ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2011 року Справа № 38/5005/10730/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)
суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
представники сторін у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р. у справі № 38/5005/10730/2011
за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ
боржника товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Дем”, м.Дніпропетровськ
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011 року по справі № 38/5005/10730/2011 (суддя Бондарєв Е.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Дем”, м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дем”, м.Дніпропетровськ; вважаються погашеними вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 11 000 грн.; припинено повноваження ліквідатора у справі № 38/5005/10730/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Дем”, м.Дніпропетровськ ініціюючого кредитора фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ; провадження у справі припинено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, посилаючись на те, що, на думку скаржника, посадові особи боржника використовували схему мінімізації податкових зобов’язань та ліквідували підприємство, використовуючи процедуру банкрутства без проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства.
Скаржник вважає, що підприємство свідомо почало процедуру банкрутства за спрощеною системою для приховування своєї діяльності та уникнення сплати податків і зборів.
Ініціюючий кредитору відзиві на апеляційну скаргу просив залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки.
Згідно ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Відповідно до ст.41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.
Частиною 1 статті 210 Господарського кодексу України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов’язкових платежів).
Крім того, статтею 129 Конституції України, яка згідно до преамбули є Основним Законом України, і норми якої є нормами прямої дії, регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.
Отже в процедурі банкрутства в порядку ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу стосується прав або обов’язків органів ДПІ, а відтак остання не може бути позбавлена права оскарження зазначеної ухвали. Порушення прав органів ДПІ може полягати в тому, що у разі ліквідації платника податків за судовим рішенням у справі про банкрутство, ДПІ позбавлена права здійснити перевірку цього платника, що призводить до неможливості виконання функції органів ДПІ по контролю за правильністю обчислення та сплати податків.
З огляду на викладене, та оскільки Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не містить прямої заборони на оскарження податковими органами судових актів у справі про банкрутство, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкового органу не може бути припинено, а апеляційна скарга підлягає розгляду по суті.
Справа № 38/5005/10730/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Дем”, м.Дніпропетровськ порушена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2011 року в порядку ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у зв’язку з відсутністю керівних органів боржника-юридичної особи за місцезнаходженням.
Ухвала суду першої інстанції про порушення справи про банкрутство отримана представником скаржника 26.08.2011 року (а.с.31).
Відсутність боржника за місцезнаходженням підтверджена Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 15.08.2011 року (а.с.24-25).
Постанова про визнання боржника банкрутом від 23.08.2011 року, якою було зобов’язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровска у строк до 23.09.2011 року надати господарському суду та ліквідатору дані про рахунки, відкриті банкрутом, та наявність податкового боргу, була отримана представником скаржника 29.08.2011 року (а.с.34).
Листом вих.№ 29651/10/23-422 від 12.09.2001 року ДПІ просила не затверджувати ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора без підтвердження проведення перевірки, яку, як зазначає ДПІ в своєму листі, відповідні підрозділи починають протягом місяця після одержання того документа (судове рішення або відомості з ЄДР), що надійшов до органу державної податкової служби першим, згідно з п.11.2 Інструкції про порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби (а.с.35).
З матеріалів справи вбачається, що листом від 05.09.2011 року вих.№ 28858/10/14-046 Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська повідомила ліквідатора боржника про відсутність податкового боргу у боржника (а.с.53).
Оскаржувана ухвала суду від 04.10.2011 року отримана скаржником 12.10.2011 року (а.с.73).
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається що, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничним підприємством “Дем” (замовник) 17.10.2010 року укладений договір № 1712 про надання консультаційних послуг з питань пенсійного страхування, згідно з пунктом 1.1 якого виконавець зобов’язується надати, а замовник прийняти та оплатити консультаційні послуги з питань пенсійного страхування (далі –Консультаційні послуги).
Пунктами 4.1,4.2 вказаного договору сторони узгодили, що за надання передбачених договором послуг замовник сплачує виконавцю винагороду; вартість послуг виконавця за цим договором визначається відповідно до акту прийому-здачі робіт. Оплата за цим договором здійснюється у безготівковій формі не більше ніж через 10 днів після надання послуг; оплата також може здійснюватися у вексельній формі.
Згідно до актів здачі-приймання робіт №ОУ-2012/1 від 20.12.2010 року та № ОУ-3012/11 від 30.12.2010 року замовник прийняв від виконавця консультаційні послуги з питань пенсійного страхування на загальну суму 11 000 грн. (а.с.11-12)
Надані послуги боржник оплатив простим векселем серії АА №1629957 від 11.01.2011 року на суму 11 000 грн. зі строком платежу “за пред’явленням”, який був отриманий фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 згідно з Актом приймання-передачі векселя 11.01.2011 року (а.с.13-15).
Вказаний вексель був переданий державному нотаріусу Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Єремеєвій А.В. для вчинення протесту про неоплату, так як при пред’явленні векселя до платежу боржник суму векселя не сплатив.
Відповідно до ст.87 Закону України “Про нотаріат” та пункту 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172, державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Єремеєвою А.В. 29.07.2011 року було вчинено виконавчий напис №4-2148, який переданий кредитором до Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції і 01.08.2011 року відкрите виконавче провадження.
Боржник суму боргу не сплатив.
Постановою Державної виконавчої служби від 15.08.2011 року (а.с.19) виконавчий напис від 29.07.2011 року №4-2148 повернуто стягувачеві без виконання з причин відсутності боржника за місцезнаходженням, а також оскільки майно та грошові кошти не виявлено.
За приписами ст.52 Закону України Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.
Таким чином, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі як у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, так і у випадку їх сукупності.
Даної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 10.02.2004 року у справі № 02-2-24/12673, від 17.02.2004 року у справі № 02-2-24/12669.
Як вже зазначалось вище, ініціюючим кредитором надані належні докази відсутності боржника за місцезнаходженням, а саме: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 15.08.2011 року.
Частинами 1,2,4,5 статті 32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:
- показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);
- відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;
- копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;
- реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;
- документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.
Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.
У разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.
Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
До звіту ліквідатора серед інших документів надані ліквідаційний баланс та реєстр вимог кредиторів.
З ліквідаційного балансу (а.с.41) вбачається, що у банкрута відсутні будь-які товарно-матеріальні цінності та інші активи, які належать банкруту на праві власності чи повного господарського відання.
За запитом ліквідатора були надані відповіді: комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” вих.№11326 від 16.09.2011 року, Управління Держкомзему у м.Дніпропетровськ вих.№7/9066/6/7 від 07.09.2011 року, Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області вих.№14/1РЕР-3461 від 31.08.2011 року, Інспекції Державного технічного нагляду вих.№2703-02-13 від 05.09.2011 року, територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області вих.№04-14/1863 від 31.08.2011 року, Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ вих.№15689/3 від 08.09.2011 року про те, що за боржником нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, не зареєстровано, виконавчі провадження у відношенні боржника відсутні.
Про відсутність заборгованості у боржника за обов’язковими платежами свідчать надані ліквідатором до матеріалів справи відповіді: Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі мДніпропетровська вих.№12920/08-44 від 07.09.2011 року, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську вих.№3095ю від 02.09.2011 року, Бабушкінської районної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності вих.№ 11-26/1286 від 01.09.2011 року, Бабушкінського районного центру зайнятості вих.№1288 від 02.09.2011 року, а також Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська вих.№28858/10/14-046 від 05.09.2011 року.
Доказів звернення Державної податкової інспекції у Бабушукінському районі м.Дніпропетровська до суду та ліквідатора із заявою з грошовими вимогами до боржника матеріали справи не містять.
Доказів наявності у боржника будь-яких майнових активів, які можна включити до складу ліквідаційної маси, скаржником не надано.
Також скаржником не надано і доказів наявності боржника за місцезнаходженням або наявності фактичного місця ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю банкрута та здійснення управління і обліку.
Щодо доводів скаржника про те, що винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали позбавило податковий орган можливості проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, судова колегія зауважує на наступне.
Відповідно до п.78.1.7 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України.
Пунктом 11.2 Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 979 від 22.12.2010 року, встановлено, що у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):
заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданою згідно з пунктом 11.1 цього розділу;
відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;
відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу;
судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.
У разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.
Призначається перевірка, яку відповідні підрозділи розпочинають протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим (п.11.3 Порядку обліку платників податків і зборів).
Згідно з п.78.6 ст.78 Податкового кодексу України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України регламентовано, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва –5 робочих днів, інших платників податків –10 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва –не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків –не більш як на 5 робочих днів.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2011 року по справі №38/5005/10730/2011 про порушення провадження у справі про банкрутство була отримана представником скаржника 26.08.2011 року (а.с.31), а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2011 року по справі № 38/5005/10730/2011 про визнання товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Дем” банкрутом, якою податковий орган було зобов’язано до 23.09.2011 року (тобто у місячний строк з дня винесення постанови) повідомити про наявність податкового боргу та рахунки, відкриті банкрутом, отримана Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська 29.08.2011 року (а.с.34).
На час винесення оскаржуваної ухвали (04.10.2011 року) Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська не надано як доказів видачі наказу керівника податкового органу про проведення документальної позапланової перевірки, так і результати проведення такої перевірки (п.п.78.1.7, 78.4 Податкового кодексу України).
Враховуючи вищенаведене, і те, що скаржником не надано доказів наявності у банкрута майна (інших активів), яке можна включити до ліквідаційної маси, як і не надано доказів наявності останнього за місцезнаходженням або наявності фактичного місця ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю банкрута та здійснення управління і обліку, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора, ліквідацію юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Дем” та припинення провадження у справі.
Підстави для скасування ухвали, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Керуючись ст.ст.101-103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р. у справі № 38/5005/10730/2011–залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.М. Лисенко
Суддя О.В.Джихур
Суддя О.М. Виноградник