ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11                                                                                        Справа №  30/5009/6855/11

Суддя    Кагітіна  Л.П.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Октан”(69091, м. Запоріжжя, вул. Гастелло, 46)

до Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1”(69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б)

про стягнення 136989,96 грн.,

                                                                                                              Суддя  Кагітіна Л.П.  

За участю представників сторін:

від позивача        –ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.05.20011р.

від відповідача    –не з’явився                       

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Октан” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” 125 638 грн. 00 коп. основного боргу, 9 505 грн. 85 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, 1 846 грн. 11 коп. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів. Вказує, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором та станом на момент подання позову відповідач має заборгованість у розмірі 136 989 грн. 96 коп., яка включає 125 638 грн. 00 коп. основного боргу, 9 505 грн. 85 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, 1 846 грн. 11 коп. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.10.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/6855/11, розгляд справи призначено на 08.12.2011р.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2011р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Октан” (м. Запоріжжя) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1”, які знаходяться на його розрахункових рахунках в межах позовних вимог, за виключенням проведення платежів по виплаті заробітної плати та розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами, у справі № 30/5009/6855/11 залишено без задоволення.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2011р. підтримав заявлені у позові вимоги та надав усні пояснення щодо заявленої до стягнення суми.

Відповідач –Публічне акціонерне товариство “Завод залізобетонних конструкцій №1”- письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.

08.12.2011р. відповідачем до канцелярії господарського суду надано клопотання про перенесення розгляду справу у зв’язку з відрядженням юриста товариства.

Клопотання відповідача відхиляється судом, оскільки неявка відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи, так як відповідач зобов’язаний був направити свого представника в судове засідання. Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з’явитися в судове засідання та представляти інтереси Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1”.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони  зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України,  обов’язок доказування і подання  доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені і інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання  запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” –неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання  стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.12.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

27.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Октан” (Постачальник, позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством “Завод залізобетонних конструкцій № 1” (Покупець, відповідачем у справі) укладено Договір поставки нафтопродуктів, за умовами якого постачальник зобов’язується передати в узгоджені строки у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити нафтопродукти (бензин А76, А92, А95, дизельне пальне), найменування, кількість, ціна яких зазначена в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

30 грудня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Октан” та Публічним акціонерним товариством “Завод залізобетонних конструкцій № 1” було підписано протокол розбіжностей до Договору № 002/11 від 27.12.2010р.

Даним протоколом розбіжностей було погоджено виключити з Договору пункт 8.8 та в розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» за текстом Договору та в реквізитах покупця змінено найменування банку «ПАО «Банк Кипра».

Надалі Закрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій № 1»було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій №1».

Відповідно до п. 2.2 Договору найменування, ціна за одиницю товару, загальна вартість, кількість та асортимент товару, який складає кожну партію, зазначається в рахунках та накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно п. 2.3 Договору сума по договору орієнтовано складає 900 000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що платежі за товар, поставлений в рахунок даного договору, провадяться на протязі трьох банківських днів, з моменту поставки партії товару постачальником, у відповідності з п. 3.1, 3.2 у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим Законом засобом.

Відповідно до п. 8.7 Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами умов Договору.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами договору здійснено поставку товару відповідачу.

Відповідач по справі належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість  відповідача за товар, який був поставлено позивачем складає 125 638 грн. 00 коп.

15 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3 до Договору № 002/11 від 27.12.2010р., на підставі якої Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Октан” передало у власність  Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” товар на загальну суму 43 456 грн. 00 коп.

26 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 4 до Договору № 002/11 від 27.12.2010рг, на підставі якої Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Октан” передало у власність  Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” товар на загальну суму 43 601 грн. 50 коп.

26 травня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 5 до Договору № 002/11 від 27.12.2010р., на підставі якої Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Октан” передало у власність  Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” товар на загальну суму 43 892 грн. 50 коп.

Судом встановлено, що відповідачем не сплачені в повному обсязі наступні видаткові накладні та рахунки: № ОН-0000131 на суму 43 456 грн. 00 коп. (сума проплати складає 5 312 грн. 00 коп., борг по накладній складає 38 144 грн. 00 коп.); № ОН-0000152 на суму 43 601 грн. 50 коп. (борг по накладній складає 43 601 грн. 50 коп.); № ОН-0000222 на суму 43 892 грн. 50 коп. (борг по накладній складає 43 892 грн. 50 коп.). Загальна сума заборгованості складає 125 638 грн. 00 коп.

Позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” 125 638 грн. 00 коп. основного боргу, 9 505 грн. 85 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, 1 846 грн. 11 коп. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, є предметом судового розгляду  у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.  2,  3  ст.  11  Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори   та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки,  який за  своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу  (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України  закріплено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало передання відповідачу товару, а обов’язком відповідача –прийняття товару і його оплата на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 125638 грн. 00 коп.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Крім того, сума боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який узгоджений та підписаний обома сторонами на суму 125638 грн. 00 коп.

12.10.2011р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою здійснити оплату за договором у строк до 19.10.2011р.

Претензія залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 125638 грн. 00 коп. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 9505 грн. 85 коп. пені, 1846 грн. 11 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»(далі –Закон)  платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу  пеню у розмірі, що встановлюється  за згодою сторін.  При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несвоєчасної або неповної оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення від несплаченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3 % річних, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 9 505 грн. 85 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання та 1 846 грн. 11 коп. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.

           Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип  змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов’язань за Договором поставки нафтопродуктів № 002/11 у повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором підлягають задоволенню  в сумі 125638 грн. 00 коп. основного боргу, 9505 грн. 85 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, 1846 грн. 11 коп. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, позивач просить суд стягнути 3000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до ст. 49 ГПК України.

При вирішенні даного питання суд виходить з приписів п. 12 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, з урахуванням наступних змін та доповнень, відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, та п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”, згідно з яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.  

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті  за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

                  В підтвердження позивач надав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 346 від 10.10.2001р., Договір про надання юридичних послуг № 14/10 від 14.10.2011р. та корінець квитанції № 06/12-к від14.10.2001р., відповідно до якої оплата за надання адвокатських послуг здійснена в сумі 3 000 грн. 00 коп.  

Суд  вважає  витрати по оплаті юридичних послуг у розмірі 3000 грн. 00 коп. співрозмірними та доведеними, а тому покладає їх на відповідача у справі, оскільки позивач надавав можливість відповідачу добровільно сплатити заборгованість, про що свідчить претензія від 12.10.2011р., тобто позивач здійснив досудове врегулювання спору між сторонами. Відповідач проігнорував вимоги претензії, за таких обставин позивач був змушений звернутися за правовою допомогою.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Октан” до Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б, код ЄДРПОУ 13628220, р/р 26009013004601 в ПАТ "Банк Кіпру" м. Київ, МФО 320940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Октан” (69091, м. Запоріжжя, вул. Гастелло, 46, код ЄДРПОУ 22137113, р/р 26000014156621 в ПАТ "Банк Кіпру" м. Запоріжжя, МФО 320940) 125638 (сто двадцять п’ять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 9505 (дев'ять тисяч п’ятсот п’ять) грн. 85 коп. пені, 1846 (одна тисяча вісімсот сорок шість) грн. 11 коп. 3 % річних, 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1369 (одна тисяча триста шістдесят дев'ять) грн. 90 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

       Суддя                                                                                        Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та  підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  12.12.2011р.

12.12.2011