ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.11 Справа № 26/168/2011
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ
до Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі Відокремленого підрозділу „Шахти Вергелівська”, с.Вергулівка Луганської області
про стягнення 34085905 грн. 22 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача –представник за довіреністю ОСОБА_1., довіреність №147 від 31.08.2011;
від відповідача –помічник директора з правових питань ОСОБА_2., довіреність №03/5-629 від 25.12.2010.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з переробки давальницької сировини у сумі 23308795 грн. 10 коп., 3% річних в сумі 1574757 грн. 99 коп., інфляційних нарахувань в сумі 7410767 грн. 99 коп., пені в сумі 1791584 грн. 24 коп.
Відповідач відзивом №938 від 13.10.2011 вимоги позову визнав частково в сумі 18598399 грн. 28 коп., в іншій частині 15487505 грн. 94 коп. просив відмовити з підстав, викладених у відзиві.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.11.2011 строк розгляду справи був продовжений на 15 днів до 24.11.2011.
Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.11.2011 оголошувалась перерва.
Заявою №21/17 від 21.11.2011 позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та стягнути з відповідача заборгованість за послуги з переробки у розмірі 23308795 грн. 10 коп., інфляційні нарахування за період з 06.09.2007 по 31.07.2011 у розмірі 6285270 грн. 20 коп., 3% річних за період з 06.09.2007 по 31.07.2011 у розмірі 1574757 грн. 99 коп. та пеню в сумі 1791584 грн. 24 коп.
Дана заява відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України приймається судом до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.
Між Закритим акціонерним товариством „Луганська вугільна компанія”, яке в подальшому перейменоване в Приватне акціонерне товариство „Луганська вугільна компанія”, (позивач, виконавець) та Державним підприємством „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахта Вергелівська” (відповідач, замовник) 13.08.2007 був укладений договір на переробку давальницької сировини №170/08 з додатковими угодами (далі-договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання зі збагачення рядового вугілля замовника (п.1.1 договору).
Згідно п.1.3 договору виконавець приймає вугілля, збагачує його і передає замовнику продукти збагачення, далі по тексту концентрат, на станції примикання до збагачувальної фабрики –переробнику. Відходи від збагачення є власністю виконавця, за які виконавець самостійно здійснює оплату (екологічні збори), а також самостійно (за власні кошти) здійснює складування відходів від збагачення.
Відповідно до п.3.6 договору відвантаження продуктів збагачення здійснюється рівномірно по мірі надходження вугілля на збагачення, але не пізніше 5 діб з дня надходження вугілля. Виконавець передає замовнику оригінали відвантажувальних документів не пізніше 3-х діб з дати відвантаження в наступній комплектності: залізнична квитанція – 1 екземпляр (оригінал), посвідчення якості –3 екземпляри (оригінали).
Виконавець відповідно до п.3.9 договору приймає участь при проведенні звірення за кількістю та якістю в період приймання-здачі вугільної продукції вантажоотримувачу. Акти звірення за кількістю та якістю, складені між вантажоотримувачем та продавцем (екземпляри „Луганськвуглепоставка”) узгоджуються виконавцем (підпис, печатка). За результатами проведення звірення приймання-здачі вугільної продукції та при наявності розходжень фактично прийнятої вугільної продукції за кількість та якістю, виконавець зобов’язаний провести коригування балансу переробки. Відкоригований баланс переробки передається замовнику разом з актом приймання-передачі вугільної продукції.
Відповідно до п.5.1 договору в редакції додаткової угоди №3 від 08.12.2009 замовник оплачує виконавцю вартість збагачення вугілля до 10-го числа місяця наступного за звітним. Оплата за надані послуги може здійснюватися як в грошовій, так і в натуральній формі (вугіллям). Згідно абзацу 2 вказаного пункту в редакції додаткової угоди №4 від 01.08.2010 узгоджена вартість переробки 1 тони вугілля з 01.08.2010 складає 25 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, згідно калькуляції, яка є невід’ємною частиною договору. В вартість збагачення не включені витрати з транспортування вугілля від залізничної станції до виконавця і зворотно. Замовник оплачує залізничний тариф, послуги експедитора та додаткові збори до залізничної станції вантажоотримувача. За узгодженням сторін оплата залізничного тарифу, послуг експедитора і додаткових зборів до залізничної станції вантажоотримувача може здійснюватися виконавцем з наступним відшкодуванням останньому замовником. Оплата послуг ПТУ за використання вагонами, збору за подачу-прибирання вагонів здійснюється замовником. За узгодженням сторін оплату послуг ПТУ може здійснювати виконавець з наступним відшкодуванням виконавцю понесених витрат, згідно пред’явленим рахункам.
Згідно п.5.2 договору звірення розрахунків здійснюється до 5-го числа місяця наступного за звітним. Для проведення звірення розрахунків представник замовника повинен особисто прибути в бухгалтерію виконавця. (Виконавець надає замовнику пакет документів: баланс переробки рядового вугілля, розрахунок по давальницькому вугіллю, рахунок на переробку, податкову накладну, акт звірення і ін.) баланс переробки підписується обома сторонами по договору та скріплюється печатками. В баланс переробки остатки вугілля і продуктів збагачення на початок і кінець місяця відображаються набуваючим підсумком. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання акту звірення.
На виконання вказаних умов договору позивача надавав відповідачу у період з вересня 2007 року по липень 2011 року послуги з переробки рядового вугілля давальницької сировини в продукти збагачення, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.31-150, т.2 а.с.1-150, т.3 а.с.1-76).
Відповідач надані послуги вчасно та в повному обсязі не оплачував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 23308795 грн. 10 коп., за стягнення якої позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 5.1 договору сторони передбачили строк оплати наданих послуг, який відповідачем порушений.
Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.
Враховуючи викладені приписи законодавства позивачем доведено, а відповідачем не спростовано порушення останнім зобов’язань за договором №170/08 від 13.08.2007 в частині оплати наданих послуг, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 23308795 грн. 10 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Доводи відповідача про те, що за вимогами позову про стягнення заборгованості за період з серпня 2007 по серпень 2008 року сплинув строк позовної давності судом відхиляються, враховуючи наступне.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначений загальний строк позовної давності в три роки.
Відповідно до ст.268 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Позивачем до матеріалів справи (т.3 а.с.77-79) надані копії актів звірення розрахунків, які підписанні з боку відповідача першим керівником та головним бухгалтером і скріплені печаткою підприємства, які свідчать про визнання боргу відповідача перед позивачем.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1791584 грн. 24 коп. слід зазначити наступне.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В обґрунтування вказаної вимоги позивач посилається на абзац 1 п.5.1 договору №170/08 від 13.08.2007, яким передбачено, що замовник оплачує виконавцю вартість збагачення вугілля шляхом перерахування грошових коштів до 5-го числа місяця наступного за звітним. У випадку відстрочення оплати більше 30 діб замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Оплата здійснюється в грошовій формі. Інша форма оплати може бути обумовлена додатковими угодами, які є невід’ємною частиною договору.
Додатковою угодою від 04.09.2007 сторони домовились в абзаці першому пункту 5.1 договору замість „до 5-го числа місяця, наступного за звітним” читати: „до 10-го числа місяця, наступного за звітним”.
Додатковою угодою №3 від 08.12.2009 до договору №170/08 від 13.08.2007 сторони домовились абзац перший п.5.1 викласти в наступній редакції: Замовник оплачує виконавцю вартість збагачення вугілля до 10-го числа місяця наступного за звітним. Оплата за надані послуги може здійснюватися як в грошовій, так і в натуральній формі (вугіллям). Згідно п.2 цієї додаткової угоди, ця додаткова угода є невід’ємною частиною договору №170/08 від 13.08.2007. Вказана додаткова угода підписана керівниками підприємств та скріплена печатками.
Таким чином з 08.12.2009, тобто з моменту підписання цієї угоди, абзац 1 п.5.1 договору викладений сторонами в новій редакції, в якій сторони не передбачили відповідальності замовника у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Враховуючи викладене, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені за період з 01.02.2011 по 31.07.2011 в сумі 1791584 грн. 24 коп., оскільки вказаний вид відповідальності договором №170/08 від 13.08.2007 в редакції додаткової угоди №3 від 08.12.2009 не передбачений.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних за період з 06.09.2007 по 31.07.2011 в сумі 1574757 грн. 99 коп. та інфляційні нарахування за період вересня 2007 по липень 2011 року в сумі 6285270 грн. 20 коп. (з урахуванням заяви №21/17 від 21.11.2011).
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням заяви №21/17 від 21.11.2011) згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 21.11.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1.Позов Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія” до Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахта Вергелівська” задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля”, вул.Лермонтова, б.1В, м.Луганськ, код 32473323 в особі відокремленого підрозділу „Шахта Вергелівська”, с.Вергулівка Луганської області, код 26411019 на користь Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, вул.Совєтская, б.18, м.Луганськ, код 32474386 заборгованість за договором №170/08 від 13.08.2007 в сумі 23308795 грн. 10 коп., 3% річних в сумі 1574757 грн. 99 коп., інфляційні нарахування в сумі 6285270 грн. 20 коп., державне мито в сумі 23317 грн. 70 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215 грн. 80 коп., видати наказ позивачу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 24.11.2011.
Суддя С.С. Єжова
Помічник судді С.І. Заєць