ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" грудня 2011 р.Справа № 5016/2967/2011(17/129)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання Белянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №24926/4 від 27.12.2010 року.
від відповідача: не з’явився, про час, місце та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Негоціант Південь”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 25 жовтня 2011 року
у справі №5016/2967/2011(17/129)
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Негоціант Південь”
про стягнення коштів в розмірі понесених витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування в сумі 51 000 грн.
В С Т А Н О В И В:
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Негоціант Південь” (далі –ТОВ „Негоціант Південь”) коштів в розмірі понесених витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в сумі 51000 грн., витрат на юридичні послуги в сумі 2000 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 510 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25 жовтня 2011 року у справі № 5016/2967/2011(17/129) (суддя Коваль С.М.) позов МТСБУ задоволено повністю, стягнуто з ТОВ „Негоціант Південь” на користь МТСБУ 51000 грн. витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, 510 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги МТСБУ підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідно до ст.41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на підставі наказу № 1607 від 06.08.2008 р. за рахунок коштів фонду захисту позивач виплатив на користь Сергієнко Тетяни Миколаївни суму у розмірі 51000 грн. Розмір виплат, понесених позивачем, становить 51000 грн., отже позивачем доведений розмір шкоди, а відповідно до п.п.38.2.1, 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної (відповідальної) особи у розмірі виплаченого відшкодування, а також аналогічна норма міститься у ст.1191 Цивільного кодексу України, таким чином, на думку суду першої інстанції, позивачем належними та допустимими доказами доведено право на стягнення з відповідача 51000 грн. в порядку регресу.
Не погоджуючись з рішення господарського суду Миколаївської області від 25 жовтня 2011 року ТОВ „Негоціант Південь” звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову МТСБУ відмовити, з посиланням при цьому не те, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника місцевим господарським судом не враховано, що згідно з нормами Закону Бюро відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу, таким чином вимоги позивача до ТОВ „Негоціант Південь”, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, можуть бути задоволені у випадку, якщо останній заподіяв шкоду забезпеченому транспортному засобу, тобто, якщо автомобіль ВАЗ –21093, державний номер АА 77-61 АС був зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності або якщо цей автомобіль у момент дорожньо- транспортної пригоди експлуатувався особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована на законних підставах. Отже за висновком скаржника, якщо у момент дорожньо-транспортної пригоди, вказаний автомобіль не був забезпеченим транспортним засобом, а у Бюро, виходячи з п.п. „а” п.41.1 ст. 41 Закону, відсутні підстави за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовувати шкоду, завдану в результаті цієї пригоди. Також за твердженням скаржника місцевий господарський суд при винесені рішення не врахував те, що відповідач, відповідно до вироку по кримінальній справі повністю відшкодував потерпілим завдані матеріальні та моральні збитки.
05.12.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від МТСБУ надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Негоціант Південь”, в якому позивач просив рішення господарського суду залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.
Відповідач (ТОВ „Негоціант Південь”) належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 16.11.2011р., проте відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Представник позивача (МТСБУ) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Негоціант Південь”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2005 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, на автошляху М-23 „Ульянівка-Миколаїв”, з вини водія транспортного засобу „ЗІЛ 431610”, що належить ТОВ „Негоціант Південь”, Семенова С.М. сталася дорожньо-транспорта пригода в результаті якої загинув водій транспортного засобу „ВАЗ-21093”, Сергієнко С.Ю., що рухався в зустрічному напрямку.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди у водія ТОВ „Негоціант Південь” Семенова С.М. не було чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області у справі №1-153/2007 від 06 серпня 2007 року (а.с. 15-20) водія ТОВ „Негоціант Південь” Семенова С.М. було визнано винним у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. А також цим же вироком було стягнуто з ТОВ „Негоціант Південь” на користь Сергієнко Т.В. в рахунок відшкодування матеріального збитку в розмірі 69217,65 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 грн., а всього 89217,65 грн.; стягнуто з ТОВ „Негоціант Південь” на користь Сергієнко Т.М. в рахунок відшкодування матеріального збитку в розмірі 22814 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди у сумі 40000 грн., а всього 62814 грн.; стягнуто з ТОВ „Негоціант Південь” на користь Сергієнко О.Ю. в рахунок відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 грн.
Згідно з п. 27.1., 27.2. Закону право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: 1) діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; 2)непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років; 3) інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.
Пунктом 27.4. Закону встановлено, що у зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України.
На підставі наведених положень Закону дружина загиблого Сергієнко С.Ю. 07 липня 2008 року подала заяву до МТСБУ щодо відшкодування шкоди, заподіяної у зв’язку з втратою годувальника.
Згідно з п. 41.1.ст.41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Пунктами 9.1.-9.2. Закону встановлено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Відповідно до п.9.3.ст.9 Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.
Згідно з ст.23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана з лікуванням потерпілого, з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, із стійкою втратою працездатності потерпілим, із смертю потерпілого.
На підставі наказу № 1607 від 06.08.2008 р. МТСБУ здійснило виплату відшкодування дружині загиблого Сергієнко Т.В. в розмірі 51000 грн. з фонду захисту потерпілих, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1621 від 07 серпня 2008 р. (а.с. 29)
Пунктами 38.2; 38.2.1. Закону передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
13 серпня 2008 р. позивач направив на адресу відповідача лист з пропозицією в добровільному порядку компенсувати МТСБУ витрати, понесені у зв’язку з виплатою страхового відшкодування за вищевказаною подією.
Відповідач у свою чергу направив на адресу позивача лист за вих. №346 від 19.08.2008 р. у якому зазначив, що ТОВ „Негоціант Південь” у добровільному порядку сплатило Сергієнко Т.М. та Сергієнко О.Ю. компенсацію у розмірі 173631,65 грн. згідно рішення Вознесенського міськрайонного суду.
Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
ТОВ „Негоціант Південь” не заперечує, що на момент скоєння ДТП водій Семенов С.М. перебував з ним в трудових відносинах.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Наведені законодавчі положення та встановлені судом обставини свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Доводи скаржника про те, що вимоги позивача до ТОВ „Негоціант Південь”, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, можуть бути задоволені лише у випадку якщо останній заподіяв шкоду забезпеченому транспортному засобу, тобто, якщо б автомобіль ВАЗ-21093 був зазначений у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності або якщо цей автомобіль у момент ДТП експлуатувався особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована на законних підставах, колегія суддів відхиляє оскільки наведене скаржником виключення стосується лише відшкодовання шкоди заподіяної транспортному засобу та майну, яке знаходиться в такому транспортному засобі. Проте, як свідчать позовні вимоги та надані документи на обґрунтування цих вимог, позивачем заявлені до стягнення суми витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника. До того ж враховуючи положення ст. 32 Закону, колегія суддів зазначає, що випадок за цією справою не є випадком, за яким МТСБУ звільняється від обов'язку відшкодування шкоди.
Відхиляється колегією суддів і посилання скаржника на відшкодування ним відповідно до вироку суду матеріальних та моральних збитків.
Як вже зазначалося вище Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області у справі №1-153/2007 від 06 серпня 2007 року було стягнуто з ТОВ „Негоціант Південь” на користь Сергієнко Т.В. в рахунок відшкодування матеріального збитку в розмірі 69217,65 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 грн., а всього 89217,65 грн.; стягнуто з ТОВ „Негоціант Південь” на користь Сергієнко Т.М. в рахунок відшкодування матеріального збитку в розмірі 22814 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди у сумі 40000 грн., а всього 62814 грн.; стягнуто з ТОВ „Негоціант Південь” на користь Сергієнко О.Ю. в рахунок відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 грн., але вищезазначене не звільняє відповідача від сплати витрат пов’язаних з виплатою страхового відшкодування.
Водночас, цим же вироком було встановлено й те, що позовні вимоги Сергієнко Т.М. про відшкодування шкоди в зв’язку з втратою годувальника суд залишив без розгляду, відповідно до ст. 328 КПК України, в зв’язку з недоведеністю розміру даної позовної вимоги, так як в судовому засіданні не представлено даних про розмір втраченого доходу, що підлягає відшкодуванню, на підставі ст.ст. 1197, 1200 ЦК України, залишивши за потерпілою Сергієнко Т.М. збереження права заявити позов в цій частині в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи зазначені вимоги закону та наведені вище висновки, обґрунтованою апеляційну скаргу ТОВ „Негоціант Південь” визнати не можна, що зумовлює її відхилення. За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 25 жовтня 2011 року по справі № 5016/2967/2011(17/129) відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Негоціант Південь” –без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Негоціант Південь” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 25 жовтня 2011 року по справі № 5016/2967/2011(17/129) залишити без змін.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 12.12.2011 року.
Головуючий суддя О.Ю. Аленін
Суддя Г.П. Разюк
Суддя С.І.Колоколов