УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року липня місяця „16" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді; Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Шаповалової О. А.
При секретарі: Іванові O.K.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кооперативу „Якір" про визнання незаконним і відміну рішень правління кооперативу, визнання права власності на літній майданчик, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до кооперативу „Якір" про визнання незаконним і відміну рішень правління кооперативу, визнання права власності на літній майданчик, мотивуючи свої вимоги тим, що вказані рішення протирічать вимогам закону і уставу кооперативу та порушують його права власника.
Представник кооперативу позовні вимоги не визнав і пояснив, що позивачем самовільно збудовано навіс і огорожу над елінгом № 22 і тому ці прибудови підлягають знесенню, позивач не виконує робіт по ремонту елінгу № 13 в блоці 14, а також не виконує рішень правління кооперативу, у зв'язку з чим він підлягає виключенню з членів кооперативу.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. частково задоволені. Визнано незаконним і відмінено п.3 рішення правління кооперативу „Якір" від 27 червня 2006 року /протокол № 32/, п. 2 підпункту 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.6 рішення правління кооперативу „Якір" с Миколаївка від 11 липня 2006 року, яким ОСОБА_1. виключений із членів кооперативу „Якір", елінг № 14 в блоці 15 виставлений на продаж з аукціону, начальник бази-причалу кооперативу „Якір" Міськович Є.В., зобов'язаний звільнити елінги № 21 і 22 блоку № 15 від самовільних прибудов. В частині визнання за ОСОБА_1 права власності на металевий навіс і огорожу над елінгом № 21 і 22 блоку 15 кооперативу „Якір" с Миколаївка відмовлено. Стягнуто з кооперативу „Якір" с Миколаївка Сімферопольського району на користь ОСОБА_1. судові витрати в сумі 90 грн.
Додатковим рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2007 року стягнуто з кооперативу „Якір" /Сімферопольський район/ на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 700 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності на літню площадку з металевим навісом та огорожею „н/А" з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і доказам, які були надані позивачем.
Справа № 22-ц-2510/2007 р. Головуючий суду першої інстанції
Поєдинок А.О.
Доповідач Горбань В.В.
У запереченнях на апеляційну скаргу кооператив «Якір» просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити, як необгрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вислухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання права власності на літню площадку з металевим навісом та огорожею н/А, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог. При цьому визнав встановленим, що надбудови відносно яких позивач просить встановити право власності є самочинним будівництвом.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
При апеляційному перегляді питання встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності № 2162, виданого на підставі розпорядження Сімферопольської райдержадміністрації № 660-р від 18 червня 2001 року, ОСОБА_1. є власником елінгу № 22 блоку № 15, площею104,5 кв.м у кооперативі «Якір», розташованого в с Миколаївка. Після здачі елінгу в експлуатацію, ОСОБА_1. збудував над покрівлею металевий навіс і по усьому периметру покрівлі огорожу без отримання дозволу на проведення зазначених будівельних робіт та належно затвердженого проекту.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 376 ЦК України Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельної ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Приймаючи до уваги правила зазначеної норми закону та встановивши, що ОСОБА_1 було здійснено будівництво металевого навісу над покрівлею і огорожі літнього майданчика без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що таке будівництво є самочинним, яке обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт.
Відповідно до правил статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивач не надав доказів, які б могли спростувати висновки суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що літній майданчик з металевим навісом і огорожею елінгу № 22 був збудований і прийнятий в експлуатацію у 2001 році одночасно з прийняттям елінгу, тому не може вважатися самочинним будівництвом, колегія суддів вважає необгрутованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Так, зі змісту технічного паспорту на елінг № 22 слідує, що навіс над літнім майданчиком збудований самочинно після акту прийомки в експлуатацію елінгу (а.с. 14).
Згідно з актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію, елінг № 22 блоку № 15, площею 104,5 кв.м. у кооперативі «Якір», розташованого в с Миколаївка, був прийнятий у експлуатацію загальною площею 104, 5 кв. М. (а.с. 79).
Із свідоцтва про право власності також слідує, що ОСОБА_1. є власником елінгу № 22 блоку № 15, площею 104,5 кв.м (20).
За таких обставин, колегія суддів вважає встановленим, що будівництво навісу над літнім майданчиком і огорожі було здійснено після введення елінгу № 22 в експлуатацію без належного дозволу і проекту, що є самочинним будівництвом.
Дані обставини також встановлені рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2004 року, які відповідно до правил ч.3 ст. 61 ЦПК України мають преюдіційне значення і не підлягають доказуванню при розгляді даної справи (а.с.28-29).
Що стосується посилання позивача на технічний висновок про надійність відповідальних несущих конструкцій і якісність виконаних робіт, яким на його думку, підтверджується факт одночасного будівництва спірного навісу і огорожі з елінгом № 22 та введення їх в експлуатацію, то колегія не приймає його до уваги, оскільки у зазначеному технічному висновку є вказівка лише на те, що покрівля експлуатується, без посилання на наявність металевого навісу над нею та її огорожі по усьому періметру /а.с. 158-159/.
Оскільки за правилами ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього, посилання позивача на ст. 392 ЦК України є безпідставним.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення суду не оскаржується в тій частині, де суд задовольнив вимоги ОСОБА_1. і додаткове рішення про стягнення витрат на правову допомогу від 29.01.2007 року, колегія суддів не вправі входити в обговорення правильності висновків суду, тому в цій частині рішення визнаються законними і обґрунтованими.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2006 року і додаткове рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.