ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
15 червня 2006 р. |
№ 5/2970 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого, судді: суддів: |
Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
|
касаційну скаргу |
Летичівського районного споживчого товариства |
|
на рішення |
господарського суду Хмельницької області від 20.01.2006 |
|
та постанову |
Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 |
|
у справі |
№ 5/2970 |
|
за позовом |
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, смт. Летичів, Хмельницька обл. |
|
до |
Летичівського районного споживчого товариства, смт. Летичів, Хмельницька обл. |
|
про |
стягнення 48179,47 грн. -збитків та моральної шкоди |
|
за участю представників сторін: |
|
від позивача: |
ОСОБА_2 за дов. від НОМЕР_1 (у справі) |
|
від відповідача: |
Слободанюк М.Г. -голова правління; Рузіахунова Л.В. за дов. від 14.06.2005 №3 |
ВСТАНОВИВ:
05.05.2005 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Летичівського районного споживчого товариства на підставі ст.ст. 440, 4401 Цивільного кодексу УРСР, ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України матеріальних збитків, пов'язаних з проведенням ремонту частини приміщення ?Гастроном?, який знаходиться за адресою:
Доповідач: Продаєвич Л.В.
АДРЕСА_1 у розмірі - 43179,47грн. та 5000,00 грн. - моральної шкоди.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що розраховуючи на викуп або оренду приміщення гастроному для здійснення підприємницької діяльності, підприємцем з дозволу та за погодженням голови правління районного споживчого товариства за власні кошти були здійснені ремонтні роботи, проте зазначене приміщення райспоживтовариством було продане з торгів іншій особі, у зв'язку з чим понесені позивачем витрати є збитками останнього.
У відзиві на позов Летичівське районне споживче товариство проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно з п. 3.2.1 договору оренди основних засобів від 23.12.2002 проведення реконструкції, технічного переоснащення, поліпшення орендованого приміщення здійснюється орендарем лише з письмового дозволу орендодавця, оскільки письмове погодження проведеного ремонту відсутнє, відповідно немає підстав для відшкодування позивачеві понесених ним витрат.
У зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.06.2005 провадження у справі було припинено.
Ухвалою господарського суду від 10.11.2005 провадження у справі поновлено.
Господарським судом 20.12.2005 проведено огляд приміщення колишнього магазину ?Гастроном?, про що складений протокол, яким засвідчений факт проведення підприємцем ремонтних робіт в орендованій частині приміщення, перелік та об'єм яких відповідає дефектному акту та кошторису.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.01.2006 (суддя: Грамчук І.В.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 (судді: Пасічник С.С. -головуючий, Гулова А.Г., Шкляр Л.Т.) -позов задоволений частково. З Летичівського районного споживчого товариства на користь ПП ОСОБА_1 стягнуто 43179, 47 грн. - шкоди та відповідні судові витрати. У задоволенні позову про стягнення моральної шкоди у сумі 5000,00грн. відмовлено.
Судові рішення в частині задоволення позову вмотивовані доведеністю позовних вимог щодо проведення (профінансування) підприємцем з дозволу Летичівського райспоживтовариства ремонтних робіт частини приміщення магазину ?Гастроном? та приписами ст. 440 Цивільного Кодексу УРСР, ст.1166 Цивільного кодексу України.
При ухваленні оскаржуваних рішень господарськими судами враховано, що за приписами Господарського процесуального кодексу України у позові про відшкодування моральної шкоди повинно бути зазначено: зміст позовних вимог, тобто в чому полягає моральна шкода, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та зазначення доказів, що підтверджують позов.
За умов невиконання позивачем зазначених вимог процесуального законодавства та за відсутності належних доказів на підтвердження позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд з посиланням на ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у задоволенні позову про стягнення 5000,00грн. - моральної шкоди.
Летичівське районне споживче товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій ставить питання про часткове скасування рішення та постанови у справі.
На обґрунтування касаційної скарги товариство наводить наступні доводи:
- розглядаючи спір по суті суд повинен був мати на увазі, що згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №3 ?Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди? шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, матеріалами справи не доведено наявність вини відповідача в заподіянні шкоди, а судом не встановлено, що дії відповідача були неправомірними;
- оригінали заяв з резолюцією колишнього голови правління з'явилися у позивача після продажу магазину, коли позивач не виграв торги;
- за умовами договору оренди, який був укладений з директором відособленого підрозділу ?ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 23.12.2002, не передбачалося здійснення поліпшення приміщення та відшкодування орендодавцем вартості ремонтних робіт. Орендна плата сплачувалась орендарем щомісячно без будь-яких претензій з його боку стосовно відшкодування вартості поліпшень за рахунок орендної плати, що свідчить про те, що позивач здійснив ремонтні роботи за свій рахунок та на свій ризик;
- до суми збитків включене майно позивача, яке може бути відокремлене та забране підприємцем (люстри, дзеркала, вішалки, навісні полки тощо), за договором купівлі-продажу від 13.12.2004 продана з торгів сама будівля, до вартості якої не входила вартість майна позивача;
- договір оренди від 23.12.2002 діяв протягом двох років і жодної претензії щодо відшкодування вартості поліпшень від орендаря не надходило.
Крім того, скаржник зазначає, що згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути майно в натурі, а у разі неможливості -відшкодовується його вартість.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного:
Як встановлено господарськими судами:
09.07.2002 ОСОБА_1 звернулась до голови правління Летичівського районного споживчого товариства із письмовою заявою про укладення договору оренди приміщення магазину ?Гастроном? строком на 5 років, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та з проханням дозволити до укладення договору оренди провести ремонті роботи в цьому приміщенні за власні кошти із зарахуванням вартості ремонту в рахунок орендної плати.
12.07.2002 комісією у складі приватного підприємця ОСОБА_1, ПП ОСОБА_3, голови правління споживчого товариства (на той час) було проведене обстеження будівлі колишнього гастроному на предмет її використання під кафе і складений дефектний акт, яким встановлені найменування та кількість необхідних для здійснення ремонтних робіт.
16.07.2002 позивачем у справі складений кошторис на виконання ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 43946,22грн., який погоджений з головою правління райспоживтовариства.
Приватним підприємцем 16.07.2002 укладений договір підряду на проведення зовнішнього та внутрішнього ремонту приміщення колишнього гастроному з метою переобладнання його під кафе, вартість робіт відповідає дефектному акту та кошторису.
Судами також встановлено, що СПД ОСОБА_1 за власні кошти придбав будівельні та інші матеріали за угодою від НОМЕР_2 та поніс витрати з оплати вартості проведених підрядником за договором від 16.07.2002 ремонтно-будівельних робіт. Вартість цих робіт підтверджена актом приймання виконаних робіт, розрахунковими документами (квитанціями до прибуткових касових ордерів), висновком експерта №941 будівельно-технічної експертизи, проведеної на виконання ухвали господарського суду Хмельницької області.
10.10.2002 підприємець звернувся до голови правління із заявою про продаж будівлі, проте останньому було запропоновано укласти договір оренди з наступним відшкодуванням понесених витрат.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судами договір оренди з Приватним підприємцем ОСОБА_1 не був укладений, витрати з проведених ремонтно-будівельних робіт не відшкодовані.
Правлінням Летичівського районного споживчого товариства в особі нового голови правління 23.12.2002 укладений договір оренди основних засобів зі своїм госпрозрахунковим відособленим підрозділом ?ІНФОРМАЦІЯ_1, директором якого є ОСОБА_1 За умовами цього договору підрозділ прийняв у платне користування приміщення частини магазину ?Гастроном?. Строк дії договору визначений до 23.12.2005року.
Розірвавши зазначений договір в односторонньому порядку, правління споживчого товариства виставило спірне приміщення на торги, переможцем на яких була визнана інша особа, з якою укладений договір купівлі-продажу приміщення магазину від 13.12.2004 року.
Судова колегія, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, зазначає, що відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Встановивши наявність фактів правопорушення з боку споживчого товариства внаслідок невиконання ним домовленості щодо відшкодування підприємцю понесених витрат на ремонт приміщення, розірвання договору оренди в односторонньому порядку, продаж спірного приміщення іншій особі; реального понесення позивачем витрат з проведення ремонтних робіт, суди встановили, що дії товариства призвели до заподіяння шкоди, а отже дійшли обґрунтованого висновку про притягнення його до відповідальності.
Оскаржувані судові акти ґрунтуються на тому висновку, що між сторонами у справі склалися відносини щодо відшкодування шкоди, яка виникла із позадоговірних відносин, а тому до них застосовуються положення ст. 440 Цивільного кодексу УРСР, ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.440 Цивільного кодексу УРСР, ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка заподіяла шкоду. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно - правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.
Господарськими судами при розгляді даної справи встановлені складові для застосування деліктної відповідальності.
За загальним правилом цивільного законодавства збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як зазначено у ст. 16 Цивільного кодексу України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом, зокрема, шляхом відшкодування з особи, яка порушила право, завданих збитків, обсяг яких визначаться ст. 22 цього кодексу.
В судовому засіданні касаційної інстанції представники товариства не заперечували проти факту проведення позивачем ремонтних робіт у приміщенні магазину та їх розміру, проте наполягали, що їх вина в заподіянні шкоди підприємцю відсутня.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального і матеріального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Хмельницької області від 20.01.2006 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 у справі №5/2970 -залишити без змін.
Касаційну скаргу Летичівського районного споживчого товариства -залишити без задоволення.
|
Головуючий, суддя |
Т. Добролюбова |
|
Суддя |
Т. Гоголь |
|
Суддя |
Л. Продаєвич |