ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
__________________________________________________________________________________________П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2011 р.Справа № 30-15/08-10-166
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом:
- ОСОБА_1., довіреність № 32 від 01.11.11 р.;
- ОСОБА_2., довіреність № 33 від 01.11.11 р.
від відповідача за первісним позовом:
- ОСОБА_3, довіреність № 101 від 30.12.10 р.
- ОСОБА_4., довіреність № 100 від 30.12.10 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу унітарного приватного підприємства „Практик”
на рішення господарського суду Одеської області від 05 вересня 2011 року
у справі №30-15/08-10-166
за позовом унітарного приватного підприємства „Практик”
до товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К”
про визнання договору продовженим
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К”
до унітарного приватного підприємства „Практик”
про визнання договору таким, що припинив свою дію та зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
14.01.10 р. унітарне приватне підприємство „Практик” (далі за текстом –УПП „Практик”, підприємство, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К” (далі за текстом –ТОВ „Пол і К”, товариство, відповідач) про визнання продовженим до 01.11.10 р. договору оренди № 17 від 01.12.06 р., укладеного між ТОВ „Пол і К” та УПП „Практик”, до 01.11.10 р. включно, а також зобов’язання відповідача виконувати його умови.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.03.10 р. зазначений позов задоволено в повному обсязі, визнано продовженим договір оренди № 17 від 01.12.06 р., укладений між сторонами по справі, та зобов’язано ТОВ „Пол і К” виконувати, як орендодавця, умови вказаного договору оренди.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.10 р. зазначене рішення місцевого господарського суду залишено без змін, однак постановою Вищого господарського суду України від 17.08.10 р. рішення суду 1 інстанції та постанову суду 2 інстанціїх скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
В ході розгляду справи позивач неодноразово надавав заяви про уточнення позовної заяви. Згідно останніх уточнень від 29.08.11 р., УПП „Практик” просить суд визнати договір оренди № 17 від 01.12.06 р. з додатком до договору від 01.11.07 р. пролонгованими на той же строк, а саме на 2 роки 11 місяців –до 01.10.12 р.
Крім того, ТОВ „Пол і К” було подано зустрічну позовну заяву до УПП „Практик”, яка також неодноразово уточнювалась, і, відповідно до останніх уточнень від 08.12.10 р., товариство просило визнати договір оренди № 17 від 01.12.06 р. таким, що припинив свою дію 07.12.09 р., зобов’язати УПП „Практик” негайно звільнити орендоване майно, а саме: нежитлові приміщення площею 480 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а, та повернути його ТОВ „Пол і К”, а також зобов’язати УПП „Практик” не чинити у подальшому будь-яких перешкод у здійсненні ТОВ „Пол і К” свого права власності на спірне майно.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.11 р. (колегія суддів у складі: Рога Н.В., Аленін О.Ю., Меденцев П.А.) у задоволенні позову УПП „Практик” відмовлено, зустрічну позовну заяву ТОВ „Пол і К” задоволено частково, зобов’язано УПП „Практик” звільнити орендоване майно, а саме нежитлові приміщення площею 480 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а, повернувши його ТОВ Пол і К”, у задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.
До вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що повідомлення про припинення дії договору оренди № 17 від 01.12.06 р. були надіслані ТОВ „Пол і К” за адресою, зазначеною на бланку УПП „Практик”, тобто за фактичною адресою останнього, що підтверджує факт належного виконання товариством приписів ст. 763 ЦК України у випадку відмови однієї із сторін від укладеного договору, а саме належне та завчасне повідомлення про це іншої сторони.
В свою чергу, на думку суду, вимога ТОВ „Пол і К” щодо визнання спірного договору таким, що припинив дію з 07.12.09 р., не може бути задоволена, оскільки чинне господарське законодавство не передбачає такого способу захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, вимога про зобов’язання УПП „Практик” не чинити у подальшому будь-яких перешкод у здійсненні ТОВ „Пол і К” свого права власності на спірне майно також не підлягає задоволенню з огляду на те, що зазначена вимога стосується обставин, які можуть виникнути у подальшому, але на даний час відсутні, тоді як позовна заява подається до суду з метою захисту вже порушеного права та охоронюваного законом інтересу.
Не погоджуючись з рішенням суду, УПП „Практик” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове, яким визнати договір оренди № 17 від 01.12.06 р. з додатком до договору від 01.11.07 р. пролонгованим на той же строк –до 01.10.12 р.
В обґрунтування своєї скарги УПП „Практик” зазначає, що місцевим господарським судом не в повному обсязі досліджено всі обставини справи, що призвело до прийняття неправомірного рішення по справі.
Зокрема, на думку скаржника, судом не досліджено, що сторони в спірному договорі встановили його автоматичну пролонгацію у разі, якщо жодна із сторін не заявить наміри припинити орендні відносини, а відтак договір оренди № 17 від 01.12.06 р. не може бути визнаний недійсним, оскільки апелянт не отримував жодних листів від ТОВ „Пол і К” стосовно припинення його дії.
Крім того, УПП „Практик” звертає увагу судової колегії на те, що листи, які ТОВ „Пол і К” надало до суду в якості доказу попередження відповідача про припинення договору оренди, не можуть бути доказами його обізнаності про цей факт, оскільки вони були направлені за адресою, якої взагалі не існує, що підстверджується відповідними довідками поштампу.
Скаржником також було надано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких підприємство зазначає про неправомірне, на його думку, прийняття до провадження господарським судом 1 інстанції зустрічної позовної заяви ТОВ „Пол і К”, оскільки аналогічні вимоги товариство вже заявляло по справі № 30/243-09-6280, провадження по якій на даний час зупинено.
На думку УПП „Практик”, відмова суду у задоволенні зустрічної вимоги ТОВ „Пол і К” стосовно визнання договору оренди № 17 від 01.12.06 р. таким, що припинив свою дію, а також відсутність дій товариства щодо її оскарження, є доказом того, що спірний договір є діючим, а тому відмова суду у задоволенні первісного позову УПП „Практик” є неправомірною та безпідставною. З тих же підстав апелянт вважає неправомірним і рішення оскарженого рішення господарського суду в частині зобов’язання УПП „Практик” звільнити орендоване майно, а саме нежитлові приміщення площею 480 кв.м., які розташовані за адресою: вул. Церковна, 19-а, та повернення його ТОВ „Пол і К”.
Стосовно відправлення позивачем листів про припинення дії договору оренди № 17 від 01.12 06 р. УПП „Практик” зазначає, що надані ТОВ „Пол і К” докази такого відправлення, а саме поштові повідомлення, не підтверджують факт надіслання відповідачу саме тих листів-попереджень, на які посилається товариство, оскільки останнім не надано ані фаскальними чеками або квитанціями поштового відділення, ані описом вкладення у цінні листи, а тому достеменно встановити, що саме було відправлено відповідачу встановити неможливо.
Крім того, зазначена на повідомлення про вручення поштових відправлень особа –Стоєва Ю.Г., яка начебто отримувала поштову кореспонденцію від ТОВ „Пол і К”, є інженером по охороні праці на підприємстві, а не секретарем, а тому не має відповідних повноважень на отримання офіційної кореспонденції. Сама ж Стоєва Ю.Г. у письмових пояснення взагалі заперечує факт отримання нею будь-яких поштових відправлень.
Позивач, в свою чергу, надав відзив на апеляційну скаргу УПП „Практик”, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 05.09.11 р. –без змін, як таке, що відповідає всім обставинам справи та нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні 28.11.2010р. представником УПП „Практик” було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи та її відкладення у зв’язку з бажанням укласти мирову угоду. Представник ТОВ „Пол і К” заперечував проти укладення мирової угоди та відкладення розгляду справи.
Порадившись на місці, судова колегія відхилила заявлене клопотання, у зв’язку з відмовою сторони укладати мирову угоду, внаслідок чого клопотання є безпідставним.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм процесуального та матеріального права, судова колегія приходить до наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.12.06 р. між ТОВ „Пол і К” (орендодавець) та УПП „Практик” (орендар) укладено договір оперативної оренди майна № 17 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) об’єкт оренди: нежитлові приміщення загальною площею 10 кв.м., які розташовані у м. Одесі по вул. От. Чепіги, 28, з метою розміщення офісу; меблі, призначені для функціонування офісу, які розміщені у наданому в оренду приміщенні, загальною кількістю 11 одиниць згідно переліку, що наведений у додатку № 1 до Договору; офісну оргтехніку, призначену для функціонування офісу, яка розміщена у наданому в оренду приміщенні, загальною кількістю 3 одиниці згідно переліку, що наведений у додатку № 1 до Договору; нежитлові приміщення під виробництво, загальна площа яких складає 180 кв.м., що розташовані у м. Одесі по вул. Церковній, 19-а.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.11.07 р., тобто припиняє свою дію у випадку закінчення строку, на який він був укладений.
Додатковою угодою до Договору від 01.11.07 р. сторони продовжили строк дії останнього до 01.11.08 р. та домовились, що, відповідно до п. 3.2 Договору, орендар має переважне право на укладення Договору оренди на новий строк, а якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить пробажання припинити дію Договору, він вважається пролонгованим.
Як вбачається з матеріалів справи, листом-повідомленням № 68 від 07.09.09 р. орендодавець повідомив орендаря про припинення Договору з 07.12.09 р. та запропонував звільнити об’єкт оренди до вказаної дати (т.1.а.с.59).
09.11.09 р. позивачем на адресу УПП „Практик” було відправлено ще два листи за №№ 80, 81 щодо допуску представників орендаря до спірного об’єкту оренду, а також про направлення представника УПП „Практик” для підготовки акту приймання-передачі об’єкту оренди.
Позивач вказані листи залишив без відповіді, хоча, згідно поштових повідомлень, вони були отримані секретарем УПП „Практик” Стоєвою Ю.Г., про що свідчить її підпис на відповідних повідомленнях, та не звільнив займаний ним об’єкт оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 763 ГПК України, якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк, при чому кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Таким чином, відповідач, в порядку ст. 763 ЦК України, ст. 284 ГК України та п. 3.2 Договору, відмовився від останнього, завчасно повідомивши письмово про це іншу сторону.
Посилання скаржника на те, що вищезазначені листи-повідомлення були відправлені ТОВ „Пол і К” за неіснуючою адресою спростовуються матеріалами справи, оскільки згідно поштових повідомлень всі листи були відправлені позивачем на адресу: м. Одеса, вул. Щеголева, 11, яка зазначена в якості фактичної адреси УПП „Практик” на різного змісту документах, виконаних на фірмових бланках підприємства, підписаних директором УПП „Практик” Дорожкіним В.В. та скріплених відповідною печаткою, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.71, т.2 а.с.2,10, т.3 а.с. 34).
Що стосується тверджень апелянта про відсутність повноважень Стоєвої Ю.Г. на отримання поштової кореспонденції, а також на відсутність доказів відправки позивачем саме листів із попередженням про відмову від Договору, судова колегія вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки УПП „Практик” не надало ніяких доказів того, хто саме, якщо не Стоєва Ю.Г., є особою, до повноважень якої віднесено отримання офіційної кореспонденції підприємства, а також не надано документального підтвердження того, що ним 07.09.09 р. та 10.11.09 р. було отримано якусь іншу кореспонденцію, ніж та, на яку посилається позивач.
Таким чином, судова колегія вважає, що позивач належним чином був повідомлений про відмову ТОВ „Пол і К” від Договору, та, відповідно до ст. 785 ЦК України та п. 5.2.5 Договору, повинен був своєчасно повернути орендодавцю належне йому майно у тому стані, в якому воно було передано в оренду з урахуванням нормального зносу.
Твердження апелянта про те, що відмова місцевого господарського суду у задоволенні зустрічного позову ТОВ „Пол і К” в частині визнання Договору припиненим з 07.12.09 р. свідчить про його дійсність та, у зв’язку із цим, неправомірність висновку суду у задоволення зустрічних вимог в частині звільнення орендованого приміщення, судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, який не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вказаного переліку, одним із способів захисту порушеного права є відновлення становища, яке існувало до порушення права, в даному випадку –це правомірно задоволена місцевим господарським судом вимога ТОВ „Пол і К” щодо звільнення орендованого майна. Разом з тим, цей перелік не передбачає такого способу захисту, як визнання договору припиненим.
Пунктом 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2229 від 25.11.05 р. „Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року” зазначено, що господарські суди, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинні відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Однак, в даному випадку відмова місцевого господарського суду в задоволенні вимог в частині визнання договору припиненим не є відмовою в задоволенні даних вимог по суті, а є відмовою з підстав неправильно обраного способу захисту права позивачем за зустрічним позовом.
Така позиція суду є лише буквальним додержанням вимог чинного законодавства стосовно юридично закріпленої можливості правомочної особи використати спеціальні засоби правоохоронного характеру, і у випадку якщо особа обрала не той спосіб захисту, хоча, у випадку обрання іншого спсобу позовні вимоги могли б бути задоволені, суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно їх корегувати шляхом обрання того способу захисту, який є необхідним та прийнятним до даного виду правовідносин.
Отже, твердження апелянта про те, що відмова суду в задоволенні вимог в частині визнання договору припиненим тягне за собою його автоматичне визнання дійсним або пролонгованим, є хибним та помилковим, таким що протирічить нормам діючого законодавства.
Крім того, з мотивувальної частини оскарженого рішення також чітко вбачається висновок суду щодо неможливості пролонгації Договору у зв’язку із відмовою відповідача від нього у встановленому законодавством порядку, до того ж, з огляду на ч. 1 ст. 785 ЦК України, задоволення місцевим господарським судом зустрічної вимоги про зобов’язання звільнити та повернути орендоване майно, свідчить про дострокове припинення Договору на вимогу однієї з сторін договору –ТОВ „Пол і К”, а тому підстав для того, щоб вважати Договір діючим, немає.
На думку судової колегії господарським судом 1 інстанції також правомірно відмовлено у задоволенні зустрічної позовної вимоги ТОВ „Пол і К” стосовно зобов’язання УПП „Практик” не чинити у подальшому будь-яких перешкод у здійсненні товариством свого права власності на спірне майно, оскільки зазначена позовна вимога стосується захисту прав, які на даний момент ще не порушені, тобто обставин, які у подальшому можуть і не виникнути.
Що стосується посилань УПП „Практик” на існування справи № 30/243-09-6280 з аналогічними зустрічній позовній заяві ТОВ „Пол і К” вимогами цього товариства, то з матеріалів справи вбачається, що провадження по цій справі було зупинено суддею Рогою Н.В. до розгляду справи № 15/08-10-166. Після скасування зазначеної ухвали про зупинення постановою Одеського апеляційного суду від 16.03.2010р., зупинена справа прийнята до провадження суддею Фаєр Ю.Г., та до теперешнього часу дані вимоги не розглянуті судом першої інстанції, тому розгляд даних зустрічних вимог в даному провадженні здійснювався вперше та є правомірним.
За таких обставин, на думку судової колегії, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності згоди ТОВ „Пол і К” на пролонгацію Договору та належне повідомлення про це іншої сторони за Договором –УПП „Практик”.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити рішення господарського суду Одеської області від 05.09.11 р. без змін, а апеляційну скаргу УПП „Практик” –без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу унітарного приватного підприємства „Практик” залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 05.09.11 р. по справі № 30-15/08-10-166 –без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 05.12.2011р..
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя О.О. Журавльов
Суддя М.В. Михайлов