ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005 р. у справі №31/390 (суддя Мороз В.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) у задоволенні позову про спонукання до оформлення права користування земельною ділянкою шляхом укладання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

У касаційній скарзі СПД-ФО ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. у справі №31/390, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача про спонукання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засіданні суду оголошувалися перерви до 15.06.2006 р. до 10 год. 00 хв. та до 22.06.2006 р. до 10 год. 45 хв.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 21.06.2006 р. №02-12.2/172 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого -судді Глос О.І., суддів: Бакуліної С.В., Цвігун В.Л.

Сторони після перерви не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Клопотання позивача (телеграма від 20.06.2006 р. №1607) про відкладення розгляду справи на пізніший термін у зв'язку з відсутністю позивача задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, позивач скористався своїм процесуальним правом взяти участь у судовому засіданні і надати відповідні пояснення по касаційній скарзі в засіданні суду 25.05.2006 р.; по-друге, відповідно до ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111⁷ ГПК України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

У 1999 р. приватним підприємцем ОСОБА_2 споруджено літній майданчик (кафе) "ІНФОРМАЦІЯ_1" на території ІНФОРМАЦІЯ_2, в подальшому перейменованого у кафе "ІНФОРМАЦІЯ_3". Відповідно до довіреності від 26.11.2003 р., виданої приватним підприємцем ОСОБА_2, приватного підприємця ОСОБА_1 (позивача) уповноважено користуватись та розпоряджатись зазначеним кафе.

Згідно з договором оренди об'єкта благоустрою міської комунальної власності від 30.12.2002 р. НОМЕР_1, укладеним між позивачем та Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради, останній як орендодавець надав позивачу у строкове платне користування об'єкт благоустрою загальною площею 233,0 м², розташований у парку культури та відпочинку ім.Б.Хмельницького, для використання під розміщення літнього майданчика "ІНФОРМАЦІЯ_3".

Відповідно до п. 4 зазначеного договору строк його дії складає з 30.12.2002 р. по 31.01.2003 р. У випадку відсутності письмової заяви однієї з сторін про зміну договору або його припинення за місяць до закінчення терміну дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах, які передбачені договором.

Після закінчення строку дії договору 31.01.2003 р., у зв'язку з відсутністю письмової заяви відповідача про зміну договору або його припинення, договір НОМЕР_1 був згідно з п. 4 договору продовжений до 31.12.2005 р.

14.05.2005 р. СПД-ФО ОСОБА_1 надіслала до Криворізької міської ради заяву з проханням надати договір оренди на право користування земельною ділянкою в ІНФОРМАЦІЯ_2 під розміщення літнього майданчика "ІНФОРМАЦІЯ_3" на підставі постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2005 р. у справі №18/208.

06.06.2005 р. Криворізьке міське управління земельних ресурсів листом №1586 повідомило позивача, що постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2005 р. у справі №18/208 обов'язок по укладенню договору оренди земельної ділянки під розміщення літнього майданчика "ІНФОРМАЦІЯ_3" на міську Раду не покладався.

Управління житлово-комунального господарства виконкому міської ради листом від 11.07.2005 р. №2425/8 повідомило позивача, що згідно з рішенням міської ради від 23.06.2004 р. №2002р. затверджено схему генерального плану ІНФОРМАЦІЯ_2, яка узгоджена з виконкомом Дзержинської райради, санітарно-екологічними службами міста, відділами та управліннями виконкому міськради, в тому числі і управлінням земельних ресурсів, і не передбачає розміщення в парку торгівельних об'єктів, у зв'язку з чим управління не має можливості погодити розміщення літнього майданчика в ІНФОРМАЦІЯ_2 Дзержинського району.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили всі обставини справи та дійшли правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Суб'єктом права державної власності на землю відповідно до ст. 14 Конституції України виступає держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Підставою набуття права користування земельною ділянкою є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах, встановлених цим Кодексом.

Порядок укладання договору оренди землі встановлено у ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Згідно ч.ч. 2-3 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Порядок надання у постійне користування земельної ділянки юридичним особам встановлений ст. 123 Земельного кодексу України.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду регулюється ст. 124 Земельного кодексу України.

Укладання договору оренди земельної ділянки неможливе без виконання суб'єктами земельних правовідносин встановленої законодавством процедури.

Господарськими судами встановлено, що позивач всупереч вимог ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України звернувся з позовом про зобов'язання відповідача оформити право користування земельною ділянкою шляхом укладання договору оренди земельної ділянки без додержання встановленого законом порядку.

Звернення позивача 14.05.2005 р. з заявою до відповідача про надання договору оренди на право користування земельною ділянкою в ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2005 р. у справі №18/208 не відповідає встановленому законом порядку укладання договорів оренди землі, оскільки, як правомірно зазначено господарським судом, обов'язок укладання договору оренди земельної ділянки у ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначеною постановою Вищого господарського суду України на відповідача не покладався.

Таким чином, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111⁷ ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин постанова Дніпропетровського апеляційного господар ського суду від 21.03.2006 р. у справі №31/390 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, п. 1 ст. 111⁹, ст. 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_1, м.Кривий Ріг залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господар ського суду від 21.03.2006 р. у справі №31/390 -без змін.

Головуючий                                                                                    О.Глос

Судді                                                                                                 С.Бакуліна

                                                                                                          В.Цвігун