Справа № 757/309/25-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/3682/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року про продовження строку тримання під вартою,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023000000001316 від 14 липня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.4 ст.28 ч.2 ст.317, ч.2 ст.209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311, ч.4 ст.28, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 311, ч.4 ст. 28, ч.2 ст.317, ч.2 ст.209 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.1 ст.309 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , посилаючись на обґрунтованість підозри, а також на наявність ризиків, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу щодо кожного з обвинувачених та які продовжують існувати на даний час.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року вищевказане клопотання задоволено та продовжено обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 08 травня 2025 року включно.

Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинувачених під вартою, вказав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися, зокрема, можливість обвинувачених ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), оскільки вони обізнані про суворість передбаченого законом покарання, у випадку визнання їх винуватими. Також, на переконання суду першої інстанції, існують ризики того, що обвинувачені зможуть незаконно впливати на свідків, які ще не допитувалися судом, або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду, задовольнити клопотання сторони захисту про застосувавши до останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов`язання, відмовивши у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 . У випадку неможливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просить відповідно до ч.3 ст.183 КПК України визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання останнім обов`язків, передбачених КПК України, у мінімально можливому розмірі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що в ході розгляду клопотання прокурором не було доведено обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою. Зокрема, прокурором належним чином не було зазначено та обґрунтовано обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Сторона захисту вказує, що обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де характеризується виключно з позитивної сторони, мешкає разом зі своєю родиною: дружиною - ОСОБА_14 та їх малолітнім сином ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має дуже незадовільний стан здоров`я, про що надано копії медичної документації, раніше не судимий, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебував і не перебуває. Крім того, вказує на те, що в порушення ч. 3 ст. 183 КПК України, суд першої інстанції не визначив розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Про розгляд апеляційної скарги захисник та обвинувачений повідомлені, захисник в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про розгляд апеляційної скарги за участю обвинуваченого до суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв`язку з продовженням існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.

Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.

Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи захисника, що заявлені прокурором ризики ґрунтуються лише на припущеннях, є безпідставними, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Посилання захисника на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, а судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.

Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_7 має незадовільний стан здоров`я не є обґрунтованими, оскільки надані суду матеріали не містять відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у тому числі за станом здоров`я.

Доводи апеляційної скарги про міцність соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема, наявності в нього дружини та малолітнього сина, то, на думку апеляційного суду, вказані обставини не зменшують встановлені ризики та не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки не завадили його злочинним діям.

Щодо посилань захисника про порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 183 КПК України, то колегія суддів вважає зазначити наступне.

Так, відповідно до п.5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема, і у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, діючи у межах вимог п.5 ч.4 ст.183 КПК України.

Відтак, колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_16 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.

Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому немає підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419,422-1 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 08 травня 2025 року включно, - без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Суддя: Суддя: