ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"29" листопада 2011 р. Справа № 10/153-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Марценюк О.М.
розглянувши справу № 10/153-11
за позовом державного підприємства «Антонов», м. Київ
до закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора
про стягнення 8576864,92 грн.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 35/94-10 від 18.05.2010 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №171-2010 від 29.12.2010р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство «Антонов»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(далі-відповідач) про стягнення 8576864,92 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про обмін повітряними суднами та екіпажами № 07-358-09/07-098 від 26.05.2009 р. в частині несвоєчасної оплати наданих позивачем в період з січня 2011 р. по червень 2011 р. транспортних послуг по авіаперевезенню на внутрішніх та міжнародних рейсах, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 8009658,06 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 426430,24 грн. пені, 82535,02 грн. 3 % річних та 58241,60 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 14.10.2011 р. порушено провадження у справі № 10/153-11 та призначено її до розгляду.
24.10.2011 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява б/н та дати, підтримана останнім в судовому засіданні 27.10.2011 р., в якій позивач, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшуючи розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 8784215,43 грн., з яких 8009658,06 грн. заборгованість, 620307,86 грн. пеня, 120059,61 грн. 3 % річних та 34189,90 грн. інфляційні втрати.
27.10.2011 р. через загальний відділ відповідачем надано клопотання № 1-099 вх. від 26.10.2011 р., в якому останній просить суд відкласти розгляд справи з метою проведення звірки взаєморозрахунків та перевірки документації, на яку як на докази посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.
Крім того, відповідачем надано клопотання про витребування у позивача доказів, які свідчать про направлення/отримання рахунків та докази щодо направлення позивачем таких рахунків в електронному вигляді в форматі EХЕL на електронну адресу відповідача.
В судовому засіданні 27.10.2011 р. судом оголошено перерву до 01.11.2011 р., про що належним чином повідомлено представників сторін.
31.10.2011 р. через загальний відділ господарського суду позивачем надано заяву б/н та дати, підтриману останнім в судовому засіданні 01.11.2011 р., в якій позивач, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 1966560,00 грн. заборгованості, 349414,94 грн. пені, 67946,83 грн. 3 % річних та 84737,95 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач.
Таким чином, судом розглядуються вимоги про стягнення з відповідача 1966560,00 грн. заборгованості, 349414,94 грн. пені, 67946,83 грн. 3 % річних та 84737,95 грн. інфляційних втрат.
Присутній в судовому засіданні 01.11.2011 р. представник відповідача клопотав про задоволення клопотання з приводу витребування у позивача додаткових доказів у справі.
В судовому засіданні 01.11.2011 р. судом оголошено перерву до 08.11.2011 р., про що належним чином повідомлено представників сторін.
В судовому засіданні 08.11.2011 р. представником позивача надані документи, витребувані судом, а також заяву, в якій останній просить суд покласти на відповідача судові витрати по сплаті адвокатських послуг в сумі 296239,16 грн.
08.11.2011 р. представником відповідача надані до загального відділу заперечення на позовну заяву, в якій останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки розрахунок зазначених вимог є арифметично не вірним та проведений позивачем з порушенням умов договору.
Ухвалою суду від 08.11.2011 р. розгляд справи було відкладено, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 15.11.2011 р. представник позивача, виконуючи вимоги ухвали суду від 08.11.2011 р., надав суду розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
15.11.2011 р. відповідачем надані доповнення до заперечень, в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні пені, 3 % річних, інфляційних втрат та судових витрат по оплаті адвокатських послуг, вважаючи заявлені позивачем вимоги не обґрунтованими.
В судовому засіданні 15.11.2011 р. судом оголошено перерву до 29.11.2011 р.
В судовому засіданні 29.11.2011 р. представником позивача підтримані позовні вимоги.
В судовому засіданні 29.11.2011 р. представником відповідача підтримані свої заперечення.
Дослідивши наявні у справі докази та надані додаткові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -
ВСТАНОВИВ:
26.05.2009 р. між позивачем (фактичний перевізник) та відповідачем (перевізник за договором) укладено Договір про обмін повітряними суднами та екіпажами № 07-358-09/07-098, відповідно до умов п. 2.1 якого перевізник за договором замовляє та оплачує, а фактичний перевізник в строки, обумовлені договором, надає транспортні послуги з використанням власних повітряних суден (ПС), внесених до частини F Сертифікату експлуатанта.
Перевізник за договором - сторона даного договору, що уклала в якості договірної сторони, що підпадає під Варшавську конвенцію, договір на авіаперевезення з пасажиром або відправником, або особою, що діє від імені пасажира або відправника.
Фактичний перевізник - сторона даного договору, що не є перевізником за договором, яка будучи уповноважена перевізником за договором, здійснює авіаперевезення.
ПС - повітряне судно, надане фактичним перевізником перевізнику за договором згідно з цим договором.
Між позивачем та відповідачем у справі підписаний Додаток № 3 до договору, відповідно до якого погодинна ставка (вартість однієї льотної години) повітряних суден типу Ан-148-100В, наданого фактичним перевізником перевізнику за договором узгоджена сторонами, за умовами експлуатації літака на рейсі у розмірі -7500,00 грн. та Ан-74Т, наданих фактичним перевізником перевізнику за договором узгоджена між сторонами, за умовами експлуатації літака на рейсі, у розмірі - 6600,00 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Умовами п. 4.4 договору передбачено, що до 5 (п’ятого) числа місяця наступним за звітним фактичний перевізник направляє перевізнику за договором Акт виконаних робіт, складений згідно з інформацією, що містяться в польотних завданнях. У випадку виконання авіаперевезень поза межами митної зони України складається Акт виконаних робіт з міжнародних авіаперевезень. Акти виконаних робіт складаються та підписуються сторонами щомісяця до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним.
Так, на виконання умов договору, між сторонами підписані акти виконаних робіт щодо надання позивачем транспортних послуг для здійснення внутрішних та міжнародних рейсів № 0111Wd від 31.01.2011 р. на суму 330400,00 грн., № 0111Wі від 31.01.2011 р. - 2344480,00 грн., № 0211Wd від 28.02.2011 р. - 338400,00 грн., № 0201Wі від 28.02.2011 р. - 2300960,00 грн., № 0311Wd від 31.03.2011 р. - 164160,00 грн., № 0311Wі від 31.03.2011 р. - 1841440,00 грн., № 0411Wd від 30.04.2011 р. - 46080,00 грн., № 0411Wі від 30.04.2011 р. - 1104000,00 грн., № 0511Wd від 31.05.2011 р. - 22400,00 грн., № 0511Wi від 31.05.2011 р. - 1658080,00 грн., № 0611Wd від 30.06.2011 р. - 404160,00 грн., № 00611Wі від 30.06.2011 р. - 1562400,00 грн. Претензій з боку відповідача щодо якості чи кількості наданих позивачем послуг з боку відповідача не надходило.
Відповідно до п. 4.1 договору, перевізник за договором здійснює оплату за використання ПС фактичного перевізника на умовах погодинної вартості використання ПС з екіпажем (погодинна ставка), обумовленої в Додатку № 3 до договору та льотного часу.
Умовами п.п. 4.2, 4.3 договору передбачено, що фактичний перевізник виставляє рахунки на наліт годин до 5 (п’ятого) числа місяця, наступного за звітним. Перевізник за договором здійснює оплату до 15 (п’ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених фактичним перевізником рахунків.
Договором, зокрема п. 4.5, визначено, що фактичний перевізник зобов’язаний надавати перевізнику за договором на додаток до паперового, рахунки в електронному вигляді у форматі Exel, які надсилаються на електронну адресу перевізника за договором. У випадку ненадання інформації в електронному вигляді, термін сплати рахунків, визначений у п. 4.3 договору, збільшується на 3 (три) банківські дні.
Для здійснення оплати наданих послуг позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури № АА-2180 від 31.01.2011 р. на суму 330400,00 грн., № АА-2181 від 31.01.2011 р. - 2344480,00 грн., № АА-2205 від 28.02.2011 р. - 338400,00 грн., № АА-2207 від 28.02.2011 р. - 2300960,00 грн., № АА-2239 від 31.03.2011 р. - 164160,00 грн., № АА-2240 від 31.03.2011 р. - 1841440,00 грн., № АА-2264 від 30.04.2011 р. - 46080,00 грн., № АА-2265 від 30.04.2011 р. - 1104000,00 грн., № АА-2293 від 31.05.2011 р. - 22400,00 грн., № АА-2294 від 31.05.2011 р. - 1658080,00 грн., № АА-2330 від 30.06.2011 р. - 404160,00 грн., № АА-2329 від 30.06.2011 р. - 1562400,00 грн., всього на загальну суму 12116960,00 грн., направлення яких підтверджується наданими суду копіями описів вкладення у цінний лист та фіскальними чеками.
Проте в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань, відповідач лише частково здійснив оплату наданих позивачем транспортних послуг по авіаперевезенню на внутрішніх та міжнародних рейсах, про що свідчать надані позивачем банківські виписки з особистого рахунка, вартість послуг в сумі 1966560,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки заборгованість відповідача щодо оплати наданих позивачем на підставі Договору № 07-358-09/07-098 від 26.05.2009 р. в період січень 2011 р. –червень 2011 р. транспортних послуг по авіаперевезенню на внутрішніх та міжнародних рейсах, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, та не заперечується відповідачем, вимога позивача про стягнення з відповідача 1966560,00 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманих транспортних послуг по авіаперевезенню на внутрішніх та міжнародних рейсах за Договором 07-358-09/07-098 від 26.05.2009 р. позивач, на підставі п. 5.3 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 349414,94 грн., нараховану від сум заборгованості по кожному рахунку окремо, з урахуванням часткових оплат відповідачем сум заборгованості.
Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку прострочення платежу винна сторона виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми несвоєчасно виконаного платежу за кожний день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
15.11.2011 р. відповідачем надані доповнення до заперечень на позов, в яких останній заперечує проти позову в частині стягнення пені, 3 % та інфляційних втрат, оскільки зазначені вимоги, на його думку, заявлені позивачам з порушенням умов договору, а саме п. 4.5, яким встановлений обов’язок позивача надавати в додаток до паперового, рахунки в електронному вигляді у форматі Exel, у випадку ненадання яких термін сплати рахунків, визначений п. 4.3 договору, збільшується на 3 (три) банківські дні.
01.11.2011 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 08.11.2011 р. та зобов’язано позивача надати суду докази направлення відповідачу рахунків в електронному вигляді у форматі Exel. Проте, зазначені докази суду надані не були, а відсутність таких не заперечувалась позивачем.
Так, уточнюючи розмір позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 349414,94 грн. пені, нарахованої від сум заборгованості по кожному рахунку окремо, з урахуванням часткових оплат відповідачем сум заборгованості.
Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом з урахуванням п. 4.5 договору, проведених відповідачем часткових оплат сум заборгованості, в межах заявлених позивачем періоду за кожним рахунком, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі, що перевищує заявлену позивачем до стягнення, проте суд задовольняє розмір пені в сумі 349414,94 грн. в межах заявлених позовних вимог.
Також, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 67946,83 грн. та 84737,95 грн., нарахованих від сум заборгованості по кожному рахунку окремо, з урахування часткових оплат відповідачем сум заборгованості.
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом з урахуванням п. 4.5 договору, проведених відповідачем часткових оплат сум заборгованості (наявні в матеріалах справи копії виписок з особистого рахунку позивача), в межах заявлених позивачем періоду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі, що перевищує заявлену позивачем до стягнення, а отже суд задовольняє розмір 3 % річних в сумі 67946,83 грн., в межах заявлених позовних вимог.
Щодо нарахування інфляційних втрат, то відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та встановлено наступне.
Пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.
Відповідно до рекомендацій, зазначених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. «Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ»(чинного на даний час), в якому зазначається про те, що при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується зі звітного місяця, а якщо сума оплати здійснена з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного за звітним місяцем.
Таким чином, при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця - квітня.
Отже, відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України та відповідних рекомендацій, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням п. 4.5 договору, проведенням відповідачем часткових оплат сум заборгованості, в межах заявленого позивачем періоду за кожним рахунком, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі, що перевищує заявлену позивачем до стягнення, проте суд задовольняє розмір інфляційних втрат в сумі 84737,95 грн., в межах заявлених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.
Позивач за первісним позовом, посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України, також просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 296239,16 грн.
Водночас при вирішенні питання, пов’язаного з розглядом вимог позивача про відшкодування його витрат на послуги адвоката, суд враховує, що згідно з приписами ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», адвокатом може бути особа, яка … одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про адвокатуру», адвокати дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов’язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що ст.ст. 44, 48, 49 ГПК України, передбачено відшкодування сум судових витрат, які були сплачені учасником судового процесу за отримання послуг адвоката.
Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто, явно завищеним.
На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката, позивачем за первісним позовом надано до справи Договір № про надання послуг адвоката від 18.05.2010 р., укладений між державним підприємством «Антонов»(замовник) та адвокатським об’єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери»(юридична фірма); свідоцтво НОМЕР_1 на право заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 та свідоцтво НОМЕР_2 на право заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3, рахунком № 76/АО від 31.10.2011 р. на суму 296239,16 грн. та платіжним дорученням № 7582 від 07.11.2011 р. на суму 296239,16 грн.
Відповідно до п. 1.1 визначеного договору, замовник доручає, а юридична фірма приймає на себе обов’язок по наданню послуг адвоката та представництву інтересів замовника, пов’язаних з захистом інтересів, що виникають в межах Договору № 07-358-09/07-098 про обмін повітряними суднами та екіпажем від 26.05.2009 р., укладеному між замовником та ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросівт».
При цьому, юридична фірма взяла на себе обов’язок, зокрема щодо надання консультацій з питань застосування українського законодавства, юридичний аналіз документів та надання юридичних висновків, розробка та складення проектів заяв та інших документів, відправка та отримання поштової кореспонденції, представництво інтересів замовника в господарських судах України, в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, в органах державної виконавчої служби, а також інші обов’язки, пов’язані з предметом цього договору (п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8 договору).
Умовами п.п. 5.1, 5.5 цього договору визначено, що вартість представництва у господарському суді першої інстанції встановлюється у розмірі 8 % від суми позову (крім того ПДВ). Оплата представницьких функції здійснюється окремо по кожній судовій інстанції шляхом попередньої оплати на підставі рахунку, виставленого юридичною фірмою.
Досліджуючи матеріали справи та надані докази, судом встановлено, що позовна заява б/н та дати, додані до неї матеріали (частково), заява про уточнення розміру позовних вимог, подана до засідання 27.10.2011 р., заява про уточнення розміру позовних вимог, подана до засідання 01.11.2011 р., підписані адвокатом ОСОБА_1 Адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були присутні в судових засіданнях 01.11.2011 р., 08.11.2011 р. та 15.11.2011 р., 29.11.2011 р., проте з матеріалів справи також вбачається, що частково позовні матеріали (Договір про обмін повітряними суднами та екіпажем № 07-358-09/07-098 від 26.05.2009 р. та додатки до нього) були прошиті та пронумеровані начальником відділу претензійної та позовної роботи позивача - Шварьовим Р.В., надані в судовому засіданні 27.10.2011 р. документи (Статут, Свідоцтво, Довідка з ЄДР ДП «Антонов») були завірені тією ж особою. Крім того в судовому засіданні 27.10.2011 р. представником позивача був юрисконсульт відділу претензійної та позовної роботи державного підприємства «Антонов»- Деяк Я.В (довіреність № 35/77 від 06.01.2011 р.).
Інший обсяг наданих адвокатами послуг та загалом кількість часу, витраченого ними на виконання своїх зобов’язань саме у цій справі, з документів, наявних в матеріалах справи, встановити не можливо, а будь-яких інших належних доказів, зокрема акту виконаних робіт чи розрахунку наданих послуг до матеріалів справи не надано.
З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що дана справа відноситься до категорії не складних та обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи та вважає, що розмір відшкодування не може перевищувати 1% від суми позову, що становить 24686,60 грн. (2468659,72 грн. - 1 % = 24686,60 грн.).
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(юридична адреса: 08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора; поштова адреса: 08307, Київська область, Аеропорт, м. Бориспіль - 7; код ЄДРПОУ 20048090) на користь державного підприємства «Антонов»(03062, м. Київ, вул. Академіка Туполева, 1; код ЄДРПОУ 14307529) 1966560,00 грн. заборгованості, 349414,94 грн. пені, 67946,83 грн. 3 % річних, 84737,95 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати: 24686,60 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 24686,60 грн. витрати на послуги адвоката.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Повне рішення складено - 30.11.2011 р.