.09.2011р. за вх.№3491/11/Д1 апеляційний господарський суд отримав від відповідача доповнення до апеляційної скарги, в яких ДСК „УКРТАНКЕР” просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому скаржник вказує, що оскільки за період з червня 2006 року по червень 2010 року єдиним кредитором ДСК „УКРТАНКЕР” була ДСК „ЧМП”, яка з червня 2008 року перестала перераховувати грошові кошти на розрахунковий рахунок відповідача, ДСК „УКРТАНКЕР” з червня 2008 року не вела будь-якої фінансово-господарської діяльності та не зі своєї вини не могла здійснювати оплату послуг, наданих позивачем, а тому нарахування трьох відсотків річних та індексу інфляції ФО-П ОСОБА_2 мав право здійснювати тільки після травня 2010 року. Окрім того за доводами скаржника ФО-П ОСОБА_2, підписавши акт виконаних робіт за березень 2009 року надалі в односторонньому порядку припинив виконання умов договору №01/08-06 від 28.08.2006р., без сповіщення при цьому відповідача, що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї і наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача (ФО-П ОСОБА_2) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ДСК „УКРТАНКЕР”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Перш за все слід зазначити, що згідно з п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2011р. було відкладено розгляд справи №9/17-3046-2011 на 14.09.2011р.
В судове засідання 14.09.2011р. представник відповідача не з’явився. При цьому в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Напроти наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.09.2011р. (а.с. 41) свідчить про те, що ухвалу господарського суду Одеської області від 31.08.2011р. представник відповідача отримав 15.09.2011р., тобто, після винесення господарським судом Одеської області рішення від 14.09.2011р.
Таким чином, місцевим господарським судом було винесено рішення за відсутністю представника відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду.
Вказані обставини відповідно до вимог п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України в будь-якому разі є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, з огляду на що апеляційний господарський суд вважає за належне скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2011р. у справі №9/17-3046-2011.
Водночас по суті позовних вимог слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2006р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець, позивач) та Державною судноплавною компанією „УКРТАНКЕР” (Замовник, відповідач) було укладено договір №01/08-06, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе: підготовку та складення податкової, статистичної звітності Замовника; підготовку та складення необхідних реєстрів бухгалтерського та податкового обліку Замовника; підготовка та складення первісної документації, необхідної для здійснення діяльності Замовника.
Згідно з п.2.1 договору оплата послуг, вказаних в п.1.1, здійснюється Замовником до 5 числа поточного місяця та складає 2000 грн. на місяць без ПДВ (Виконавець є платником єдиного податку). Для підтвердження надання послуг за визначений період сторонами складається акт здачі-приймання із вказанням вартості послуг за визначений період. Оплата здійснюється на поточний рахунок Виконавця. Виконавець залишає за собою право перегляду вартості послуг в залежності від фактично відпрацьованого часу, а також інфляційних процесів в Україні.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що Замовник зобов’язаний здійснити повний розрахунок з Виконавцем у відповідності з п.2.1 даного договору.
За п.6.5 договору за кожний день прострочення платежу Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті, якщо інше не обумовлено додатковою угодою сторін.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що строк дії даного договору з серпня 2006 року до грудня 2006 року включно. У випадку, якщо жодна із сторін не менше ніж за місяць до вказаної дати не повідомить іншу в письмовій формі про свій намір не пролонгувати даний договір, він вважається пролонгований ще на наступний рік і так далі.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання укладеного між сторонами договору за період з червня 2008 року по березень 2009 року позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 29500 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт за червень 2008 року від 01.07.2008р., за липень 2008 року від 01.08.2008р., за серпень 2008 року від 01.09.2008р., за вересень 2008 року від 01.10.2008р., за жовтень 2008 року від 03.11.2008р., за листопад 2008 року від 01.12.2008р., за грудень 2008 року від 05.01.2009р., за січень 2009 року від 02.02.2009р., за лютий 2009 року від 02.03.2009р. та за березень 2009 року від 30.03.2009р. (копії - а.с. 18-27). Вказані акти здачі-приймання робіт за договором від 28.08.2008р. підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплено печатками.
Таким чином, позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі.
Натомість матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов’язання щодо розрахунків з позивачем за надані послуги не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 29500 грн.
Наявність вказаної заборгованості у розмірі 29500 грн. також підтверджується актом звірки від 30.03.2009р. за договором №01/08-06 від 28.08.2008р. (копія - а.с. 17), підписаним представниками обох сторін, підписи яких скріплено печатками.
У зв’язку з несплатою відповідачем наявного перед позивачем боргу, ФО-П ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 29500 грн. основного боргу, 1140,01 грн. пені, 2190,18 грн. трьох відсотків річних та 9216,28 грн. інфляції.
У відповідності до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.
Як вже було зазначено вище, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, а тому позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 29500 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Стосовно позовних вимог ФО-П ОСОБА_2 про стягнення відповідача 1140,01 грн. пені слід зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1140,01 грн. пені, яка розрахована позивачем за період з 25.12.2010р. по 25.05.2011р., оскільки при її нарахуванні позивачем не було взято до уваги положень ГК України, зокрема, ч.6 ст. 232 ГК України, з огляду на що рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню як таке, що винесено з порушенням норм матеріального права, а у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Водночас щодо стягнення з відповідача 2190,18 грн. трьох відсотків річних та 9216,28 грн. інфляційних втрат апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат, надані позивачем до суду першої інстанції в додатку до позовної заяви, згідно з якими за неналежне виконанням прийнятих на себе зобов’язань за договором №01/08-06 від 28.08.2008р. з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2190,18 грн. трьох відсотків річних та 9216,28 грн. інфляційних втрат.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 є частково правомірними, частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Водночас апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника про необхідність звільнення його від оплати послуг за укладеним між сторонами договором №01/08-06 від 28.08.2006р. з огляду на проведення 29.03.2011р. Контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області перевірки роботи ДСК „УКРТАНКЕР” з 01.06.2008р. по 31.12.2010р., внаслідок чого було виявлено порушення ведення бухгалтерського обліку, послуги з ведення якого надавались позивачем відповідачу на підставі договору 01/08-06 від 28.08.2006р., а саме: виявлено зайво нараховані за вказаних договором платежі.
Як вже було встановлено вище, матеріали справи свідчать про те, що ФО-П ОСОБА_2 належним чином виконував взяті на себе зобов’язання щодо надання відповідачу послуг, передбачених договором №01/08-06 від 28.08.2006р., в зв’язку з чим має право на оплату наданих послуг.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Слід зазначити, що позивачем не було надано до суду жодних належних доказів у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, які б свідчили про ненадання відповідачем позивачу послуг, передбачених договором №01/08-06 від 28.08.2006р.
З огляду на викладене посилання позивача на висновки Контрольно-ревізійного управління в Одеській області за наслідками здійсненої 29.03.2011р. перевірки роботи ДСК „УКРТАНКЕР” з 01.06.2008р. по 31.12.2010р., як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, є неправомірними, адже виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
Така ж правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011р. по справі №46/327.
Так само не приймаються до уваги апеляційного господарського суду і посилання скаржника на неправомірність нарахування йому позивачем трьох відсотків річних та індексу інфляції за період з червня 2008 року по травень 2010 року через те, що в цей період ДСК „УКРТАНКЕР” не отримувала від ДСК „ЧМП” грошових коштів на свій розрахунковий рахунок, не вела будь-якої фінансово-господарської діяльності та не зі своєї вини не могла здійснювати оплату послуг, наданих позивачем.
Такі посилання скаржника є безпідставними, оскільки ані умовами укладеного між сторонами договору, ані вимогами чинного законодавства України не передбачено звільнення боржника від відповідальності за його грошовими зобов’язаннями у зв’язку з неперерахуванням йому коштів від третіх осіб.
Окрім того, апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилань скаржника про неправомірне припинення позивачем після березня 2009 року в односторонньому порядку виконання умов договору №01/08-06 від 28.08.2006р. в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_2, оскільки ані умовами укладеного між сторонами договору, ані вимогами чинного законодавства України не передбачено, що припинення виконання позивачем умов договору після березня 2009 року звільняє відповідача від обов’язку оплатити надані позивачем за договором послуги за період з червня 2008 року по березень 2009 року.
За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ДСК „УКРТАНКЕР” слід задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, позов ФО-П ОСОБА_2 слід задовольнити частково.
В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Державної судноплавної компанії „УКРТАНКЕР” задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 14 вересня 2011 року у справі №9/17-3046-2011 скасувати.
3.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
4.Стягнути з Державної судноплавної компанії „УКРТАНКЕР” (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 4, код ЄДРПОУ 20959963) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 29500 (двадцять дев’ять тисяч п’ятсот) грн. боргу, 2190 (дві тисячі сто дев’яносто) грн. 18 коп. трьох відсотків річних, 9216 (дев’ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 28 коп. інфляційних втрат, 409 (чотириста дев’ять) грн. 06 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5.В решті позову відмовити.
6.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державної судноплавної компанії „УКРТАНКЕР” (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 4, код ЄДРПОУ 20959963) 5 (п’ять) грн. 70 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.
7.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 30 листопада 2011 року.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
М.В. Михайлов
А.І. Ярош