ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

____________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.11                                                                                 Справа № 26/203/2011

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання           Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрекс”, м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецхімбуд”, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 2924438 грн. 36 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –представник за довіреністю ОСОБА_1, довіреність №103 від 01.01.2011;

від відповідача –не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини  справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №2051/06/06п від 06.06.2011 в сумі 2000000 грн. 00 коп., штрафу в сумі 600000 грн. 00 коп., пені в сумі 320000 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 4438 грн. 36 коп.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного  представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 №01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено  відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрекс” (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецхімбуд” (продавець, відповідач) 06.06.2011 був укладений договір поставки №2051/06/06п (далі-договір), за умовами якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець –прийняти і оплатити товар, вказаний в п.1.2 на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що під товаром, згідно умов договору розуміється наступне: олія соняшникова, шрот соняшниковий, виготовлений з соняшника врожаю 2010 року, кормовий фосфатидний концентрат, виготовлений з соняшника врожаю 2010 року; лузга.

Відповідно до п.2.1 договору кількість товару, що продається, обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід’ємними частинами цього договору.

Згідно п.3.1 ціна і загальна вартість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору.

В п.3.3 договору сторони домовились, що порядок оплати –оплата здійснюється у вигляді передплати 100% вартості товару протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку покупцю. Можлива оплата товару частинами.

Згідно п.6.3 договору у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості непереданого (несвоєчасно переданого) товару за кожен день прострочення і, крім того, відшкодовує всі завдані збитки.

На виконання вказаних умов договору 06.06.2011 між сторонами була укладена специфікація №1 до договору поставки №2051/06/06п від 06.06.2011, в якій сторони обумовили, що постачальник зобов”язаний поставити покупцю до 05.08.2011 олію соняшникову в кількості 600 тон на суму 6866400 грн. 00 коп., шрот соняшниковий в кількості 600 тон на суму 1080000 грн. 00 коп., кормовий фосфатидний концентрат в кількості 9 тон на суму 18000 грн. 00 коп., лузгу в кількості 225 тон на суму 270 грн. 00 коп. Сума вказаної специфікації склала 7694670 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ (п.1 специфікації).

Відповідно до п.3 специфікації у випадку прострочення поставки (непоставки) оплаченого товару, постачальник зобов’язується повернути покупцю оплату, на яку не був поставлений товар, протягом 5-ти календарних днів з моменту закінчення строку поставки (передачі). У випадку прострочення повернення оплати постачальник зобов’язаний оплатити покупцю штраф в розмірі 30% від вартості непоставленого в строк товару.

Враховуючи умови договору постави та специфікації до цього договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000007 від 10.06.2011 на суму 7964670 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ.

Позивач в обумовлений п.3.3 договору строк здійснив передплату частково в сумі 2000000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №456 від 15.06.2011 та №429 від 15.06.2011.

В свою чергу відповідач в обумовлений сторонами строк поставку товару не здійснив, тому позивач 05.08.2011 звернувся до відповідача з листом №3302/11, в якому просив повернути оплату в сумі 2000000 грн. 00 коп., в зв’язку з непоставкою товару.

Листом №81 від 08.08.2011 відповідач просив позивача продовжити строк поставки до кінця вересня 2011 року та укласти додаткову угоду. А у випадку відмови перенести строк повернення грошових коштів на 15-20 серпня.

Листом №1-180 від 30.08.2011 (а.с.19, докази надіслання а.с.20) позивач вимагав негайного повернення суми передплати в розмірі 20000000 грн. 00 коп. та сплати штрафу в сумі 600000 грн. 00 коп.

Також позивачем до матеріалів справи були надані листи №1-152 від 05.08.2011 та №1127 від 05.08.2011, з яких вбачається, що позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сватівська олія”  (місце передачі товару за договором поставки та за специфікацією №1) та просив останнього повідомити про наявність обумовленого в договорі поставки №2051/06/06п від 06.06.2011 товару, а ТОВ „Сватівська олія” повідомила, що на його складі не знаходиться будь-яке майно чи товар, які належать товариству з обмеженою відповідальністю „Спецхімбуд”.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Договір №2051/06/06п від 06.06.2011 за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України., в т.ч. параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на дату розгляду справи в суді товар, обумовлений специфікацією №1 від 06.06.2011, позивачу відповідачем не поставлений, внаслідок прострочення відповідачем строків його поставки, про що зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджено в судових засіданнях.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Сторонами у специфікації №1 від 06.06.2011 до договору поставки №2051/06/06п від 06.06.2011 передбачено обов’язок постачальника, а в даному випадку це відповідач, повернути покупцю, тобто позивачу, оплату, на яку не був поставлений товар протягом 5 календарних днів (п.3. специфікації).

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю  оплатити  товар  до  його передання продавцем (попередня оплата),  покупець повинен здійснити оплату в строк,  встановлений договором  купівлі-продажу,  а  якщо  такий  строк не встановлений договором,  - у строк,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.   У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В даному випадку  п.3.3 договору поставки №2051/06/06п від 06.06.2011 сторони передбачили 100 % передплату вартості товару покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Як вбачається із матеріалів справи, рахунок-фактура №СФ-000007 від 10.06.2011 виставлений відповідачем на суму 7964670 грн. 00 коп., а оплачений позивачем лише частково в сумі 2000000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у  зобов'язанні  свого обов'язку  або за наявності очевидних підстав вважати,  що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або  виконає його  не  в  повному  обсязі,  друга  сторона  має  право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В даному випадку відповідач не скористався своїм правом, передбаченим вказаною статтею.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

Специфікацією до договору №1 від 06.07.2011 сторони передбачили в п.1 строк передачі товару до 05.08.2011, який відповідачем не дотриманий, а тому з 06.08.2011 у відповідача виник обов’язок відповідно до п.3 вказаної специфікації повернути позивачу оплату, на яку не був поставлений товар, тобто суму 2000000 грн. 00 коп.

Крім того, позивач звертався до відповідача з вимогою №1-180 від 30.08.2011 про повернення суми попередньої передплати в розмірі 2000000 грн. 00 коп., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, позивачем належним чином обґрунтована та підлягає до задоволення вимога про стягнення передплати за договором поставки в сумі 2000000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 600000 грн. 00 коп. та пені за період з 06.08.2011 по 07.09.2011 в сумі 320000 грн. 00 коп.

Вказані вимоги підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами  2 та  3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.3 специфікації №1 від 06.06.2011 до договору поставки сторони передбачили відповідальність постачальника сплатити штраф в розмірі 30% від вартості непоставленого товару. Оскільки відповідач не поставив товар на суму 20000000 грн. 00 коп., то позивач правомірно нарахував йому штраф у розмірі 30%, що склав 600000 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В даному випадку позивачем вірно зроблене посилання на вказану статтю, оскільки має місце порушення саме господарського зобов’язання, а не грошового, до якого слід застосовувати приписи Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до п.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.  При цьому  розмір  санкцій   може   бути   встановлено   договором   у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або  у  певній,  визначеній  грошовій  сумі,  або  у  відсотковому відношенні   до  суми  зобов'язання  незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).

В п.6.3 договору поставки №2051/06/06п від 06.06.2011 сторони обумовили, що у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості непереданого (несвоєчасно переданого) товару за кожен день прострочення і, крім того, відшкодовує всі завдані збитки.

Таким чином нарахування пені також є обгрунтованим.

Згідно ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України на   суму   попередньої   оплати   нараховуються  проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від  дня,  коли  товар  мав бути  переданий,  до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому  суми  попередньої  оплати.  Договором  може  бути встановлений   обов'язок  продавця  сплачувати  проценти  на  суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних з посиланням на ст.536  та ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України за   користування   чужими   грошовими   коштами   боржник зобов'язаний   сплачувати   проценти,  якщо  інше  не  встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Таким чином обґрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідач 3% річних за період з 11.08.2011 по 07.09.2011 в сумі 4438 грн. 36 коп.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання позивача 1-221 від 03.11.2011 про повернення оригіналу поштової квитанції №7450 від 23.09.2011 судом задовольняється.

У судовому засіданні 24.11.2011 були оголошені  вступна  та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрекс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецхімбуд” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецхімбуд”, вул.Гагаріна, б.106, кв.109, м.Сєвєродонецьк Луганської області, код 31845491 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрекс”, вул.Капітана Ратникова, б.1, м.Донецьк, код 25602906 суму передплати за договором №2051/06/06п від 06.06.2011 та специфікації №1 до нього в сумі 20000000 грн. 00 коп., штраф в сумі 600000 грн. 00 коп., пеню в сумі 320000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 4438 грн. 36 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі  25500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

3.Повернути позивачу оригінали фіскального чеку №7450 від 23.09.2011 та  квитанції №15.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України     рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.11.2011.

Суддя                                                                                      С.С. Єжова

Помічник судді                                                                                С.І. Заєць