Справа № 2-4208/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.                                                                                                                   м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:  

головуючого судді                 Мунтян О. О.

при секретарі                        Скоріній М. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

«про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення», суд  -  

В СТАНОВИВ:

У липні  2011 року  позивач  ОСОБА_1   звернувся  до Суворовського районного суду м. Одеси  із  позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2011 року позовні вимоги у частині усунення перешкод у користуванні майном визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням за заявою позивача залишено без розгляду.

На обґрунтування своїх позовних вимог  позивач ОСОБА_1 зазначає, що він є власником квартири за № 159 у будинку за № 122 по проспекту Добровольського в місті Одесі на підставі  Договору купівлі –продажу від 10 червня 2011 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

По зазначені житловій площі зареєстровані та постійно проживають відповідачі у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які у добровільному порядку виселитись із займаного ними приміщення відмовляються, що в свою чергу, як зазначає позивач порушує його права власника нерухомого майна та враховуючи зазначені обставини вважає за необхідне звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів із підстав передбачених положеннями ст.ст. 319, 387, 391, 405, 406 ЦК України.

У судому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав просив суд позов задовольнити та усунути йому перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із займаного ними житлового приміщення квартири за № 159 у будинку за № 122 розташованого по проспекту Добровольського в місті Одесі. Додатково пояснив, що станом на час укладення вищеназваного Договору купівлі-продажу йому  було відомо, що між колишнім власником ОСОБА_6 та співвідповідачами по даному позову існує спір щодо укладеного у 1998 році між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 із членами родини з 3-х осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5  Договору піднайму даного житлового приміщення, оскільки він був представником ОСОБА_6 у судовому спорі, який розглядався  Суворовським районним судом м. Одеси.

Співвідповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не визнали, вказавши, що вони мешкають та зареєстровані у житловому приміщенні квартири за № 159 у будинку за № 122 розташованого по проспекту Добровольського в місті Одесі з 1998 року постійно на підставі Договору піднайму. Зазначений договір піднайму у встановленому Законом порядку не розірвано, а тому заявлені позовні  вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, з наступних підстав.

Положення ст. 29 ЦК України передбачають, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положеннями ст. 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору найму застосовуються положення про договір найму.

Згідно положень ст. 813 ЦК України у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

Вимогами ст. 170 ЖК України визначено, що при переході права власності на жилий будинок (частину будинку, квартиру), як якому знаходиться здане в найм жиле приміщення, до іншої особи договір найму зберігає силу до закінчення зазначеного в ньому строку. Якщо договір найму укладено без зазначення строку, новий власник будинку (квартири) вправі вимагати його розірвання у випадках і в порядку, передбачених ст. 168 ЖК України.

Так,  у судовому засіданні встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 10 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального  округу та зареєстрованого за № 1302  є власником квартири за № 159 у будинку за № 122  розташованому по проспекту Добровольськго в місті Одесі (а.с. 3-4)

Право власності  ОСОБА_1 на вищеназване нерухоме майно зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» за № 41 в книзі: 41 допк - 45, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав за № 30364482 від 21 червня 2011 року  (а.с. 7).

Позивач у справі ОСОБА_1 по житловому приміщенню квартири за № 159 у будинку за № 122  розташованому по проспекту Добровольськго в місті Одесі не зареєстрований (а.с. 8) та не мешкає, зазначені обставини сторонами у справі не заперечувались, а отже доказуванню не підлягають.

Згідно Довідки за № 377 від 24 червня 2011 року виданої Житлово-будівельним кооперативом «Іллічівський-24»на ім’я позивача у справі ОСОБА_1 у житловому приміщенні квартири за № 159 у будинку за № 122  розташованому по проспекту Добровольськго в місті Одесі постійно   проживають та зареєстровані відповідачі у справі  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з 1998 року на підставі Договору піднайму (а.с. 9).

Сторонами у справі не заперечувалось, а отже виходячи з вимог ст. 61 ЦПК України  доказуванню  не підлягає, що позивачу у справі станом на час придбання зазначеного нерухомого майна було достовірно відомо, що між колишнім власником ОСОБА_6  та співвідповідачами по даному позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5  існує спір щодо укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 із членами родини з 3-х осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5   Договору піднайму даного житлового приміщення.

Згідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим Рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 січня 2009 року встановлено, що згідно Договору піднайму від 12 лютого 1998 року ОСОБА_6 здав постійно в підойм житлове приміщення спірної квартири ОСОБА_2. Крім того, сторонами у справі не заперечувалось, що  оскільки ОСОБА_1 був представником ОСОБА_6 у цивільному процесі по якому ухвалено зазначене Рішення, про його існування йому до часу укладення вищеназваного Договору купівлі-продажу було відомо.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача у справі ОСОБА_1 на повідомлення яке направлялось колишнім власником спірного житлового приміщення ОСОБА_6 на адресу співвідповідачів за даним позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо розірвання Договору піднайму у зв’язку із його вселенням до приміщення, як на доказ якій підтверджує факт розірвання Договору піднайму, оскільки як встановлено  матеріалами справи, а саме згідно Довідки  за № 377 від 24 червня 2011 року виданої Житлово-будівельним кооперативом «Іллічівський-24»на ім’я позивача у справі ОСОБА_1, зазначеній Договір піднайму не розірвано.

В свою чергу порядок та умови розірвання Договору найму передбачені в т.ч. положеннями ст. 168 ЖК України.

Враховуючи зазначені обставини суд приходить до висновку, що між сторонами за вищеназваним позовом виникли правовідносини пов’язані із укладенням та розірванням Договору піднайму  від  12 лютого 1998 року, а тому посилання позивача на положення ст.ст. 319, 387, 391, 405, 406 ЦК України як на підставу задоволення заявлених вимог не можуть бути прийняті судом до уваги.

Суд критично ставиться до доводів позивача ОСОБА_1 щодо перешкоджання з боку співвідповідачів у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 йому щодо вселення у спірне житлове приміщення квартири, оскільки позивачем у порушення вимог ст. 10 ЦПК України не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначених обставин.

Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами у справі,  суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та  у їх задоволені слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 16, 29, 759, 761, 763, 774, 810, 823, 825 ЦК України, ст. 168, 170 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,  суд  -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення  – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

  Суддя: