Справа № 2-а-95\08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2008 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Томащака А.С.
при секретарі Шляхтіной О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до військової частини А2320, третя особа військова частина А 1743 про стягнення грошової компенсації замість речового майна,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини А 2320 про стягнення грошової компенсації замість речового майна в сумі 696грн.67коп., мотивуючи свої вимоги тим, що у відповідача він проходив дійсну військову службу та 25.01.2005 року виключений із списків особового складу частини, однак відповідач не виплатив грошову компенсацію за речове майно.
У судовому засіданні позивач на своїх позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в\ч А2320 позов не визнав, пояснивши, що дія ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року, в частині виплати грошової компенсації замість речового майна призупинена з 11.03.2000р, тому позивач не має права на зазначену компенсацію, крім того представник відповідача не наполягав на застосуванні до спірних правовідносин строку давності, оскільки позивач неодноразово звертався до командування частини А2320 про виплату грошової компенсації замість речового майна.
Представник третьої особи військової частини А 1743 позовні вимог не визнав з тих же підстав, що і відповідач по справі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що капітан ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини А 2320 № 14 від 25.01.2005 року з цього ж числа виключений із списків особового складу.
Під час проходження військової служби позивач з незалежних від нього причин не отримав речового майна на загальну суму 696грн.67коп., при цьому на час розгляду справи наведена заборгованість облікована за речовою службою військової частини А 1743, де знаходився на речовому забезпеченні позивач, що підтверджується довідкою № 6, однак на грошовому забезпеченні позивач знаходився саме у в\ч А 2320.
Відповідно до п. 27 „Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці, звільнені з військової служби мають право, у місяці звільнення, отримати грошову компенсацію замість належного їм до видачі речового майна.
Дане положення також містилося і в п. 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час, затвердженого Постановою КМ України від 22 липня 1998 року № 1135.
Суд бере до уваги пояснення позивача в частині того, що він був запевнений командуванням частини, що заборгованість по речовому майну йому буде виплачена після надходження до частини коштів на дані цілі і він весь цей час сподівався на отримання грошової компенсації замість речового майна в добровільному порядку, при цьому даний факт підтвердив і представник відповідача, тому суд вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними.
За таких обставин у суду не має підстав для застосування до спірних правовідносин строку звернення до адміністративного суду та відповідно відмові у задоволенні позовних вимог внаслідок пропуску строку звернення до суду.
Таким чином суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 ґрунтується на законі і підлягає задоволенню.
На підставі ст.16 Закону України “Про Збройні Сили України”, постанов КМ України від 28 жовтня 2004 року № 1444 та №1135 від 22.07.1998 року, керуючись 7,9,11,17,18,70,71,72,99,100,160,161,162,163 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1задовольнити повністю, стягнувши з військової частини А 2320 на його користь грошову компенсацію замість речового майна в сумі 696грн.67коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання протягом десяти днів з 11.04.2008 року, тобто з дня складання постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або у порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.С. Томащак