ПОСТАНОВА

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                    Справа №2-а-3919/11

23 вересня 2011 року                                                                                 смт. Любешів

Суддя  Любешівського  районного  суду  Волинської області  Труш В.О.,   розглянувши   в   порядку  скороченого  провадження  справу  за адміністративним позовом ОСОБА_1   до  управління Пенсійного фону  України  в  Любешівському районі  про визнання дій відповідача  неправомірними, про зобов'язання його провести нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.39  Закону України “Про статус   і   соціальний   захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської катастрофи”,

встановив :

У поданій до суду  16 травня    2011 року позовній заяві Позивач   зазначає, що вона  проживає в АДРЕСА_1, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення, є потерпілою  від Чорнобильської катастрофи першої  категорії та непрацюючим пенсіонером.

У зв'язку з цим, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39  Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону), відповідачем їй  повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Останнім їй  на порушення вимог зазначеної  статті  Закону згадана доплата виплачуються в розмірах, визначених постановою  Кабінету Міністрів України “Про питання соціального захисту окремих категорій громадян”, що є значно меншим.

Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконним нормативними актами, при виплаті зазначеної доплати підлягає  застосуванню норма, передбачена  Законом, а  не  згаданою  постановою.

Просить суд постановити рішення, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату   підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбачених ст.39  Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01 лютого  2011 року   по день припинення   права.   

Відповідач  до  суду  заперечення   проти  позову   у  встановлений  ч. 3 ст. 183-2 КАС України   строк  не подав. Відповідно  до  розписки,  копію  ухвали про  відкриття  скороченого  провадження   відповідач  отримав  12  вересня   2011   року.

Відповідно  до   п. 2 ч. 5 ст. 183-2 КАС України  справа повинна    бути   розглянута  у порядку  скороченого провадження  не пізніше  трьох  днів  з  дня  закінчення  строків, передбачених  ч. 3 цієї  статті, якщо  до  суду  не  було  подано  заперечення  відповідача  та  за  умови,  що  справа  розглядається  судом  за  місцезнаходженням   відповідача.

За таких  обставин, суд  дослідивши  подані позивачем докази, вважає позов підставним і таким, що підлягає до  часткового задоволення.

Судом встановлено, що Позивач  постійно проживає в АДРЕСА_1, є непрацюючим  пенсіонером  та потерпілим від Чорнобильської катастрофи першої категорії, є інвалідом ІІ групи захворювання,  пов"язаного з наслідками Чоорнобильської катастрофи.

Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, посвідченням громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Вказаний населений пункт, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.39 Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Вказаний розмір  підвищення до пенсії  зазнав змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому вказані статті залишились чинними в первинній редакції.

          Відповідно до Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнені прикінцеві положення пункту  4 певним змістом, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей  39, 50,  51,  52,  54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”,  статті  6  Закону  України  „Про соціальний захист  дітей  війни” застосовуються у порядку та  розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з  19 червня 2011 року, оскільки опублікувані в газеті “Голос України”за 18 червня 2011 року №110 (5110). Крім того, на виконання зазначених змін, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №745 від 6 липня 2011 року, якою визначений розмір виплати для соціальних категорій за статтями  39, 50,  51,  52,  54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”,  статті  6  Закону  України  „Про соціальний захист  дітей  війни”, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, оскільки опублікована в газеті “Урядовий кур’єр”за 23 липня 2011 року № 133 (4531).

          А тому, беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України №745 від 6 липня 2011 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення лише по 22 липня 2011 року включно.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні Позивачу  розміру  підвищення до пенсії застосуванню підлягаює ст.39 Закону, а не згадана постанова, оскільки остання істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

Виходячи з наведеного, суд приходить  до  висновку, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ч. 1 та ч.2 ст.39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат із врахуванням ст.53 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік”, ст.22 Закону України “Про державний бюджет України на 2011 за період в межах строку позовної давності,  тобто з  01 лютого  2011   року по 22 липня 2011 року включно.

Дії відповідача щодо невиплати Позивачу  підвищення до пенсії  у вказаному  розмірі  є неправомірними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов'язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачці саме УПФУ в  Любешівському  районі.

Керуючись ст.ст.  11, 17,  158, 160, 162,  183-2, 256  КАС України, ст.ст.39  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Законом України “Про державний бюджет на 2010, 2011 роки”, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області щодо невиплати  ОСОБА_1,  як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат,  згідно ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" -  неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області провести нарахування та виплату  ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, яка  проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з   01  лютого   2011 року по 22 липня 2011 року включно з врахуванням ст.53 Закону України “Про державний бюджет України  на 2010 рік”, сг.22 Закону України “Про державний бюджет на 2011 рік”та виплачених сум.

Звернути постанову до негайного  виконання.

В решті частини позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський  районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг, копії яких одночасно надсилається особами, які їх подають, до суду апеляційної інстанції.

          Суддя: