№2-о-137/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 року           Торезький  міський суд  Донецької області в складі:

головуючої-судді                             ОСОБА_1

при секретарі                                      Воробйової І.О.

за участю представника заявника        ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Торезі справу за заяву ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, заінтересована особа Торезька міська рада, про встановлення факту знаходження на утриманні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду спочатку з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю, потім 08.11.2011р. на зміну заявлених вимог вона звернулася до суду з заявою в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 про встановлення факту перебування на утриманні, в якій вказала, що 29.03.2003 року померла ОСОБА_5, яка постійно проживала у приватизованій квартирі №26, розташованій в будинку №5 по вул.Висоцького у м.Торезі, після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з вказаної квартири, що належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 14.07.1993 року.

Вона (заявниця) разом зі своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стала проживати з ОСОБА_5 однією сім’єю та займатися веденням спільного господарства з травня 1997 року до дня смерті останньої по причині того, що вона страждала рядом захворювань та за станом здоров’я потребувала постійного стороннього догляду. З причини відсутності у ОСОБА_5 близьких людей або рідних, хто б міг за нею доглядати, вона (заявниця) за проханням ОСОБА_6 поселилася у її квартирі та почала за нею доглядати.

Другою причиною її проживання спільно з ОСОБА_5 було те, що у той час її колишній чоловік ОСОБА_7, з яким вона знаходилася в зареєстрованому шлюбі з червня 1992 року по 2008 рік, став зловживати спиртними напоями та наркотичними засобами, перестав працювати, не турбувався про неї з дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Він вигнав їх з будинку, який належав йому, у зв’язку з чим їй та її дитині не було де жити, вони відчували матеріальні труднощі.  Почавши проживати разом з ОСОБА_5,  вони прив’язалися один до одного; вона вела домашнє господарство, возила до лікарні ОСОБА_5, купувала ліки, а ОСОБА_5 з пенсії давала їй на гроші на придбання продуктів харчування, одяг їй та її дочки, оплату комунальних послуг. ОСОБА_5 наполягала на виклику додому нотаріуса для укладання заповіту або договору довічного утримання на її користь, але вона ці події не прискорювала із етичних міркувань, крім того,  не думала, що ОСОБА_5 так швидко помре.

У 2003 році вона за свої кошти провела обряд поховання ОСОБА_5, поставила пам’ятник на її могилі.  Після її смерті вона залишилася проживати у її квартирі, де і проживає у теперішній час, вона підтримує технічний стан квартири, проводить оплату комунальних послуг. Вона недавно дізналася, що відповідно до ст.531 ЦК України 1963 року, непрацездатні особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю та знаходилися на утриманні спадкодавця не менше одного року перед смертю до часу відкриття спадщини мають право на спадкування по закону. Дізнавшись про це, виходячи з того, що її неповнолітня дочка ОСОБА_8 проживала з ОСОБА_5 з травня 1997 року по день смерті останньої (приблизно 6 років), та фактично знаходилася на весь час на її утриманні, вона, діючи в інтересах дочки, звернулася до суду про встановлення факту знаходження на утриманні. Факт проживання її дочки з ОСОБА_5, померлої 29 березня 2003 року, та знаходження на її утриманні підтверджується актом обстеження  та показаннями свідків. Просить визнати факт знаходження неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утриманні ОСОБА_5, померлої 29 березня 2003 року, з травня 1997 року по 29 березня 2003 року (а.с.21)

ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що у 1997р. їх з матір’ю батько вигнав з дому і бабуся ОСОБА_5 їх пустила жити у свою квартиру, вона надавала гроші на придбання їм продуктів харчування, одягу, дозволяла користуватися городом, сама оплачувала комунальні послуги. Фактично вона перебувала на утриманні ОСОБА_5, оскільки мати тривалий час не працювала, а потім знаходила тільки тимчасову мало оплачувану роботу. Просила позовні вимоги  задовольнити.

ОСОБА_2 у судовому засіданні дала пояснення, аналогічні викладеним у заяві, додатково пояснила, що з травня 1997 року вона та її неповнолітня дочка ОСОБА_4, якій не було трьох років, залишилися без житла та засобів до існування, оскільки її колишній чоловік, який зловживав спиртними напоями, принижував її та бив, вигнав їх з свого будинку. До свої матері вона не пішла, так як там проживав зведений брат, який заперечував проти її повернення з дитиною. Тоді її з дитиною пустила до себе ОСОБА_5, яка їх повністю утримувала,  давала гроші на продукти харчування, одяг для доньки, комунальні послуги, а вона за нею доглядала.

Оскільки дитина була маленька, ОСОБА_5 хвора, то вона не працювала, не мала своїх доходів, її дитину та її саму повністю утримувала за свої кошти ОСОБА_5 З 2001 року вона почала шукати роботу, але знаходила тимчасову, працювала прибиральницею, отримувала мінімальну заробітну плату і не регулярно, часто не працювала взагалі.  З ОСОБА_5 вони проживали разом, вели спільне господарство, вона повністю утримувала її дочку, давала на неї гроші (дитина росла швидко, потребувала харчування, одягу), плату за проживання та комунальні послуги з них брала. Просила визнати факт  знаходження її неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утриманні ОСОБА_5, що померла 29.03.2003 року з травня 1997 року по 29.03.2003 року.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що заявниця у 1997 році опинилася з дочкою ОСОБА_8, якій не виповнилося трьох років, на вулиці та без засобів до існування, оскільки дитина була маленька, і вона не працювала, а її чоловік пив, їй не гроші на утримання не давав і вигнав їх з свого будинку. ОСОБА_5 пустила їх жити до себе у квартиру, дала їм житло, давала гроші на придбання продуктів харчування, одяг, дозволила користуватися її дачною ділянкою. Дитині необхідно було посилене харчування, постійно необхідний був одяг, а ОСОБА_2 не працювала, не мала доходів, доглядала за дочкою та ОСОБА_5, тому так склалося, що фактично неповнолітню дитину утримувала ОСОБА_9, оскільки тільки вона мала дохід і отримувала гарну пенсію, на яку утримувала дитину. Пізніше ОСОБА_2 находила тимчасову роботу прибиральниці, але це була тимчасова та низько оплачувана роботу, в результаті їй не хватала грошей на утримання ні себе, ні дитини. У судовому засіданні факт перебування ОСОБА_4 на утриманні ОСОБА_5 підтвердили свідки та досліджені у судовому засіданні докази. Просив вимоги заявлені вимоги задовольнити, визнати факт  знаходження неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утриманні ОСОБА_5, яка померла 29.03.2003 року, з травня 1997р. по 29 березня 2003р.    

Заінтересована особа Торезька міська рада, повідомлена у встановленому порядку про час та місце слухання справи, у судове засідання свого представника не направила, надала заяву, в якій  просила розгляд справи провести без участі представника міської ради та прийняти рішення на підставі матеріалів справи (а.с.30,43).

Вислухавши ОСОБА_2, діючу в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, представника заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 померла 29 березня 2003 року, у віці 76 років, актовий запис за № 81 (а.с.5). Згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 14.07.1993 року квартира №26, яка розташована за адресою: м.Торез, вулиця Висоцького, будинок №5, дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_5, квартира приватизована (а.с.7), на дану квартиру на ім’я ОСОБА_5 виданий технічний паспорт (а.с.8,9).

Згідно з домовою книгою для прописки громадян, які проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, була зареєстрована одна (а.с.10-12).

Згідно з довідкою УПФУ м.Торезі від 27.10.2011р. ОСОБА_5 знаходилася на обліку в УПФУ в м.Торезі Донецької області  та отримувала пенсію за віком при повному стажі щомісячно: з березня 2002р. –148,92грн., з квітня 2002р. до смерті –161,82грн. (а.с.24,25).

У актах обстеження, складених Пелагіївською селищною радою від 10.09.2011р., 10.10.2011 р.  вказано, що ОСОБА_2 з 1997р. по 2003р. була на утриманні та спільно проживала з ОСОБА_5 АДРЕСА_2, вони вели спільне господарство, вона доглядала за ОСОБА_5, яка проживала одна, рідних не мала та хворіла протягом 6 років. Коли ОСОБА_5 29 березня 2003 року померла, ОСОБА_2 провела обряд поховання, у теперішній час вона сплачує комунальні послуги, оскільки квартира ОСОБА_5 приватизована (а.с.6,22).

Згідно з довідкою Державної податкової інспекції у м.Торезі ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 як підприємець в ДПІ у м.Торезі на обліку не перебуває (а.с.23).

Згідно з довідкою УПФУ в м.Торезі Донецької області від 21.11.2011 року № 7894/08 в базі даних систем персоніфікованого обліку відомостей на застраховану особу ОСОБА_2 інформація за період з 2001 року по 2003 року по ПП «Содружество»(а.с.44).

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_2 з 25 вересня 1992 року перебуває у шлюбі, актовий запис за №102, шлюб зареєстрований Пелагіївською селищною радою м.Тореза Донецької області (а.с.51).

У паспорті на ім’я ОСОБА_4 вказано, що вона народилася 07 грудня 1994 року в м.Торезі Донецької області (а.с.52).

Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що ОСОБА_2 знає з дитинства, у неї був неблагополучний чоловік, з яким вона проживала, потім вони розійшлися, він її з дитиною вигнав. ОСОБА_5 не було рідних, вона прийняла до себе жити ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_8. Вони стали проживати разом, ОСОБА_5 утримувала ОСОБА_2 та її дитину, давала гроші на придбання продуктів харчування, одяг, оплату комунальних послуг, надавала безкоштовно житло, тобто вони жили на пенсію ОСОБА_5, яка утримувала як саму ОСОБА_2, так і її дочку ОСОБА_8. ОСОБА_2 доглядала за ОСОБА_5 ОСОБА_2 не працювала, але деякий час тимчасово працювала технічкою,потім була безробітною.

Відповідно до ст.531 ЦК України 1963 року до числа утриманців за законом відносяться непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше року до його смерті.

Відповідно до ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі про перебування фізичної особи на утримання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у травні 1997 року, не працюючи, здійснюючи догляд за малолітньою дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1,  залишилася без місця проживання та засобів до існування, її з дочкою пустила до себе у квартиру ОСОБА_11, яка утримувала неповнолітню ОСОБА_4. ОСОБА_11 давала гроші на придбання продуктів для харчування, одягу, оплачувала комунальні послуги.  ОСОБА_5 мала постійний дохід у вигляді пенсії, а ОСОБА_2 доглядала за нею та дочкою, не працювала, іноді знаходила тимчасову роботу прибиральниці. Свідок ОСОБА_10 підтвердила, що неповнолітня ОСОБА_4 перебувала весь час на утриманні ОСОБА_5 до смерті останньої 29.03.2003 року.

Тому у судовому засіданні знайшов підтвердження факт знаходження неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утриманні ОСОБА_5, яка померла 29.03.2003 року, з травня 1997р. по 29 березня 2003р.    

Іншим способом установити цей факт неможливо. Встановлення цього факту заявниці необхідно для оформлення спадщини на майно. Заінтересована особа заперечень не надала.

Тому вимоги заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.3,10,15,60,79,197,209,212,214,215,223,256,259 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Встановити факт перебування неповнолітньої ОСОБА_4, яка народилася 07 грудня 1994 року в місті Торезі Донецької області, на утриманні ОСОБА_5, яка померла 29 березня 2003  року, з травня 1997року по 29 березня 2003року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:ОСОБА_1