ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 р. | № 14/558 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Мачульського Г.М. |
Шаргало В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ранок” |
на постанову від | Луганського апеляційного господарського суду 06.04.2006р. |
у справі господарського суду | № 14/558 Луганської області |
за позовом | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ранок” |
до | Фермерського господарства “Вікторія –К” |
про | стягнення 70 011 грн., - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Луганської області від 18.01.2006р. (суддя Лісовицький Є.А.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 06.04.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Парамонової Т.Ф., суддів Єжової С.С., Семендяєвої І.В.) в задоволенні позову відмовлено. В частині стягнення 2 300 грн. провадження у справі постановлено припинити.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача збитки у сумі 67 711 грн., посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 41 Конституції України, абз. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9, абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, ст.ст. 4, 48, 49, 50 Закону України “Про власність”, ст.ст. 22, 356, ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених в них фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на зборах пайовиків КСП “Плахо-Петрівське” 19.02.2004р. прийнято рішення про обрання уповноваженої особи для контролю над майном, що знаходиться у спільній частковій власності пайовиків, якою 15.03.2004р. був підписаний з позивачем договір оренди пайового майна. За умовами цього договору в оренду передавався трактор Т-150К інв. №69 і комбайн Дон-1500А, інв. №180. Рішенням Білокуракінського районного суду №2-376/05 від 12.09.2005р. встановлено, що 25.04.2005р. фізичні особи (пайовики), які вийшли з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ранок” і забажали передати свої майнові паї відповідачу, разом з представниками відповідача забрали і відвезли на територію відповідача техніку, у тому числі зазначені трактор і комбайн. Вказаним рішенням суду відповідач зобов’язаний повернути трактор і комбайн співвласникам даного майна, в тому числі позивачу. Позивач, дійшовши до висновку про порушення його прав та спричинення діями відповідача збитків, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача збитків від встановлення на техніку запасних частин і ремонту –13 750, 91 грн., витрат на оплату послуг на рекультивацію і дискування –27 460 грн., оплату послуг на збирання врожаю –28 800 грн. В частині стягнення збитків від встановлення запчастини позивач зменшив позовні вимоги на 2 300 грн.
Господарські суди попередніх інстанцій відмовляючи в позові виходили з того, що позивачем, всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не було доведено, що витрати на оплату послуг на культивацію та дискування у сумі 27 460 грн. та оплату послуг на збирання врожаю у сумі 28 800 грн. виникли у нього внаслідок необґрунтованого заволодіння орендованим трактором і комбайном відповідачем, а не є наслідками звичайної господарської діяльності. Крім того, суди дійшли до висновку що позивачем не було доведено необхідність залучення техніки для виконання зазначених сільськогосподарських робіт з інших господарств, а відтак –про відсутність причинного зв’язку між заявленими до відшкодування збитками та перебуванням вказаної техніки у відповідача. Також, згідно висновків господарських судів попередніх інстанцій, позивачем не було документально підтверджено, у якому стані техніку одержано від відповідача, і що необхідність ремонту викликана саме протиправними діями відповідача. Крім того, позивач своєю заявою відмовився від частини позову у сумі 2 300 грн., що обумовило припинення провадження у справі в цій частині, згідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Із змісту наведених приписів правових норм вбачається, що підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв’язок між ними, а також вину особи, що заподіяла збитки.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позивачем, як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, не було доведено що сума позову, визначена як збитки, виникла з вини відповідача, а також не було доведено існування причинного зв’язку між понесеними збитками та діями відповідача.
Доводи касаційної скарги щодо наявності вини відповідача у спричиненні позивачу збитків та причинного зв’язку між протиправними діями відповідача та понесеними збитками не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Зважаючи на викладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заявленої в позові суми.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що припинення провадження у справі в частині 2 300 грн. здійснено місцевим господарським судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України
За вказаних обставин суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясували дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ранок” залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 06.04.2006р. у справі №14/558 Господарського суду Луганської області, залишити без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало