Справа № 2-а-5790/2011

                                                                     П О С Т А Н О В А

                                                          І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2011 Суддя Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області ОСОБА_1 розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації  Макіївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік, -  

                                                                    В С Т А Н О В И В:

              Позивач  29.08.2011 р. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації  Макіївської міської ради про визнання дій неправомірними, та стягнення недоотриманих сум разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірі 3575,00 грн.

              У позові свої вимоги мотивує тим, що  вона є вдовою інваліда війни відповідно  до ст. 15 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту” від 22.10.1993 року.  Щорічно до 5 травня їй виплачується грошова допомога у  розмірі 5 мінімальних пенсій  за віком. У 2011 році мінімальна пенсія за віком становить  з 01.04.2011 року –764.00 грн., але відповідач провадив їй у вищезазначений період виплату одноразової щорічної грошової допомоги як вдові інваліда війни до 5 травня в розмірі меншому, ніж це передбачено чинним законодавством. Крім того просила розглядати справу без її участі, на своїх позовних вимогах наполягає у повному обсязі.

         Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте надав суду заперечення, в яких зазначено, що позивачу щорічна грошова допомога до  дня Перемоги надавалась відповідно до чинного  законодавства, через що просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі  та справу розглянути у їх відсутність з урахуванням даних заперечень.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, з урахуванням положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у справі матеріалами.

         Дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

       Позивач згідно посвідчення серії С № 109516 є дружиною померлого інваліда війни та має право на пільги встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

       Статтею 15 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічно до 5 травня дружинам померлих інвалідів війни  виплачується щорічна разова допомога в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.   Фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію Закону України № 3551-ХІІ, здійснюється за рахунок коштів державного та міського бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону відповідно до ст. 17-1 цього закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення. На відповідача покладений обов’язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених Законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Спору про право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня  між сторонами немає, спір виник  тільки  про розмір  вказаних виплат.

     Позивачу була здійснена виплата щорічної грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня за  2011рік в сумі 245.00  грн. у квітні 2011року, що підтверджується  довідкою від 03.10.2011 року № 01-2048-6\2 УПСЗН, тобто відповідача.

Згідно Постанові Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році згідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистськиї переслідувань” розмір виплати щорічної разової допомоги сім”ям померлих ветеранів війни становить 245 грн.

       Отже, виплати позивачу здійснені у розмірі, встановленому законодавством України  на відповідний рік .

       Тобто, в даному випадку на період виникнення зазначених спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня  членам сім”ї померлих ветеранів війни.

      Згідно  зі ст.75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція  України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.     Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: ”Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те що з прийняттям нового акта, якщо інше  не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше”.

     За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду  України є обов’язковими до виконання на території  України.

    Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми , яка прийнята пізніше.

      Розглядаючи позовні вимоги про стягнення сум недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги позивачу як дружині померлого інваліда війни до 5 травня за  2011 рік, вихожу з наступного.

    Законом України "Про державний бюджет України на 2011 рік"  зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги не вносились. Тобто, на спірний період Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є діючим і слід керуватися тільки цим спеціальним законом, згідно з ст. 15 якого дружинам померлих інвалідів війни виплачується щорічна одноразова допомога до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.      

      Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.          Законом України "Про державний бюджет України на 2011 рік" сума прожиткового мінімуму з 01 квітня 2011року на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено у розмірі   764 грн. Тому позивач повинен був отримати за 2011 рік одноразову допомогу до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі: 764 грн. х 5 = 3820.00 грн. Але, фактично вона отримала  щорічну разову допомогу до 5 травня за 2011 рік в розмірі 245.00 грн. В зв”язку з цим вважаю за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача щорічну разову допомогу до 5 травня за 2011 рік в розмірі  3820,00 –245,00 = 3575,00 грн.

       Доводи відповідача, наведені  у запереченнях  на  позов не можуть бути  прийняті  до уваги при постановлені рішення по справі, оскільки вони суперечать встановленим фактичним обставинам по справі.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 15, 17-1, 22 Закона України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.22 Конституції України, ст.ст.  8,10,11,14,69-71, 86, 104, 159-163, 167   КАСУ, суддя,-

                                                                ПОСТАНОВИВ :   

       Позовні вимоги  ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації  Макіївської міської ради про  стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги за 2011 рік - задовольнити.    

     Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації  Макіївської міської ради на користь  ОСОБА_2 3575,00 грн. недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як дружині померлого інваліда війни до 5 травня за 2011 рік. 

       Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Совєтський районний суд м.Макіївки протягом 10 днів з дня отримання її копії.

      Суддя                             С.                  ОСОБА_1