ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/52402.12.11

За позовом Приватного підприємства "Зевс"

ДоФізичної особи - підприємця ОСОБА_1  

Простягнення 1223, 16  грн.

                                                                                                                     Суддя  Спичак О.М.                                                                                                                                                  

Представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 –дов. № б/н від 08.07.2011 року;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Зевс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1   про стягнення  1223, 16  грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати товару поставленого згідно видаткової накладної, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на  суму 1223, 16 грн.

Ухвалою від 31.10.2011 року було порушено провадження по справі та  призначено її розгляд на 02.12.2011 року.

В судовому засіданні 02.12.2011 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2011 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд міста Києва, -

                                                        ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткової накладної № 13КК021392 від 11.08.2010 року скріпленої печаткам та підписами обох сторін (належним чином завірена копія містяться в матеріалах справи),  позивач поставив (товарно-транспортна накладна № 879474 від 11.08.2010 року, долучена до матеріалів справи) та  передав відповідачу товар –алкогольні напої на загальну суму 1 223, 16 грн., відповідач в свою чергу прийняв товар, проте, свої зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару не виконав, у зв’язку з чим у відповідача  перед позивачем утворився борг на суму  1 223, 16 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 1223, 16 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 07.07.2011 року про погашення заборгованості (опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек від 07.07.2011 року міститься в матеріалах справи), проте зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в  частині стягнення основного боргу в розмірі 1223, 16 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49,  82-85 ГПК України, господарський суд, –

                                                                  В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1   (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Зевс»(місцезнаходження: 83047, м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-А,  код ЄДРПОУ 31578034) 1223 (одна тисяча двісті двадцять три) грн. 16 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя                                                                                                О.М. Спичак

Дата підписання рішення

        09.12.2011 року