ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" грудня 2011 р.Справа № 3/17-3383-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання Белянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 223, дата видачі : 01.06.11 р.
від відповідача: не з'явився.
від третьої особи: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Марфін банк”
на ухвалу господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року
у справі №3/17-3383-2011
за позовом Публічного акціонерного товариства „Марфін банк”
до відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міського управління юстиції
про визнання звіту про незалежну оцінку майна недійсним -
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство „Марфін банк” (далі –ПАТ „Марфін банк”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (далі –СПД ОСОБА_3.), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міського управління юстиції про визнання звіту про незалежну оцінку майна недійсним.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року (суддя Д'яченко Т.Г.) припинено провадження у справі № 3/17-3383-2011.
При винесенні ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна заява ПАТ „Марфін банк” не підлягає розгляду у господарських судах.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач (ПАТ „Марфін банк”) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. За доводами скаржника спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає вимогам ст.ст. 1, 21 ГПК України, а спірні правовідносини носять господарський характер.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Відповідач (Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3) своїх представників в судове засідання не направив, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (Відділ державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міського управління юстиції) належним чином повідомлялась про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 24.11.2011р., проте своїх представників в судове засідання не направила, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалась.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Марфін банк”, з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що у відділі державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного Управління юстиції Одеської області знаходиться на виконанні наказ господарського суду Одеської області від 08.12.2009 р. про примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду про стягнення боргу з Приватного малого підприємства „Содружество” на користь ВАТ „Морський транспортний банк” за кредитним договором №00100/125 від 09.09.2008 р.
Відповідно до замовлення відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного Управління юстиції Одеської області суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 була проведена оцінка цілісного майнового комплексу, за результатами якої було складено звіт про незалежну оцінку від 28.03.2011 р., згідно з яким ринкова вартість цілісного майнового комплексу склала 1 259 253, 00 грн., що по курсу НБУ на момент оцінки складає 158 694,00 дол. США.
На підставі ст. 58 Закону України „Про виконавче провадження” та за запереченням ПАТ „Марфін банк”, ТОВ „Експертна оцінка власності” було проведено рецензування звіту про незалежну оцінку цілісного майнового комплексу.
Згідно з вищезазначеним рецензуванням було зроблено висновок, що звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
Вищезазначений звіт про оцінку майна від 28.03.2011 р. і є предметом оскарження по даній справі.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Перелік спорів, підвідомчих господарському суду, визначено в ст.12 Господарського процесуального кодексу України. Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Відповідно до преамбули Закону України „Про виконавче провадження” цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 58 вищенаведеного закону визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.
Відповідно до положень вищенаведеного закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця. Приписи вищезгаданої норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ч.1 ст.58 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна визначається як документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору; звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном), чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна.
Аналіз положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст. ст. 3, 12) свідчить про те, що звіт про оцінку майна по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді.
Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Законодавство України не надає звіту про оцінку майна статусу документа, який мав би обов’язковий характер чи породжував права і обов’язки у певного суб’єкта чи кола суб’єктів, а отже такий звіт не може вважатися актом державного чи іншого органу і оскаржуватися в судовому порядку.
Таким чином, оспорювана оцінка майна, оформлена звітом про оцінку майна, є результатом практичної діяльності оцінювача з визначених питань, не є актом державного чи іншого органу та не може бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначений документ не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов’язки позивача та йому не адресований.
Реалізація майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”. Під час проведення торгів з реалізації відповідного майна воно може бути продано за ціною, яка може бути як вища, так і нижча від експертної. Отже, апелянтом фактично оскаржуються дії експерта-оцінювача, що виходить за межі підвідомчості, встановленої ст.12 ГПК України.
Згідно з ст. 33 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку. Отже, відсутність у вказаній нормі положень про оскарження оцінки в порядку позовного провадження підтверджує право позивача на оскарження в господарському суді звіту про оцінку майна, проведеного в рамках виконавчого провадження, в порядку ст.121-2 ГПК України.
Цієї ж позиції притримується Вищий господарський суд у своїй постанові від 28 лютого 2011 року у справі № 31/98.
З урахуванням викладеного, а також положень статті 12 ГПК України щодо справ, які підвідомчі господарським судам, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 статті 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України у позовному провадженні.
За таких обставин апеляційний господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ „Марфін банк”, а отже ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року про припинення провадження у справі №3/17-3383-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Марфін банк” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 12.12.2011 року.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.