ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 р. | № 31/584-05-10924 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Управління екологічної безпеки Одеської міської ради |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. |
у справі | № 31/584-05-10924 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Бласт ЛТД” |
до | Управління екологічної безпеки Одеської міської ради |
про | стягнення 3 349 758,20 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | — не з’явились; |
відповідача: | Тарасишина О.М., дов. № 531/104 від 06.06.06 р.; |
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Бласт ЛТД” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Управління екологічної безпеки Одеської міської ради (далі –Управління) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 330 445,40 грн.
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що Управління не виконує зобов’язань за договором будівельного генпідряду №82а від 22.06.2004 р. (далі –Договір № 82а), внаслідок чого має заборгованість за виконані роботи у розмірі 3 330 445,40 грн., які підлягають стягненню на підставі норм ЦК України.
Заявою б/н б/д (а. с. 35) Товариство уточнило позовні вимоги та просило господарський суд Одеської області стягнути з Управління заборгованість у розмірі 3 349 758,20 грн. Заява мотивована тим, що при розрахунку заборгованості Управління у позовній заяві була допущена помилка.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2005 р. (суддя Лєсогоров В.М.) позовні вимоги Товариства задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. (колегія суддів: Пироговський В.Т., Картере В.І., Жеков В.І.) рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2005 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що наданими Товариством доказами підтверджується правомірність його позовних вимог, а тому, виходячи з норм ЦК України та ГК України, вони підлягають задоволенню.
Управління звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р., у якій просить вказану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд. Вимоги касаційної скарги Управління обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального права, зокрема, Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.
Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Управління не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника Управління матеріали справи та доводи Управління, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення і постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Управління підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Звертаючись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2005 р., Управління зазначало, що при вирішенні спору місцевим господарським судом було відхилено Акт Контрольно-ревізійного відділу у м. Одесі № 100-24/54 від 12.05.2005 р.
Відповідно ж до п. 7 частини другої ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.
В порушення зазначеної норми господарський суд апеляційної інстанції у постанові, яка оскаржується, не зазначив доводів, з яких від відхилив Акт Контрольно-ревізійного відділу у м. Одесі № 100-24/54 від 12.05.2005 р. як доказ, поданий Управлінням в обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги Товариства. Більше того, апеляційним господарським судом взагалі не надано будь-якої оцінки зазначеному документу.
Проте з вказаного Акту Контрольно-ревізійного відділу у м. Одесі вбачається (і про це зазначало Управління у своїй апеляційній скарзі), що Товариством завищена вартість виконаних робіт на загальну суму 1 548 110,00 грн., і, крім того, встановлені інші порушення, допущені Товариством при виконанні Договору № 82а.
Ненадання господарським судом апеляційної інстанції оцінки Акту Контрольно-ревізійного відділу у м. Одесі № 100-24/54 від 12.05.2005 р. також є порушенням ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Беручи до уваги вказане, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду, яка оскаржується, прийнята з суттєвими порушеннями процесуальних норм, встановлених ГПК України, які вплинули на законність та обґрунтованість прийнятого за результатами судового розгляду рішення.
Крім того, апеляційний господарський суду у постанові, яка оскаржується, зазначив про те, що дія Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” не поширюється на правовідносини, які виникли між Управлінням та Товариством за Договором № 82а, оскільки вказаним договором передбачено здійснення робіт, пов’язаних з водоведведенням, а відповідно до цього Закону його дія не поширюється, зокрема, на випадки, якщо предметом закупівлі є водоведеведення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що даний висновок є необґрунтованим, оскільки Договором № 82, як це встановив господарський суд другої інстанції, передбачено здійснення закупівлі робіт, пов’язаних з водовідведенням (з реконструкції ставків парку Перемоги), а не закупівля водоведведення.
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовід носин.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. та рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2005 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління екологічної безпеки Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. у справі № 31/584-05-10924 господарського суду Одеської області задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. та рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2005 р. у справі № 31/584-05-10924 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало