ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2011 р.                                                            Справа № 5023/7674/11

вх. № 7674/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача -  ОСОБА_1, довіреність № 9 від 20.06.2011 р.;

відповідача - не з"явився;

     3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансервіс-2Г", м. Харків 3-я особа < Текст > 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Бригадирівський піно-бетонний завод", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 94 649,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансервіс-2Г", м. Харків,  звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Бригадирівський піно -бетонний завод", м. Харків, 68539,60 грн. основного боргу, 5162,33 грн. пені, 15477,25 грн. інфляційних витрат, 5515,79 грн. 3% річних та судових витрат, обгрунтовуючи  свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 2001-2009 від 20.01.2009 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 вересня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 жовтня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2011 року було відкладено розгляд справи на 24 жовтня 2011 року.

24.10.11 р. представник позивача у судовому засіданні  підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

                    Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

                    Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

20 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансервіс-2Г", м. Харків (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бригадирівський піно - бетонний завод", м. Харків (відповідач) був укладений договір № 2001-2009 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язався поставити та передати у власність відповідача продукцію, сировину, обладнання, інші матеріальні цінності, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна товару, форма розрахунків, а також порядок оплати транспортних витрат узгоджується сторонами у додатках до цього договору. Змінення цін на товар можливе лише за письмовим узгодженням сторін. Пунктом 5.5 договору передбачено, що розстрочка платежу надається строком на 21 календарний день. Пунктом 7.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань.

Сторони також уклали додаткову угоду № 1 від 20.01.2009 р. до договору, якою п. 5.1 розділу 5 виклали в наступній редакції:"Оплата товару та витрат, пов"язаних з його перевезенням здійснюється відповідачем на умовах відстрочення платежу на протязі 21 дня з моменту поставки товару (максимальна сума постачаємого товару на умовах відстрочення платежу не може перевищувати 200000 грн.). Оплатою визнається надходження грошових коштів на банківський рахунок позивача".

На виконання умов  договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 896 377,20 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до позовної заяви, які підписані обома сторонами.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати - на протязі 21 дня з моменту поставки товару.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте розрахувався за нього частково на суму 827 837,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1/В від 05.07.2011 р. про оплату заборгованості у розмірі 68 539,60 грн., що підтверджується поштовим описом та чеком.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 68 539,60 грн. (основний борг), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 68 539,60  грн.  правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 15477,25 грн. та 3% річних у сумі 5515,79 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

                    Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань",    пеня    обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати  товару відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 5162,33 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.  

Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст.  526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49,  ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –

 < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Бригадирівський піно-бетонний завод" (Харківська область, Балаклійський район, с. Бригадирівка, вул. Молодіжна, 1 А, код ЄДРПОУ 340145120365, п/р № 26009114513980 в Філії "Слобожанське РУ ОАО "Фінанси і Кредит", МФО 350697) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансервіс-2Г" (61202, м. Харків, просп. Перемоги, 48, кв. 78, р/р № 26001060329028 в ХГРУ "Приватбанку" м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ 35474183) 68 539,60 грн. основного боргу, 5 162,33 грн. пені, 15 477,25 грн. інфляційних витрат, 5 515,79 грн. 3% річних, 946,49 грн.  державного мита   та 236  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 28 жовтня  2011 року.