ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.11.11 Справа № 26/210/2011
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м.Луганськ
до Державного підприємства „Донбасантрацит”, м.Красний Луч Луганської області
про стягнення 12580 грн. 03 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача –провідний юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність №500 від 20.04.2011;
від відповідача –представник не прибув.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 12580 грн. 03 коп.
Позивач поясненням №20юр від 24.11.2011 повідомив, що відокремленим підрозділом „Краснолуцька автобаза” 24.09.2011 сплачено позивачу 2000 грн. 00 коп., тобто до подання позову.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказане уточнення приймається судом до розгляду.
Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 №01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.
Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” (позивач, постачальник) та Державним підприємством „Донбасантрацит” (відповідач, споживач) 01.01.2011 був укладений договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення №141/1 з протоколом розбіжностей по п.2.3 договору.
Оскільки сторони не дійшли згоди відносно спірного пункту договору, рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.2011 по справі №8/5пд/2011 врегульовано розбіжності, які виникли при укладенні договору №141/1, виклавши спірний пункт в редакції позивача.
Таким чином договір укладено з 07.04.2011, а період з 01.01.2011 по 06.04.2011 вважається бездоговірним, але позивач був змушений надавати послуги з водовідведення, оскільки є монополістом з надання цих послуг, виставляв груп-рахунки, які відповідач приймав до сплати, але не розрахувався повністю.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов’язався постачати споживачу питну воду та примати від нього стічні води, а споживач своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення на умовах, визначених цим договором та виконувати інші умови даного договору.
Так позивач за бездоговірний період з 01.01.2011 по 31.03.2011 прийняв від відокремленого підрозділу позивача „Краснолуцька автобаза” 105,00м3 стоків на загальну суму 844 грн. 20 коп. та за період дії договору з 07.04.2011 по 31.08.2011 позивач прийняв від відповідача 175, 00 м3 стоків на загальну суму 1407 грн. 00 коп., які відповідач оплатив частково в сумі 529 грн. 97 коп. Заборгованість склала 1721 грн. 23 коп. По відокремленому підрозділу „Санаторій-профілакторій шахти імені „Ізвєстій” за період по договору з 07.04.2011 по 31.08.2011 було прийнято 2470 м3 стоків на загальну суму 19858 грн. 80 коп., що підтверджується лімітами та груп-рахунками. Відповідач частково оплатив надані послуги в сумі 9000 грн. 00 коп., тому заборгованість склала 10858 грн. 80 коп.
Оскільки в передбачений п.6.2 договору строк відповідач заборгованість не оплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як було встановлено при розгляді справи та підтверджено позивачем письмово, відповідач по відокремленому підрозділу „Краснолуцька автобаза” 24.09.2011 погасив заборгованість в сумі 2000 грн. 00 коп., тобто до подання позову позивачем. Таким чином у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не оспорено заборгованість за надані послуги з приймання стічних вод від відокремленого підрозділу „Санаторія-профілакторія шахти імені „Ізвестій” в сумі 10858 грн. 80 коп., яка і підлягає до задоволення.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 24.11.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м.Луганськ до Державного підприємства „Донбасантрацит”, м.Красний Луч Луганської області задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства „Донбасантрацит”, вул.Косіора, б.10, м.Красний Луч Луганської області, код 32446546 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м.Луганськ, кв.Пролетаріату Донбасу, б.166, код 35554719 заборгованість в сумі 10858 грн. 80 коп., державне мито у сумі 108 грн. 58 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 203 грн. 71 коп., видати наказ позивачу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 29.11.2011.
Суддя С.С. Єжова
Помічник судді С.І. Заєць