ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

08.11.2011                                                             Справа  № 5008/1234/2011

 9/5008/1234/2011   12596/2011

за позовом Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду Державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород    

до відповідача 1 : державного підприємства „Укрриба”, м. Київ

до відповідача 2 : публічного акціонерного товариства „Закарпатський рибокомбінат”, с. Залужжя Мукачівського району

про визнання правочину недійсним

                                                                         Суддя Г.Й. Бобрик   

Представники:

від позивача –не з’явився

від відповідача 1 : –не з’явився

від відповідача 2 : –ОСОБА_1 –представник  по довіреності № 8/4 від 28.09.2011р.

В судовому засіданні приймала участь Гриньо О.В. –помічник міжрайонного природоохоронного прокурора.

СУТЬ СПОРУ: Закарпатський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі регіонального відділення фонду Державного майна України по Закарпатській області, м.Ужгород заявив позов до Державного підприємства „Укрриба”, м. Київ, та до публічного акціонерного товариства „Закарпатський рибокомбінат”, с. Залужжя Мукачівського району про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 31/10 від 01.12.2010 р..

Помічник міжрайонного прокурора, присутня в засіданні суду по розгляду справи позовні вимоги підтримала. Просить суд задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на законність та обґрунтованість вимог .

Відповідач, ДП „Укрриба”, письмовими запереченнями на позов та усними поясненнями, стверджує, що спірний договір від 01.12.2010 р. відповідає вимогам глави 66 „Зберігання” Цивільного кодексу України і не є договором оренди.

Ні прокурор ні позивач, всупереч ст. 4-3 ГПК України не надали в обґрунтування вимог позову жодних доказів, у тому числі посилань на норми матеріального права, що можуть встановлювати договір зберігання з правом користування як договір оренди.

Вважає доводи прокурора необґрунтованими, з огляду на те, що у позові не вказано у чому конкретно полягає неправомірність дій відповідачів та не вказано на норму закону, яка передбачає погодження укладеного договору № 31/10 від 01.12.2010 р. з  регіональним відділенням фонду Державного майна України по Закарпатській області та надання дозволу на його укладення.Тоді як Фонд державного майна України у відповідь на запит ДП „Укрриба” (лист від 06.04.2004 № 10-25-4699), повідомив про відсутність необхідності погодження з ним такого договору.

Відповідач також вказує на те, що прокурором в позовній заяві не вказано в чому саме полягає порушення інтересів позивача - регіонального відділення ФДМУ. На думку відповідачів, інтереси позивача не порушені укладенням спірного договору зберігання від 01.12.2010 р..

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” гідротехнічні споруди рибницьких ставів що є предметом договору  не можуть бути об’єктами оренди, та не підлягають приватизації відповідно до частини 2 статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна”.

Згідно з абзацом 18 підпункту „г” пункту 2 статті 5 закону України „Про приватизацію державного майна” приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема : водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи гідротехнічні захисні споруди.

Представник відповідача просить суд врахувати його запереченя та практику Верховного суду України  про відмову в позові в аналогічних спорах.

Відповідача 2 - ПАТ „Закарпатський рибокомбінат”, вважає, що договір зберігання з правом користування № 31/10 від 01.12.2010 р. укладений відповідно до вимог цивільного законодавства та не суперечить йому. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заявою від 12.10.11, відповідач повідомив суд, про те, що ВАТ „Закарпатський рибокомбінат” змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство Закарпатський рибокомбінат, на підтвердження чого надав копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду, явку уповноваженого представника для участі в засіданні суду по розгляду справи не забезпечив, про причини неприбуття в судове засідання не повідомив.

    Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи,   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів.

У випадках,  передбачених законодавчими  актами  України,  до господарського  суду мають право також звертатися державні та інші органи,   фізичні   особи,  що  не  є  суб'єктами  підприємницької діяльності.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України надає право прокурору звертатися до господарського суду з позовом в інтересах держави.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 у справі № 1-1/99, прокурор, чи його заступник у кожному конкретному випадку в позовній заяві має вказати у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, та обґрунтувати необхідність його захисту.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача  та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ :

01.12.2010 р. державне підприємство „Укрриба” (замовник) та ВАТ „Закарпатський рибокомбінат” (зберігач) уклали договір зберігання з правом користування № 13/07 (далі - Договір).

Відповідно п. 1.1. договору замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування, згідно акту приймання –передачі, нерухоме державне майно – гідротехнічні споруди рибницьких ставів (майно), яке обліковується на балансі Державного підприємства “Укрриба” на праві господарського відання згідно Додатку № 1 (Акт приймання передачі державного майна, що є невід’ємною0 частиною договору) та розташоване за адресою : Закарпатська область Мукачівський район с.Пістрялово, с.Залуж, с.Форнош, та Виноградівський район – м.Виноградово.

При цьому право власності на майно до зберігача не переходить майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничих програм, погоджених з замовником та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які на не суперечать призначенню зазначеного майна.

Відповідно до акту приймання –передачі державного майна, складеного 01.12.2010, до договору № 31/10 від 2010 р., замовник передав, а зберігач прийняв для зберігання з правом користування гідротехнічні споруди рибницьких ставів згідно переліку залишковою вартістю станом на 01.12.2010 –436 516, 84 грн. та балансовою вартістю –978 721, 00 грн..

У відповідності до пункту 1.3. договору № 31/10, майно використовується лише за цільовим призначенням згідно виробничої програми, погодженої із замовником.

Пунктом 2.3. договору № 31/10 зобов’язано зберігача за користування майном щомісячно вносити плату у розмірі, визначеному протоколом узгодження ціни, яка складає 1170, 00 грн. з ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за кожен наступний місяць на індекс інфляції за поточний індекс.

Пунктом 4.1 договору, замовник зобов’язаний за зберігання переданого згідно акту приймання –передачі майна, оплачувати зберігачу 10 грн. з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор вважає, що укладений договір зберігання № 31/10 від 01.12.2010 р. по суті є скритим договором оренди, суперечить чинному законодавству, є удаваний, укладений з перевищенням повноважень ДП „Укрриба”, тобто укладений без погодження з Регіональним відділенням фонду Державного майна України по Закарпатській області та його дозволу.

Судом з’ясовано, що ДП „Укрриба” засноване на державній власності і підпорядковане Державному департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752, гідротехнічні споруди рибницьких ставів передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України та здійснено приймання-передача майна на баланс Державного підприємства „Укрриба” .

Згідну плану приватизації, спільного наказу Фонду державного майна та Міністерства аграрної політики України від 06.05.2003 № 126/752 „Про передачу гідротехнічних споруд”, гідротехнічні споруди, які є предметом оспорюваного договору були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України та в подальшому передано на баланс Державного підприємства „Укрриба” .

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” не можуть бути об’єктами оренди об’єкти державної власності, що, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 2 статті 5 Закон України „Про приватизацію державного майна”. Згідно з абзацом 18 підпункту „г” пункту 2 статті 5 закону України „Про приватизацію” приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема : водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи гідротехнічні захисні споруди.

Отже, об’єкти які є предметом спірного договору відносяться до захисних гідротехнічних споруд та мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації та передачі в оренду в силу статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна”, та ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна”.

Враховуючи те що майно що є об’єктом спірного договору не підлягає приватизації та передачі в оренду, його було передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України (наказ від 06.05.2003 № 126/752 „Про передачу гідротехнічних споруд”), яке у свою чергу передало зазначене майно на баланс ДП „Укрриба”.

Відповідач, ДП „Укрриба”, реалізуючи своє право господарського відання уклало спірний договір зберігання з правом користування, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов‘язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 944 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відносини із зберігання речей врегульовані главою 66 Цивільного кодексу України, яка не передбачає обов’язку зберігача за користування річчю, переданою йому на зберігання, вносити плату.

Статтею 946 Цивільного кодексу України передбачено внесення плати за зберігання.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Частина перша статті 215 Цивільного кодексу України зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, з огляду на вищевикладене зміст спірного договору свідчить про його відповідність нормам цивільного законодавства та підстав вважати такий договір удаваним, тобто таким що приховує договір оренди немає, оскільки умова про щомісячну плату за користування хоч і не визначена Цивільним кодексом України як обов’язкова для договорів зберігання, проте вказаний кодекс не заперечує права сторін на визначення додаткових умов при укладенні договорі.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01         № 331468, відповідач – ПАТ „Закарпатський рибокомбінат” змінив своє найменування на приватне акціонерне товариство „Закарпатський рибокомбінат”, про що до Державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис, у зв’язку з чим на підставі ст.. 25 Господарського процесуального кодексу України відповідача у справі ПАТ „Закарпатський рибокомбінат” замінено на приватне акціонерне товариство „Закарпатський рибокомбінат”.

 Керуючись ст.ст.1, 15, 203, 215, 235, 936, 944, 946 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22,25, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                             ВИРІШИВ :

1. Замінити відповідача у справі –публічне акціонерне товариство „Закарпатський рибокомбінат”, Мукачівський район, с. Залужжя, вул.. Пушкіна 61, ідентифікаційний код 00476636, на приватне акціонерне товариство „Закарпатський рибокомбінат”, Мукачівський район, с. Залужжя, вул.. Пушкіна 61, ідентифікаційний код 00476636.

2.В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                 Г.Й. Бобрик

Вступна та резолютивна частини рішення  оголошена  08.11.11.

          Рішення підписано 21.11.2011 р.